198 Поетика художнього твору

«єсть вірш , которий к о ж д о є слово от азбучних літер поряд­

ком азбучним зач инает». В ірш має такий вигляд:

Аз Благ Всіх Глубина

Дівая Єдина

Живот Зачах Званним

Ісуса Избранним,

Которий Людей Мною

На Обід Покою

Райска Собирает,

Тунє Оущедряєт.

Умне Фенікс Христе,

Отче Царю Чисте,

Шествуй Щедротами.

П а л і н д р о м (г р е ц . р а їіп с іг о т е о — б іж у н а за д ) —

ц іл и й вір ш або ок р ем и й р я д о к у в ір ш і, я к і м аю ть о д н а ­

ков е зв у ч а н н я і зн а ч ен н я п ід час ч и тан н я зл ів а направо

і справа н ал іво. Ін ш і н азви — перевертен ь, «рак л іт е ­

ральни й» (у п о ет и к а х X V II с т .). П ер ш и м до п а л ін д р о м а

зв ер н у в ся Іван В ел ич к овськ ий :

Анна во дар бо имя ми обрадованна,

Анна дар и мні сін мира данна,

Анна ти мати и та ми манна,

Анна пита мя я мати панна.

Ц я ігрова ф орм а п о е зії активізувалася в су ч асн ій

л іт е р а т у р і, про щ о св ідч ать п а л ін д р о м и В . Л у ч у к а ,

М. М ірош н иченк а, А . М ой сієн ка, І. Іова, М. Сороки.

Н априклад:

Кона ранок

Монотоном,

Сиво повис...

О н,диви, видно

Зірку крізь

Тополі лопот...

Дорога на город,

І трава на варті,

Коні та затінок

У

Хащах

І ні тіні —

Се десь

Кона ранок... (М. Сорока);

•Юно, коню, юно, коню!

Виміри щирі ми в

ііі м і ш и віршування 199

В уха ж аху, в

Вороняччя норов.

І догмам — годі.

У потопі потопу,

У потопі потопу

Не дожене жоден.

Юно, коню, юно коню! (А. Мойсієнко).

Буриме(франц. Ьоігіб-гітев — римовані закінчен­

ня) — вірш на задані рими, популярна форма розва-

жпльної поезії у XVII—XVIII ст. Буриме й досі сприй­

мають я к гру, метою якої є створення віршів на рими,

аіідані наперед. Авторові цих рядків студенти загадали

•піку низку рим: листок — ритми — місток — говорити;

було — уникати — відцвіло — жалкувати; дає — снить­

ся — п ’є — криниця. Із цього постав такий вірш:

І ще один мережаний листок:

Старі слова, помножені на ритми...

До твого серця буде це місток?

Чи про любов не варто говорити?

Все буде так, як вже колись було:

Прийшла пора обіймів уникати,

За тим, що зацвіло і відцвіло,

На самоті журливо жалкувати.

От тільки сон спокою не дає:

Розквітла вишня неодмінно сниться,

І карий кінь холодну воду п’є

У л узі коло білої криниці... (П. Білоус)

Зорові (в ізу а л ь н і) творипоєднують літературний

текст та елементи зорових видів мистецтва (графіка,

малюнок, зображальні знаки). Такі твори не піддаються

звичному читанню, їх потрібно розглядати, щоб збагну­

ти зміст, творчий задум автора. Первісною формою цієї

творчості можна вважати піктографічне (лат. рижіїв —

розмальований і §гарЬо — пиш у) письмо, у якому пред­

мети, події та дії зображували за допомогою умовних

: і паків — піктограм. Античний філософ і поет Горацій

зауважував: «Малюнок — та сама поезія». Елементи

морової творчості наявні вже у книжності Київської

І’усі (зображення ініціальних літер, декоративне обра­

млення), а пізніше, у барокові часи, зорові твори стали

самостійним явищ ем. Різноманітні форми зорових вір­

шів у XVII ст. запропонував Іван В еличковський.

Наприклад, один з його «лабіринтів»: