178 Поетика художнього твору

властивий повноцінній лексиці, я к наприклад, у вірш і

Д. Фальківського:

І вдруге вдарили гармати,

і жито спіле ожило,

Це кулемети: та-ту!.. т а ту!..

Не ж ди мене, не жди в село.

Іноді звуконаслідування виникає унаслідок засто­

сування алітерації, у чому переконують такі рядки

М. Вінграновського:

П ри ш ерх л а т иш а— сіра м иш а—

У жовто-білих ком иш ах.

Повторення слів із характерним звуковим оформлен­

ням у фрагменті поеми-симфонії «Сковорода» П. Тичини

відтворюють методичний рух рубанка по дошці:

Тісняться стружки у стружки —

ш ут і, ш ит і, ш ум!

Тікають скручені в стружки —

ш ут і, ш ит і, ш ум!

Крім цих, найуж иваніш их у літературі засобів

художньої мови, використовують алогізми, алюзії, апо­

рії, апострофи, гумор, евфемізми, іронію, каламбур,

кум уляцію , оксюморон, парадокс, ретардацію, сар­

казм . У літературознавстві їх зараховують до худож ніх

прийомів— способів здійснення, виконання дії зі ство­

рення літературного образу.

П ізнання художньої мови є розшифруванням (деко­

дуванням) художніх образів, що дає змогу збагнути

образну структуру і зміст літературного тексту. Оволо­

діння засобами художньої мови сприяє удосконаленню

літературної творчості.

Запитання. Завдання

1. Чи може бути розмовна мова компонентом літературної?

2. Які художні функції відіграють у літературному тексті синоніми й

антоніми?

3. Наведіть приклади архаїзмів, історизмів у поезії Т. Шевченка.

4. Як ви ставитеся до використання у літературних творах ненор­

мативної лексики? Чи сприяє це художньому вираженню?

5. Поміркуйте над питанням, коли і за яких умов виникло метафо­

ричне мовлення.

Основи віршування

179

6. Доберіть назви літературних творів, які виражають зміст за

допомогою символів.

7. З’ясуйте зміст алегорії у байці Л. Глібова «Вовк та Ягня».

8. Який стилістичний засіб сприяє пишномовності в літературно­

му творі?

9. Які за жанром твори вимагають використання у них риторич­

них фігур?

10. Чи творять фонетичні засоби поетичні образи?

3.4. Основи віршування

У віршах мовлення членується не логічними, а рит­

мічними паузами. У літературному тексті кожен такий

вірш пишеться (друкується) окремим рядком. Організую­

чою основою рядка є ритм. Вірші зазвичай пов’язують із

поезією, проте це не однозначні поняття, бо поезія —

образне мислення, особливе художнє мовлення, тоді як

віршування — сукупність технічних прийомів, завдяки

чому таке мовлення організовується та оформлюється.

Походження віршування

Відкриття та освоєння ритму в первісному мистецтві

було дж ерелом виникненн я вірш ування. В ідчуття

ритму закладено в людині природою, багато що у світі

організовано за принципом ритмічної повторюваності

(ритм просторовий і часовий). Освоєння ритму людиною

мало утилітарне значення, оскільки ритм узгоджував,

координував, дисциплінував спільні дії, групову діяль­

ність (трудова пісня), і естетичне — приносив задово­

лення, добрий настрій, приємне відчуття спільності

(хороводи, обряди): «Розмірене, одностайне повторен­

ня, яке лежить в основі ритму, зберігає енергію, дає

можливості тратою певної скількості її осягти більші,

споріші результати і сею скорістю й успішністю роботи

викликає добрий і вдоволений настрій, яки й перемагає

втому та дає змогу працювати довше, успішніше, при­

ємніше» (М. Грушевський).

Ритм в уявленні людини набув магічного значен­

ня: вона зверталася до нього, щоб вплинути на довко­

лиш нє ж и ття, піднести настрій, бадьорість, розбудити