172 Поетика художнього твору

Стоголосе поле замовкло

В обіймах золотої мли.

У такому разі перший і третій рядки втрачають рит­

міку (чотиристопний ямб), у них зникає рима, вірш

загалом перестає «звучати». В оригіналі це звучання у

строфі забезпечувала передусім інверсія.

У прозі інверсія трапляється рідше, ніж у поетич­

них текстах, але й там вона може слугувати засобом

художнього вираження.

Еліпс (грец. еііеірвіз— пропуск, нестача) — пропуску реченні слова

чи словосполучення, зрозумілого з контексту, для вираження дина­

мічності чи енергійності мови, а також для уникнення повторів.

Наприклад: «Од села до села танці та музики: курку,

яйц я продала — маю черевики» (Т.Шевченко); «Поля

набралися туманом, а діброви сизою синню» (М. Стель­

мах); «Ще раз підпалили — і заревло, завирувало, заго­

готіло» (І. Драч); «Ось ц я струна зовсім порвалась, — ти

не торкай її» (Леся Українка).

Еліпс не тільки здатний увиразнювати поетичний чи

прозовий вислів, а й бути ефективним засобом стиле-

творчості, що найбільш помітно у такому стильовому

різновиді літератури, я к експресіонізм.

Паралелізм (грец. рагаІІеІоБ— той, що рухається поряд)— пара­

лельне зображення за аналогією кількох явищ з різних сфер

життя з метою їх художнього зіставлення.

У «Слові про Ігорів похід» зіставлено картини сівби

та битви, внаслідок чого виникає своєрідний образ воєн­

ного лихоліття, яке суперечить мирному життю людей

на Русі:

Чорна земля під копитами

Кістьми була засіяна,

а кровію полита:

тугою зійшло це по Руській землі!

Зіставлення за аналогією допомагають глибше, об­

разніше уявити суть певних явищ . Часто однією зі сто­

рін зіставлення є картини природи, що накладаються

на образ людського буття, зокрема козацької долі, як

засвідчують такі рядки з поезії Т. Шевченка:

Тече вода в синє море,

Та не витікає;

Шука козак свою долю,

А долі немає.

Художня мова літератури

173

Антитеза (грец. antithesis — суперечність)— художньо увиразне­

не протиставлення життєвих явищ, думок, ознак, понять, почуттів.

Н априклад, в автобіографічному вірш і Т. Ш евченка

виразно протиставлено вигаданий паничами-поетами

сільський рай, у якому насправді малий Тарас бачив

пекло, тобто тяж к і умови кріпацького животіння:

У тій хатині, в тім раю

я бачив пекло.

Леся У країнка засобами антитези показує соціальну

нерівність у суспільстві, конкретизую чи його образ

зіставленням землянки і помосту (палацу на пагорбі):

В мужиків зе м л я н к а вогка,

В пана х а т а на помості.

До різких протиставлень, я к і мають в основі цінніс­

ну, морально-етичну характеристику соціальних типів,

вдається у своїх посланнях І. Вишенський: «Днесь кат ,

а завтра свящ енник,днесь учит ель,а завтра мучитель,

днесь корчмарі заводій т анців,а завтра богослові наро­

доволець».

Антитезу письменники використовують здебільшо­

го у творах експресивного стилю, відображенні контра­

стів, конфліктів, драматичних колізій, надаючи тексту

відповідної динаміки і виразності.

Градація (лат. gradatio— поступовість, посилення) — нагрома­

дження однорідних понять та образів з певною художньою метою.

Н априклад, для того щоб створити ж ахливу карти­

ну соціальної дійсності у Речі Посполитій кінця XVI ст .,

І. Вишенський вдається до нагнітання, нагромаджен­

ня негативних характеристик, виражених відповідно

забарвленими синонімами: «Немає місця цілого від

гріховної недуги: все струп, все рана, все пухлина, все

гнильство, все вогонь пекельний, все хворість, все гріх».

І. Котляревський в «Енеїді», використовуючи лексич­

ні багаства української мови, подає характеристику

людської спільноти, різноманітної і многоликої, внаслі­

док чого виникає колоритна картина, вибудувана шляхом

багатократного додавання все нових і нових означень:

Були багаті і убогі,

Прямі були і кривоногі,

Були видющі і сліпі,

Були і штатські, і воєнні,