Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Dokument.rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.53 Mб
Скачать

164 Поетика художнього твору

що є начебто виявом свободи слова і творчості. Це !

питання спірне, але в контексті літературно-художньої і

творчості необхідно виходити з того, яку мету переслі­

дує вульгаризація літературного тексту. Якщо ця мета

не пов’язана з художнім завданням, то використання

вульгаризмів є самоціллю, що розходиться з естетикою

і культурою творчості.

У класичних творах українського письменства вико­

ристання вульгаризмів — засіб художнього змалюван­

ня персонажів: «Піди лиш ти к чортам, плюгава, невір­

на, пакосна, халява» (І. Котляревський); «Ні, псяюхо!

Не до шмиги! Не муки він хоче» (С. Руданський); «Бо

раніш вона питала: — Хочеш дулю з маком? — А тепер

бува, я к скрутить, то виходить з лаком» (П. Глазовий);

«Не чіпай гівно, Грицю, — сказав він. — Вони синки,

служби не бачили, паскуди, салабони, парашники!..»

(Ю. Андрухович).

Вживання в літературному творі лексики в прямому

значенні — це лише одна грань словесної творчості. У

цьому разі письменник вдається до тих можливостей

слова, я к і історично сформувалися у словесному досвіді

народу і передають закріплене за ним значення або його

смислові відтінки. Інш а грань творчості — продукуван­

ня художніх образів, я к і виникають унаслідок роботи

авторської уяви, фантазії та асоціативного мислення,

коли мовлене слово виявляє не лише своє пряме значен­

ня, а образний зміст, що постає я к результат образо­

творчого процесу.

Переносне значення слова (тропіка)

Виникнення художньої мови невіддільне від мово­

творчого процесу (слово — це вже образ, я к зазначав

О. Потебня), а словотворення по суті є й образотворен-

ням. Створення художніх образів основане на різнома­

нітних внутрішніх (семантичних) зв’язк ах слів (по­

нять), коли відбувається зміна, перетворення, поворот у

їх значеннях. Так утворюються тропи.

Гроп (грец.їторов — поворот, зворот) — мовний зворот, у якому

слово або словосполучення ужите в переносному значенні, що

додає мові виразності, естетичного ефекту.

Художня мова літератури

165

У строфі М. Вінграновського

Цвітуть на білому хати.

У грудях грудня — зими, зими.

Димів скуйовджені хвости,

І дух овечий та козиний

третій рядок витворює образ, що надає колориту зимо­

вому пейзажу. Іменники тут виражають певні поняття і

мають своє семантичне поле: дим —білий, сріблястий,

має запах горілого дерева, тягнеться вгору, коливається

в повітрі, клубочиться; хвіст — довгий, вертлявий,

випинається назовні, тягнеться, пухнастий, малий,

великий. У процесі образотворення відбувається зміш у­

вання семантичних полів, унаслідок чого виникає ори­

гінальна метафора, оздоблена ще й виразним епітетом

«скуйовджені». І уявляється, як у сніговій тиші вгруз­

ли білі від морозу хати, над яким и здіймається із дима­

рів дим, що створює видимість скуйовджених хвостів

тварин, від яки х іде овечий та козиний дух. Виникає

картина зимового села, яке завмерло у снігах, саме

перетворилося на сніг, і тільки хвости димів нагадують,

що воно живе, ніби у казковій таємниці, у сподіваному

спокої, білій тиші.

Тропіка охоплює низку художніх засобів, якими

письменники послуговуються у творчій роботі: порів­

няння, епітет, метафору, персоніфікацію, метонімію,

перифраз, алегорію, гіперболу, літоту, символ та ін.

Порівняння— зворот, побудований на зіставленні певних ознак

чи якостей зображуваних об'єктів.

Порівняння має сталу синтаксичну форму, йому

властива обов’язкова двочленність: називання того, що

порівнюється, і того, з чим порівнюється; крім того, у

синтаксичну конструкцію входить порівняльне слово

(як, ніби, неначе, немов, нібито).

Наприклад: «От стеляться розложисті, я к скатерть,

зелені левади» (І. Нечуй-Левицький); «І мить горить,

як тиха свічка, і руки ломле, як вдова» (І. Драч); «Пів­

кулі бань все пливуть над Зачіплянкою, я к образ не­

скінченності, все височить на майдані ця сива скеля

віків» (О. Гончар).

Епітет (грец.ер/№еГоп — означення)— художнє означення, яке

слугує д ля увиразнення зображуваного, найчастіше відіграє роль

орнаментального прикрашування художньої мови, може мати

оцінну функцію.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]