
- •10 Літературознавство як наука
- •12 Літературознавство як наука
- •14 Літературознавство як наука
- •1860) У праці «Світ як воля й уявлення» висунув тезу
- •32 Літературознавство як наука
- •1955). За його словами, у X X ст. Мистецтво (література)
- •34 Літературознавство як наука
- •36 Літературознавство як наука
- •X X ст. Був Михайло Грушевський (1866—1934), автор
- •42 Літературознавство як наука
- •1890), Який брав до уваги ще й ідеологічні чинники та
- •46 Літературознавство як наука
- •48 Літературознавство як наука
- •1906). Методику порівняльного літературознавства ви
- •54 Літературознавство як наука
- •64 Література як вид мистецтва
- •66 Література як вид мистецтва
- •72 Література як вид мистецтва
- •74 Література як вид мистецтва
- •76 Література як вид мистецтва
- •80 Література як вид мистецтва
- •90 Література як вид мистецтва
- •92 Література як вид мистецтва
- •96 Література як вид мистецтва
- •100 Література як вид мистецтва
- •XII ст. Це стосується і романів «Первоміст», «Роксола-
- •102 Література як вид мистецтва
- •108 Поетика художнього твору
- •XVIII ст., хоч тема твору завуальована, захована за
- •XVII ст. Є тут теми героїзму у боротьбі з поневолювача
- •110 Поетика художнього твору
- •112 Поетика художнього твору
- •1 2 2 Поетика художнього твору
- •128 Поетика художнього твору
- •132 Поетика художнього твору
- •134 Поетика художнього твору
- •136 Поетика художнього твору
- •140 Поетика художнього твору
- •144 Поетика художнього твору
- •148 Поетика художнього твору
- •150 Поетика художнього твору
- •152 Поетика художнього твору
- •154 Поетика художнього твору
- •156 Поетика художнього твору
- •158 Поетика художнього твору
- •160 Поетика художнього те.
- •162 Поетика художнього твору
- •164 Поетика художнього твору
- •166 Поетика художнього твору
- •168 Поетика художнього твору
- •170 Поетика художнього твору
- •172 Поетика художнього твору
- •174 Поетика художнього твору
- •176 Поетика художнього твору
- •178 Поетика художнього твору
- •180 Поетика художнього твору
- •184 Поетика художнього твору
- •186 Поетика художнього твору
- •188 Поетика художнього твору
- •194 Поетика художнього твору
- •196 Поетика художнього твору
- •198 Поетика художнього твору
- •200 Поетика художнього твор
- •202 Поетика художнього твору
- •3.5. Основи наратології
- •204 Поетика художнього твору
- •218 Літературна творчість
- •220 Літературна творчість
- •222 Літературна творчість
- •1) Спостережливість. Людина здатна більше сприйма
- •5) Легкість та розкутість асоціацій. Вони — важ ли
- •6) Інтуїція. Її називають «шостим чуттям». Це най-
- •7) Гнучкість мислення. У психології існує поняття
- •230 Літературна творчість
- •234 Літературна творчість
- •240 Літературна творчість
- •1. Ш видкоплинність, розгалуженість асоціацій. Ще
- •248 Літературна творчість
- •250 Літературна творчість
- •5.1. Літературні типи творчості
- •254 Літературний процес
- •256 Літературний процес
- •258 Літературний процес
- •260 Літературний процес
- •XVIII ст. У європейському письменстві з ’явилися твори,
- •262 Літературний процес
- •XIX ст. У ф ранції, Англії, Польщі, Росії з ’являються
- •264 Літературний процес
- •270 Літературний процес
- •272 Літературний процес
- •XIX ст., коли у Франції сформувалася так звана «рома-нова школа» (schole romane), основною засадою якої
- •284 Літературний процес
- •286 Літературний процес
- •288 Літературний процес
- •290 Літературний процес
- •292 Літературний процес
- •XX ст. Ще одна важлива підстава його появи — постко-лоніальна дійсність і переосмислення багатьох життє
- •300 Літературний процес
- •XI ст., яку д. Лихачов назвав «посередницею» між
- •302 Літературний процес
- •304 Літературний процес
- •306 Літературний процес
- •308 Літературний процес
- •310 Літературний процес
- •314 Літературний процес
- •318 Термінологічний словник
- •320 Термінологічний словник
- •2) Змальована в літературному творі людина — персонаж, котрий
- •326 Термінологічний словник
- •328 Термінологічний словник
- •31 Склад.
- •330 Термінологічний словник
- •Isbn 978-966-580-367-6
164 Поетика художнього твору
що є начебто виявом свободи слова і творчості. Це !
питання спірне, але в контексті літературно-художньої і
творчості необхідно виходити з того, яку мету переслі
дує вульгаризація літературного тексту. Якщо ця мета
не пов’язана з художнім завданням, то використання
вульгаризмів є самоціллю, що розходиться з естетикою
і культурою творчості.
У класичних творах українського письменства вико
ристання вульгаризмів — засіб художнього змалюван
ня персонажів: «Піди лиш ти к чортам, плюгава, невір
на, пакосна, халява» (І. Котляревський); «Ні, псяюхо!
Не до шмиги! Не муки він хоче» (С. Руданський); «Бо
раніш вона питала: — Хочеш дулю з маком? — А тепер
бува, я к скрутить, то виходить з лаком» (П. Глазовий);
«Не чіпай гівно, Грицю, — сказав він. — Вони синки,
служби не бачили, паскуди, салабони, парашники!..»
(Ю. Андрухович).
Вживання в літературному творі лексики в прямому
значенні — це лише одна грань словесної творчості. У
цьому разі письменник вдається до тих можливостей
слова, я к і історично сформувалися у словесному досвіді
народу і передають закріплене за ним значення або його
смислові відтінки. Інш а грань творчості — продукуван
ня художніх образів, я к і виникають унаслідок роботи
авторської уяви, фантазії та асоціативного мислення,
коли мовлене слово виявляє не лише своє пряме значен
ня, а образний зміст, що постає я к результат образо
творчого процесу.
Переносне значення слова (тропіка)
Виникнення художньої мови невіддільне від мово
творчого процесу (слово — це вже образ, я к зазначав
О. Потебня), а словотворення по суті є й образотворен-
ням. Створення художніх образів основане на різнома
нітних внутрішніх (семантичних) зв’язк ах слів (по
нять), коли відбувається зміна, перетворення, поворот у
їх значеннях. Так утворюються тропи.
Гроп (грец.їторов — поворот, зворот) — мовний зворот, у якому
слово або словосполучення ужите в переносному значенні, що
додає мові виразності, естетичного ефекту.
Художня мова літератури
165
У строфі М. Вінграновського
Цвітуть на білому хати.
У грудях грудня — зими, зими.
Димів скуйовджені хвости,
І дух овечий та козиний
третій рядок витворює образ, що надає колориту зимо
вому пейзажу. Іменники тут виражають певні поняття і
мають своє семантичне поле: дим —білий, сріблястий,
має запах горілого дерева, тягнеться вгору, коливається
в повітрі, клубочиться; хвіст — довгий, вертлявий,
випинається назовні, тягнеться, пухнастий, малий,
великий. У процесі образотворення відбувається зміш у
вання семантичних полів, унаслідок чого виникає ори
гінальна метафора, оздоблена ще й виразним епітетом
«скуйовджені». І уявляється, як у сніговій тиші вгруз
ли білі від морозу хати, над яким и здіймається із дима
рів дим, що створює видимість скуйовджених хвостів
тварин, від яки х іде овечий та козиний дух. Виникає
картина зимового села, яке завмерло у снігах, саме
перетворилося на сніг, і тільки хвости димів нагадують,
що воно живе, ніби у казковій таємниці, у сподіваному
спокої, білій тиші.
Тропіка охоплює низку художніх засобів, якими
письменники послуговуються у творчій роботі: порів
няння, епітет, метафору, персоніфікацію, метонімію,
перифраз, алегорію, гіперболу, літоту, символ та ін.
Порівняння— зворот, побудований на зіставленні певних ознак
чи якостей зображуваних об'єктів.
Порівняння має сталу синтаксичну форму, йому
властива обов’язкова двочленність: називання того, що
порівнюється, і того, з чим порівнюється; крім того, у
синтаксичну конструкцію входить порівняльне слово
(як, ніби, неначе, немов, нібито).
Наприклад: «От стеляться розложисті, я к скатерть,
зелені левади» (І. Нечуй-Левицький); «І мить горить,
як тиха свічка, і руки ломле, як вдова» (І. Драч); «Пів
кулі бань все пливуть над Зачіплянкою, я к образ не
скінченності, все височить на майдані ця сива скеля
віків» (О. Гончар).
Епітет (грец.ер/№еГоп — означення)— художнє означення, яке
слугує д ля увиразнення зображуваного, найчастіше відіграє роль
орнаментального прикрашування художньої мови, може мати
оцінну функцію.