154 Поетика художнього твору

відіграє внутрішній конфлікт: між долею та історичною

необхідністю, обов’язком і моральною нормою, устале­

ним порядком і прагненням новизни. Такий конфлікт

породжує сильну особистість, борця, бунтаря. Протибор­

ство (із зовнішніми обставинами, самим собою) може і не

завершуватися смертю героя, а головним у фіналі трагедії

часто буває психологічна поразка, моральна катастрофа.

Трагедію ще в античні часи відносили до високого

мистецтва, протиставляючи її низькому, яке брало за

основу буденне ж иття, що поставало у комічних, не­

серйозних формах. Так виникла комедія.

Комедія (грец. kOmddia, від komos — весела процесія і ode —

пісня)— драматичний твір, у якому сатиричними та гумористични­

ми засобами змальовано смішне в житті, висміюються потворні

суспільні і побутові явища, негативні риси характеру людей.

Теоретичні засади комедії розроблені в античній

поетиці. Арістотель зазначав, що в комедії зображуєть­

ся негативне в людині, але як смішне, бо «смішне — це

яка-небудь помилка чи неподобство, тільки не ш кідли­

ве і не згубне». Конфлікт у комедії «низький», тобто

буденний, герой позбавлений шляхетного походження,

розв’язк а остаточно викриває негативних персонажів, а

для позитивних стає успішною.

Засновником класичної комедії є давньогрецький

драматург Арістофан. Новоєвропейська комедія виник­

ла у XVI—XVII ст. в Італії («вчена комедія», я к а орієн­

тувалася на античні зразки ), А нглії (В. Ш експір,

Д ж. Флетчер), Ф ранції (Ж .-Б. Мольєр). У XIX ст. були

створені комедії у російській (М. Гоголь, О. Островсь-

кий, А. Чехов) та українській (Г. Квітка-Основ’яненко,

І. Карпенко-Карий) літературах. У XX ст. комедійний

жанр зазнав змін, трансформувавшись у комедію на­

строю, комедію абсурду, водевіль, мюзикл (Б. Шоу,

К. Чапек, О. Вайлд, М. Куліш, О. Коломієць).

В українській драматургії сформувалися і функціо­

нували певний час такі історичні різновиди комедії, як

інтермедія і вертепна драма.

Інтермедія (лат. intermedius — проміжний, середній) — невели­

кий за обсягом розважальний драматичний твір переважно

комічного характеру, який виконувався між актами основної

вистави.

Інтермедії в українській літературі зародилися у

першій половині XVII ст. і проіснували до середини

/Іпоратурні роди і жанри

155

XVIII ст. (інтермедії до драм Я. Гаватовича, М. Довгалев-

гького, Г. Кониського). Цим сценічним творам власти-

ний гумор, гротескні персонажі, словесна гра, барокове

протиставлення образів.

Вертепна драма (старослов. вертеп— печера)— комічне

театральне дійство, яке розігрувалося на різдвяні свята за допомо­

гою ляльок (різновид лялькового театру в Україні XVIII— XIX ст ).

Розігрували вертеп у спеціальній переносній скрині,

що мала два поверхи. На горішньому поверсі ставили

дійства на релігійну тематику (різдвяний сюжет, запо­

зичений із Нового Завіту), на нижньому — побутові

комічні сценки за участю персонажів різного соціально­

го, національного, станового походження. До сміхових

засобів у вертепі належать комізм ситуацій, комізм пер­

сонажів, мовний комізм (макаронізми, жаргонізми, обі-

грування слів).

Поєднання комічного і трагічного дало в літературі

трагікомедію(термін запровадив у III ст. до н. е. римсь­

кий комедіограф Плавт). До цього ж анру належ ать

«Зимова казка» В. Ш експіра, «Філастр» Ф. Бомонта,

«Розум без грошей» Дж. Флетчера. Нова трагікомедія

виникала наприкінці XIX ст. і в подальшому розвитку

представлена такими іменами, я к Б. Шоу, Г. Ібсен,

А. Чехов. В українській літературі трагікомедія була

започаткована «Володимиром» Ф. Прокоповича. П ізні­

ше до неї зверталися І. Карпенко-Карий («Мартин Бору-

ля»), М. Куліш («Народний Малахій»).

Драматичні жанри я к види літературної творчості з

часом зазнавали еволюції або зникали із мистецького

вжитку, поступаючись новим жанровим формам. У суча­

сній драматургії, крім традиційних, існують такі різнови­

ди, як радіоп’єса, драма для читання, фарс, оновлені варі­

анти інтермедії та вертепної драми. У драматичному

мистецтві — витоки кіносценарію, різноманітних імпрез,

перформенсу, концертних постановок та шоу-програм.

Жанрова система

Розвиток, збагачення та урізноманітнення художніх

форм у літературі поступово складаються в систему, як а

функціонує в культурному просторі як певна єдність. Її

основою є естетична природа словесного мистецтва, а