108 Поетика художнього твору

«Старший боярин» В. Барки, «Слуга з Добромиля»

Галини Пагутяк, «К азка про калинову сопілку» Окса­

ни Забужко, «Кохання в стилі бароко» В. Даниленка).

Теми в літературі історично зумовлені, їхня поява і

художнє вираження пов’язані із життям суспільства,

інтересами людей і письменника, який ставить перед

собою творче завдання. Так, тематичний зміст «Слова

про Ігорів похід» сформувався під впливом історичних

подій і суспільно-політичної ситуації у Київській Русі

наприкінці XII ст. «Енеїда» І. Котляревського — відгук

на зруйнування Січі і винищення козацтва, ліквідацію

залишків державності України російським царизмом у

XVIII ст., хоч тема твору завуальована, захована за

сюжет Вергілія. Історично зумовлена повість М. Ко­

цюбинського «Fata morgana», в якій показано селянсь­

кі настрої на межі X IX і X X ст., коли проблема землі по-

різному осмислювалася і сприймалася в українському

селі. Після Другої світової війни О. Гончар роздумував

про майбутнє людства в романах «Прапороносці»,

«Тронка», «Людина і зброя», «Твоя зоря». На пробле­

мах національної деградації сучасників зосереджені

твори Ліни Костенко «Берестечко», окремі вірш і),

В. Стуса («Палімпсести»), Є. Гуцала («Ментальність

орди»), П. Загребельного(«Гола душа», «Брухт»), Окса­

ни Забужко «Музей покинутих секретів»), С. Процюка

(«Ін ф екц ія»).

Співзвучність теми часові (навіть коли це історична

тематика), сприйняття твору читачем, громадський

резонанс його свідчать про її актуальність — здатність

порушувати важливі проблеми сучасності і впливати на

людей. У сучасних реаліях актуальними є твори «Сад

Гетсиманський» І. Багряного, «Жовтий князь» В. Бар­

ки, «Орда» і «Журавлиний крик» Р. Іваничука, «Мина

Мазайло» М. Куліша, «Брат на брата» Ю. Мушкетика,

поезія Ліни Костенко, В. Симоненка, В. Стуса, М. Во-

робйова, В. Герасим’юка, І. Римарука, І. Андрусяка,

І. Павлюка, С. Жадана, Д. Кременя, П. Гірника та ін.

І хоч написані вони в різний час, їхня актуальність

зумовлена головною темою дня — відродження держав­

ності України, збереження духовних національних цін­

ностей. У них — суворі уроки минулого, засудження

тоталітарної системи з її репресіями, голодоморами,

зневажливим ставленням до людини.

;іміст і форма літературного твору 109

У художньому творі розрізняють центральну тему

(найсуттєвіше) і побічні, другорядні теми,зачеплені

письменником принагідно або з метою глибшого роз­

криття суті зображених явищ чи подій. Центральна

тема роману Ліни Костенко «Маруся Чурай» — доля

полтавської дівчини-піснярки на тлі буремних подій

Визвольної війни українського народу середини

XVII ст. Є тут теми героїзму у боротьбі з поневолювача­

ми, історичної пам’яті, пов’язаності творчого таланту з

історією народу. Вони доповнюють, розширюють тема­

тичний діапазон роману.

У літературознавстві побутує поняття «традиційні

теми»— теми, що є однаково важливими в будь-яку

історичну епоху. Такими є теми життя і смерті, добра і

зла, людської долі, кохання, взаємозв’язку поколінь

та ін. У кожну історичну добу вони мають свій зміст.

Наприклад, тема війни і миру в українській літературі

постала ще у літописах Київської Русі, автори яких осу­

джували князівські міжусобиці, хвалили володарів за

мирну політику, прославляли витязів за воїнський

подвиг заради рідної землі. Головною ідейною настано­

вою «Слова про Ігорів похід» є заклик до єдності князів

перед зовнішньою військовою загрозою.

Т. Шевченко так виразив свій ідеал, переспівуючи

132-й псалом пророка Давида:

Чи є що краще, лучше в світі,

Як укупі жити,

Братам добрим добро певне

Познать, не ділити?

У романі «Чорна рада» П. Куліш викрив інтриги

козацької старшини, які призводили до ворожнечі все­

редині України, і з симпатією змалював тих, хто дбав

про добро у своєму краю. П. Рудченко своїм псевдоні­

мом вибрав слово «Мирний», поставивши у творчості на

перше місце загальнолюдські гуманістичні цінності.

Про те, як військо ламає долю простої людини, писав у

своїх оповіданнях Ю. Федькович («Дизертир»). Жахи

війни зображували С. Васильченко («Чорні м аки»,

«Отруйна квітка») і В. Винниченко («Н а той бік»). Вра­

жаючі сторінки воєнного лихоліття написали У. Сам-

чук («Волинь»), І. Багряний («Людина біжить над прір­

вою»), О. Довженко («Україна в огні», «Щоденник»),