64 Література як вид мистецтва

Найбільше в літературі вражень зору і слуху, менше —

смаку і запаху, рідше — дотику.

Відчуття (грец. аівіезів, звідси — естетика, естетич­

не) є дуже різноманітними, але не всі вони стають осно­

вою художніх образів. Певний час поширеною була

думка, що справжнє мистецтво керується законами

краси. «Коли я знімаю епізод обо кадр, — писав укра­

їнський кінорежисер О. Довженко, — я завжди думаю,

а чи буде це, крім усього іншого, ще й красиво? ».

Творчість за законами краси глибоколюдяна та бла­

городна. Література несе не тільки естетичну насолоду,

а й викликає різноманітні переживання, оскільки есте­

тичне постає у творі як піднесене, трагічне чи комічне,

як сатиричне чи гумористичне, іронічне або ліричне.

Основними критеріями художності літературного

твору є образність, образний лад, емоційна виразність

та умовність.

Образність літературного твору. Здатність до обра-

зотворення закладена у багатозначності слів (полісемії).

Слово — це образ. Зрощення значень породжує нові

образи, наприклад «дощик золотий» (П. Тичина).

Кожне з двох слів має своє асоціативне поле: дощик—

вода, мокро, приємний, корисний, хмарно, весна,

теплий; золотий— жовта барва, блиск, дорогий, бага­

тий, корисний, цінний. Спільного між цими поняттями

немає нічого. Однак волею поета відбувається зміш у­

вання асоціацій, унаслідок чого виділяється енергія

нової думки, нового образу. «Дощик золотий» — весня­

ний теплий дощ, який несподівано бризнув із хмарки,

просіявся крізь сонячне проміння, і краплі води забли­

щали у золотистому світлі. Цей дощик приємний, несе

благодать землі травам , квітам , умиває й освіжає

зелень, сприяє її росту. Суто зорові враження трансфор­

муються у смислові поняття. Так народжується новий

образ, в основі якого — семантичні зрушення, а весь

процес образотворення здійснюється за допомогою своє­

рідних механізмів, які в літературознавстві мають свої

назви — епітети, метафори, метонімії, символи, алего­

рії (художні тропи).

Образний лад літературного твору. Окремий образ у

художньому творі зазвичай виконує локальну роль, яка

розкривається тільки в контексті інших образів. До

літературного твору застосовують такі поняття, як

«система образів», «образний лад», що вказує на їх вза-

Художня специфіка літератури

65

ємопов’язаність, перебування образів у певному злаго­

дженому порядку, який забезпечує цілісність, гармо­

нійність художнього явища. Один яскравий образ ще не

робить твір довершеним, художньо переконливим. Він

стає таким лише тоді, коли в ньому наявні образний

лад, емоційна і смислова взаємодія, що і породжує есте­

тичну напругу у творі. Важливим для художнього рівня

літературного тексту є пошук оригінальних образів, які

перебувають у таких поєднаннях, що привертають до

себе читацьку увагу незвичайністю і новизною.

Письменник, котрий прагне знайти свіжі образи для

реалізації творчого задуму, підносить рівень художно­

сті твору. Це є передумовою оновлення і вдосконалення

в літературі, розвитку творчої особистості. Постійна

ж ага новизни, творчий неспокій — визначальні ознаки

майстерності письменника, що можна проілюструвати

такими словами Ліни Костенко:

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

Крім проголошення неповторності як вищої мети й

основної ознаки поезії (літератури загалом), у наведе­

них рядках висловлено роздум про те, що будь-який

автор приходить у світ, у якому вже створено мову,

зокрема й поетичну, тому його завдання полягає не в

тому, щоб відкрити щось нове у цьому світі («немає

нічого нового під сонцем», як стверджує Біблія), а від­

шукати в собі спосіб чи форму вираження вражень,

почуттів, думок. Оте «вимовити вперше» означає інди­

відуальне мовлення, особисте образотворення, яке не

повторює чужих спроб, а є передусім оригінальним і

неповторним.

Емоційна виразність літературного твору. Досяга­

ють її не лише завдяки образному ладу твору, а й іншими