1.3. Показники боргової безпеки та оптимізації боргового навантаження країни

Складнощі на шляху фінансової стабілізації та економічного зростання України значною мірою зумовлені дефіцитом фінансових ресурсів. Одним із інструментів пом’якшення фінансових проблем та пожвавлення економічної кон’юнктури в країні є запозичення. Незважаючи на ряд позитивних зрушень у сфері управління державним боргом, які відбулися протягом останніх років, і досі залишається питання необхідності вирішення проблеми управління боргом.

Державний борг являє собою державні позики як вид державного кредиту, за яким тимчасово вільні кошти населення, підприємств, установ, організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і розміщення державних боргових паперів.

Державний борг має як позитивний, так і негативний вплив на економіку держави. Для визначення цього впливу, рівня навантаження на економіку та платоспроможності держави використовуються показники, такі як:

- відношення державного боргу до ВВП

- відношення державного боргу до доходів бюджету;

- відношення валового зовнішнього боргу до експорту;

- обслуговування боргу до експорту та доходів бюджету;

- співвідношення планових платежів з обслуговування боргу до експорту;

- відношення загальної суми річних платежів за зовнішнім державним боргом до доходу державного бюджету та інші.

Проект Закону України «Про державний борг України» рекомендує для оцінки рівня фінансової безпеки такі індикатори:

• відношення державного та гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту;

• відношення загальної суми річних платежів за державним боргом до валового внутрішнього продукту;

• відношення загальної суми річних платежів за державним боргом до доходів Державного бюджету звітного року;

• валютна структура державного боргу;

• відношення державного боргу в іноземній валюті до золотовалютних резервів Національного банку України;

• відношення платежів за державним боргом в іноземній валюті у відповідному році до обсягу валютних резервів Національного банку України на початок відповідного періоду;

• відношення річних виплат за державним боргом в іноземній валюті до величини експорту за відповідний рік;

• відношення короткострокового зовнішнього державного боргу до золотовалютних резервів Національного банку України.

Зокрема у проекті Закону України «Про державний борг України» зазначено, що Міністерство фінансів України визначає та оприлюднює методологію розрахунків показників боргового навантаження, яке у свою чергу пропонує наступні показники для оцінки рівня фінансової безпеки:

• співвідношення обсягу державного боргу до ВВП (критичний рівень - 60%);

• співвідношення обсягу державного боргу до доходів державного бюджету України (критичний рівень - 300%);

• співвідношення платежів за державним боргом до ВВП (критичний рівень -7%);

• співвідношення планових платежів з обслуговування державного боргу до експорту товарів і послуг (критичний рівень - 20-25%);

• співвідношення платежів за державним боргом до доходів Державного бюджету України (критичний рівень – 45%);

• співвідношення дисконтної вартості боргу до експорту (довгострокова платоспроможність (критичний рівень-200-250%);

• співвідношення запланованих платежів з обслуговування боргу до суми бюджетних доходів (навантаження на бюджет (критичний рівень – 25-30%).

Показником, що характеризує тягар боргу в довгостроковому періоді, тобто ступінь залежності національної економіки від минулого припливу іноземного капіталу, є співвідношення суми державного зовнішнього боргу до доходів експорту. Критичний рівень даного показника складає 200%. Цей показник має особливість, яка полягає в тому, що при перевищенні критичної відмітки у 275 % може частково або повністю списуватися зовнішній борг країни. Даний показник може використовуватися як показник стійкості безпечного рівня боргу, оскільки збільшення відношення боргу до експорту з часом при даній відсотковій ставці передбачає більш високі темпи зростання боргу у порівнянні з основним джерелом надходжень в країну зовні, що показує можливість виникнення проблем з виконанням зобов'язань у майбутньому.

Даний показник має певні недоліки, що відображаються у наступному:

• країни, що залучають зовнішні запозичення для інвестування у виробництво з довгостроковим періодом освоєння, можуть мати відносно високі показники відношення боргу до експорту. Однак дане співвідношення може почати знижуватися, коли вкладені інвестиції почнуть забезпечувати продукцію, придатну для експорту. Тому для нівелювання випадкових чи нерегулярних коливань у величині експорту при аналізі стійкості боргової ситуації можливе використання середнього значення за тривалий період (наприклад, за три роки);

• країни мають різні умови обслуговування боргу: пільгові або високі проценти. З метою реального відображення боргового тягаря (з точки зору альтернативних витрат залучення капіталу) необхідно враховувати та аналізувати середню відсоткову ставку по боргу або розраховувати приведену вартість боргу шляхом дисконтування прогнозованого потоку майбутніх платежів по його погашенню, включаючи виплату відсотків.

Однією з головних характеристик зовнішнього боргу є показник співвідношення суми державного зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту (ВВП). Критичний рівень даної залежності складає 60% за методологією МВФ та Маастрихтськими критеріями (для країн - кандидатів ЄС), або 80-100 % за методологією Світового банку. Даний показник дозволяє отримати уявлення про можливість обслуговування зовнішнього боргу за рахунок переключення ресурсів з виробництва товарів для внутрішнього споживання на виробництво експортних товарів. Недоліки даного коефіцієнта полягають у наступному:

• показник може стати ненадійним у випадку зміни реального обмінного курсу, що відобразиться на показнику ВВП;

• важливо враховувати стадію розвитку країни та співвідношення пільгових та непільгових зобов'язань у структурі боргу.

Показник, що характеризує співвідношення приведеної вартості до доходів державного бюджету, визначається як співвідношення прогнозованих майбутніх платежів з обслуговування боргу, дисконтованих за ринковою процентною ставкою, до доходів державного бюджету. Дане співвідношення може використовуватися як показник стійкості в країнах з відносно відкритою економікою, на бюджети яких покладено значний тягар з обслуговування зовнішнього державного боргу. В таких умовах актуалізується питання виявлення можливості країни мобілізувати внутрішні ресурси для обслуговування зовнішніх боргів, що і характеризує даний показник. Збільшення співвідношення приведеної вартості до доходів державного бюджету характеризує можливість виникнення проблем обслуговування боргів за рахунок власного бюджету країни.

Для характеристики ліквідної позиції економіки країни широко використовується співвідношення планових платежів з обслуговування боргу до експорту і платежів з обслуговування боргу до ВВП. Витрати з обслуговування зовнішнього боргу включають усі платежі, які здійснюються позичальником, а саме: основний борг, проценти і комісії. Дані показники дають оцінку платоспроможності країни на найближчу перспективу. Чим більше значення мають зазначені показники, тим більш активного короткострокового коригування потребує зовнішньоторгова та валютна політика з метою урівноваження платіжного балансу. Особливої уваги вимагає частка платежів за зовнішнім боргом у ВВП та доходах від експорту. За методикою Міжнародного валютного фонду критичний рівень складає 20-25 %. Співвідношення обслуговування зовнішнього боргу до експорту характеризує чутливість погашення зобов'язань з обслуговування боргу до неочікуваного скорочення надходжень від експорту. Даний показник дозволяє виявити країни зі значним короткостроковим зовнішнім боргом. Від частки короткострокових кредитів залежить кредитоспроможність країни.

Відношення обслуговування боргу до експорту дозволяє враховувати співвідношення пільгових та непільгових зобов'язань у складі боргу, а динаміка цього показника може надати інформацію про піки платежів. Недоліки показника співвідношення обслуговування боргу до експорту:

- за методикою МВФ та Всесвітнього банку платежі за короткострокові зобов'язання виключаються з розрахунку обслуговування боргу (існує передбачення, що короткостроковий борг представлений торговими кредитами, що можуть бути легко пролонговані);

- наявність лібералізованих режимів торгівлі призвела до зростання частки імпортної продукції в експорті. Даний показник має тенденцію до зменшення в країнах, орієнтованих на експорт, за умови відсутності коригування на частку імпортної продукції в обсязі експорту;

- показник поєднує в собі характеристику платоспроможності та ліквідності, що зменшує Його придатність в аналізі поряд з показниками, що характеризують лише ліквідність (відношення резервів до короткострокового боргу) та лише платоспроможність (відношення процентних платежів до експорту).

Відношення міжнародних резервів до короткострокового боргу визначається як відношення накопичених міжнародних резервів до накопиченої суми короткострокового боргу. Найбільш корисним даний показник є для визначення достатності резервів країн, що мають обмежений доступ до ринків капіталу. Дане співвідношення показує, чи перевищують міжнародні резерви суму планових платежів в рахунок погашення короткострокового, середньострокового та довгострокового зовнішнього боргу протягом майбутнього року, говорить про можливість країни здійснити передбачені графіком платежі в рахунок погашення боргу перед нерезидентами протягом майбутнього року за рахунок власних резервів. Показник дозволяє визначити необхідність коригування політики зовнішніх запозичень у випадку непередбачуваних змін на міжнародному ринку капіталу. Для країн зі значною валютною заборгованістю та значним ступенем відкритості ринків капіталів можливо розрахувати дане співвідношення на основі лише валютної заборгованості держави. Необхідно зазначити, що при такій оцінці необхідно враховувати режим валютного курсу, реальний валютний курс, показник дефіциту рахунку поточних операцій, адже за гнучкого валютного курсу може зменшитися імовірність виникнення кризи.

Недоліком відношення міжнародних резервів до короткострокового боргу можна вважати його передбачення, що наявні міжнародні резерви мають використовуватися на погашення зовнішніх зобов'язань, що не завжди відповідає дійсності.

Визначення цих показників дає можливість з’ясувати спроможність національної економіки розрахуватися з кредиторами .

Фінансова безпека сьогодні є одним із пріоритетних питань розвитку України, оскільки стосується всіх галузей національної економіки, усіх прошарків населення, суспільства і держави в цілому. Фінансова безпека містить такі складові як бюджетна, валютна, грошово-кредитна безпека, безпека страхового і фондового ринку, а також боргова безпека [3]. Згідно із Законом України "Про основи національної безпеки України", боргова безпека – це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи.

Боргову безпеку розглядають у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні під борговою безпекою держави розуміють певний рівень внутрішньої і зовнішньої державної заборгованості з урахуванням вартості обслуговування та ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень й оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втраті суверенітету та руйнуванню вітчизняної фінансової системи.

У вузькому розумінні боргову безпеку держави можна визначити як оптимальне співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями з урахуванням сумарної величини державного боргу та вартості обслуговування його складових. На рівень боргової безпеки впливають такі чинники як:

1) стан нормативно-правової бази, що регламентує формування та управління державним боргом, стратегія боргової політики;

2) загальний обсяг, структура боргових зобов'язань, а також графік їх погашення;

3) стабільність параметрів монетарної політики та динаміки економічного зростання;

4) стабільність політичного та економічного курсу країни.

Система «боргових індикаторів» МВФ дозволяє оцінити не тільки платоспроможність та ліквідність держави, але й стан заборгованості державного, фінансового та приватного секторів економіки, що звісно якісно вирізняє цю методику поряд із іншими. Пропонується доповнити систему «боргових індикаторів» МВФ групами показників соціально-економічного та інвестиційно-інноваційного розвитку .

Зокрема, до показників соціально-економічного розвитку слід віднести такі: - державний борг на душу населення;

- відношення приросту державного боргу до природного приросту населення;

- відношення приросту боргу до приросту доходів населення;

- відношення рівня заощаджень домогосподарств до боргу;

- співвідношення боргу і ВВП та частки працездатного населення;

- відношення приросту державного боргу до зміни рівня безробіття.

У системі заходів щодо оптимізації боргового навантаження, зниження витрат на обслуговування боргу та мінімізації боргових ризиків важлива роль належить таким факторам:

1) зниженню рівня відсоткових ставок та проведенню зваженої курсової політики, що сприятиме зменшенню вартості обслуговування як внутрішнього, так і зовнішнього державного боргу;

2) визначенню оптимального співвідношення між зовнішнім та внутрішнім боргом, яке б відповідало поточній економічній ситуації та стратегічним інтересам України;

3) досягненню профіциту бюджету за позичковими операціями, що вестиме до планомірного і поступового зниження боргового навантаження;

4) спрямуванню надходжень від приватизації державного майна на погашення зовнішнього боргу, що забезпечуватиме утримання стабільної боргової позиції держави;

5) розвиткові внутрішнього фінансового ринку і зміщенню акцентів із зовнішніх комерційних позик на внутрішні, що дозволить мінімізувати валютні ризики;

6) перегляду умов реструктуризації заборгованості уряду перед НБУ для недопущення перетворення бюджету на інструмент демонетизації економіки. Необхідно більш детально зупинитись на проблемах розвитку внутрішнього фінансового ринку і зміщення акцентів із зовнішніх комерційних позик на внутрішні. Внутрішні запозичення є об'єктивно необхідними для підтримки вітчизняного фінансового ринку. Світова практика доводить, що залучення коштів державою на ринковій основі у формі банківських кредитів та внутрішніх державних позик в оптимальних розмірах є найбільш прийнятним способом фінансування дефіциту бюджету в умовах трансформації економіки.

Отже, державний борг має як позитивний, так і негативний вплив на економіку держави. Для визначення цього впливу, рівня навантаження на економіку та платоспроможності держави використовуються вище зазначені показники. Визначення цих показників дає можливість з’ясувати спроможність національної економіки розрахуватися з кредиторами та дає можливість уряду правильно і швидко реагувати на зміни, що стосуються збільшення державного боргу та економіки, а також має вносити зміни до кредитної політики держави. Щодо оптимізації боргового навантаження країни нами запропоновані деякі заходи: розвиток внутрішнього фінансового ринку досягнення профіциту бюджету за позичковими операціями та інші.

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ ЗА 2010 -2012 РОКИ