Висновки

За Бюджетним кодексом України під державним боргом розуміється загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

За місцем утворення державний борг поділяється на:

• внутрішній борг;

• зовнішній борг.

Загальна сума внутрішнього державного боргу поділяється на дві частини:

• монетизований борг;

• не монетизований борг.

Державний зовнішній борг складається з:

• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього боргу;

• позик на підтримку національної валюти;

• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов’язань у зв’язку з некомерційними ризиками;

Що ж до сучасних тенденцій державного боргу в Україні, то протягом 2010 – 2012 років спостерігається наступна ситуація. у 2011 році в порівняні з 2010 роком на 40,9 млрд. грн.. або на 9,46%, у 2012 році загальна сума боргу зросла на 41,9 млрд. грн. (8,94%). Що стосується державного боргу то протягом досліджуваного періоду його сума зростає: у 2011 році на 33,8 млрд. грн. (9,47%), така ситуація була спричинена збільшення загальної суми зовнішнього державного боргу на 14,0 млрд. грн. або 7,51%, а також збільшення розмірів внутрішнього державного боргу на 19,8 млрд. грн. або 12,26%. У 2012 році спостерігаємо також збільшення державного боргу на 41,8 млрд. грн. або на 10,47%. Зовнішній державний борг та внутрішній державний борг також зростали на 13,0 млрд. грн. (6,23%) та 28,8 млрд. грн. (15,33%) відповідно.

Що стосується гарантованого державою внутрішнього боргу та зовнішнього то він протягом досліджуваного нами періоду зростає та не значними темпами. У 2010 році він становив 108,8 млрд. грн. проте у 2011 році бачимо збільшення загальної суми гарантованого державою боргу на 7 млрд. грн. або 6,04%, і встановився на рівні 115,8 млрд. грн., це було викликано збільшенням розмірів зовнішнього гарантованого державою боргу, який збільшився на 8,7 млрд. грн. (8,39%) і становив 103,6 млрд. грн. тоді як у 2010 році – 94,9 млрд. грн. що ж стосується внутрішнього гарантованого боргу то його розміри у 2011 році скоротилися на 1, 7 млрд. грн. (13,93%). У 2012 році сума гарантованого державою боргу зросла але не значно лише на 0,5 млрд. грн. (0,43%) і становила 116,3 млрд. грн. Варто зазначити, що зросли розміри внутрішнього гарантованого державою боргу у 2012 році на 4 млрд. грн. (24,69%) і становив 16,2 млрд. грн. проте скоротився зовнішній гарантований державою борг на 3,5 млрд. грн. (3,49%) і становив 100,1 млрд. грн. тоді як у 2011 році 103,6 млрд. грн.

Відповідно суму боргу, яка накопичилася у нашій державі потрібно сплачувати зокрема основну суму боргу та відсотки.

Якщо проаналізувати ситуацію щодо платежів за борговими зобов’язаннями у 2010-2012 роках, то тут слід наголосити на зростанні темпів приросту даного показника порівняно з попередніми роками. Так, у 2011 році загальна сума платежів за державним боргом склала 68,9 млрд. грн., що більше попереднього року на 26,5 млрд. грн. (62,8 %). У 2012 році даний показник зріс ще на 27,2 млрд. грн. (39,59 %) і становив 95,9 %.

Насамперед наявність державного боргу не дає чіткого уявлення щодо реального фінансового становища держави. Одним з показників, що дає можливість побачити фінансовий стан та платоспроможність економіки це відношення боргу до ВВП. Обсяг внутрішнього боргу до ВВП протягом 2010 – 2012 рр. коливався в межах від 13,0% до 18,2% критичне значення до 30%, як бачимо цей показник не перевищує допустимого рівня. Обсяг державного боргу до ВВП коливається в межах до 34,5% - 2010 рік, 29,9% - 2011р. та у 2012 р. – 28,33% У високо розвинених країнах цей показник є значно вищим ніж у нашій державі. Також з кожним роком збільшується обсяги боргу на душу населення, у 2010р – 885,73 дол. США та у 2011 році – 978,34 дол. США, у 2012 році1095,09 дол. США це є досить негативне явище для населення України.

Державний борг – це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна назвати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінцевому підсумку – розрахуватися за боргами за рахунок збільшення податків. На сьогодні майже кожна держава має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд із збільшенням боргу не кожна з них знаходить шляхи для своєчасного повернення. Україна є досить молодою країною і тому як можна побачити вона ще не до кінця розробила шляхи мінімізації державного боргу тому їй необхідно запровадити: - розробку варіантів стратегії зовнішнього запозичення; - забезпечення повноти інформації щодо обсягів та структури позик, стану платоспроможності позичальника; - встановлення певних граничних обсягів зовнішнього і внутрішнього запозичення протягом визначеного періоду (протягом року); - контроль за обсягом і структурою зовнішніх зобов'язань;

• забезпечити довгострокове фінансування державних інвестиційних програм на основі Програми державних інвестицій;

• забезпечити контроль за цільовим характером та ефективністю реалізації гарантованих державою кредитів;

- збільшити державні позики у населення і скоротити їх розміри у МВФ.

Що ж стосується залучення зарубіжного досвіду то його можна запроваджувати у таких сферах як кредитування експорту на прикладі Великобританіїекономіка країни передбачає дотримання 2 основних правил:

- «золоте правило» – уряд робить позики тільки для того, щоб інвестувати їх у певні сектори економіки, а не витратити;

- «правило стабільного інвестування» – відношення суми внутрішнього державного боргу до ВВП протягом економічного циклу має утримуватися на стабільному рівні 30%.

Проте на нашу думку, наукове обґрунтування управління державним боргом має рухатися не лише шляхом запозичення світового досвіду вирішення проблем фінансової безпеки, але і враховувати при цьому національні умови розвитку, а саме нестабільність макроекономічного середовища, втрата традиційних ринків, зниження рівня технічного виробництва, значні масштаби тіньової економіки, необхідність покриття постійного дефіциту бюджету та здійснення соціальних виплат. Систематизована політика управління борговою безпекою має включати регулювання не тільки внутрішніх процесів на фінансовому ринку, але і враховувати вплив зовнішніх факторів. В цьому контексті слід відстежувати динаміку зростання саме зовнішніх запозичень з огляду на необхідність забезпечення стратегічних інтересів країни.