88. Захист прав титульних посесорів (володільців).

Захист права власності та інших речових прав — це сукупність передбачених цивільним законодавством засобів, що застосовують у зв'язку із вчиненим щодо права власності та інших речових прав правопорушенням та спрямованих на відновлення чи захист майнових інтересів володільця цих прав. Під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу неволодіючого власника чи особи, яка володіла цим майном на законних підставах (титульний володілець), до фактичного володільця про повернення утримуваного ним майна в натурі. Право на віндикацію належить власникові або титульному володільцеві, який втратив фактичне володіння річчю. Як відповідач виступатиме особа, яка фактично без належних підстав утримує майно. Предметом віндикації є вимога про повернення майна з незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з незаконного чужого володіння. Негаторний позов — це вимога власника чи титульного володільця, до третіх осіб, про усунення перешкод у здійсненні повноважень з користування та розпорядження. Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення порушень, що не пов'язані із залишенням володіння, а спрямовані на перешкоджання у здійсненні користування чи розпорядження. Підставою негаторного позову є обставини, якими зумовлено право позивача на користування та розпорядження майном, а також підтверджується те, що поведінка третьої особи створює перешкоди для здійснення цих повноважень. Позов про визнання права власності чи іншого речового права — це позадоговірна вимога власника майна чи титульного володільця про визнання перед третіми особами факту належності позивачу права власності чи іншого речового права на оспорювань майно, що не поєднано з конкретною вимогою про повернення майна чи усунення інших перешкод, які не пов'язані із залишенням права володіння. Предметом позову про визнання права власності чи іншого речового права є констатація факту належності позивачеві певного речевого права на майно. Підставою позову є обставини, які підтверджують наявність у позивача відповідного речового права на річ.

89. Захист прав на чужі речі (Захист прав заставоутримача, забудовника тощо).

Захист прав забудовника. Для такого захисту характерне узаконювання збудованого об’єкту. Принципово існує два варіанти такого «узаконювання». Перший – це офіційне проходження всіх дозвільних процедур – від оформлення землі для отримання дозволу на виконання будівельних робіт та введення об’єкту в експлуатацію. Ця процедура розглянута вище. Другий (альтернативний) варіант — згадане вище звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Такий спосіб захисту прямо передбачений частиною 2 статті 16 ЦКУ і часто є більш швидким, хоча і не таким простим, як це здається. …Заставоутримувач. Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якому земля і (чи) майно, що складають предмет застави, залишаються в заставника чи третьої особи. Предметом іпотеки може бути майно, зв'язане з землею, — будівля, спорудження, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, а також інше майно, віднесене законодавством до нерухомого. Відповідно до законодавства України предметом іпотеки можуть бути також приналежним громадянам на праві приватної власності земельні ділянки і багаторічні насадження. Договір про іпотеку повинний бути нотаріально засвідчений. Іпотечний заставоутримувач, якщо інше не передбачено законом чи договором, вправі: 1)перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження предмета застави; 2)жадати від заставника вживання заходів, необхідних для збереження предмета застави; 3)жадати від будь-якої особи припинення зазіхання на предмет застави, що загрожує втратою чи ушкодженням його. Якщо предмет застави втрачений не з вини заставоутримувача і заставник його не відновив за згодою заставоутримувача не замінив іншим майном такої ж вартості, заставоутримувач має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання. Іпотечний заставник, якщо інше не передбачено договором чи законом, вправі: 1)володіти і користуватися предметом застави відповідно до його призначення; 2)достроково виконати основне зобов'язання, якщо це не суперечить змісту зобов'язання; 3)реалізувати з письмової згоди заставоутримувача предмет застави з перекладом на набувача основного боргу, забезпеченого заставою; 4)передавати з письмової згоди заставоутримувача предмет застави в оренду. Іпотечний заставник, якщо інше не передбачено договором чи законом, зобов'язаний: 1)уживати заходів, передбачені договором іпотеки чи необхідні для збереження предмета іпотеки, включаючи проведення капітального і поточного ремонту; 2)на період фактичної дії договору іпотеки страхувати за свій рахунок предмет іпотеки в повному обсязі на користь заставоутримувача; 3)у випадку загибелі предмета іпотеки надати аналогічне по вартості нерухоме майно, незалежно від настання терміну, виконати зобов'язання в повному обсязі або у відповідній частині; 4)дістати згоду заставоутримувача на здійснення дій, зв'язаних зі зміною прав власності на предмет застави.