69. 70. Поняття позовної давності і її значення.Застосування позовної давності. Види строків позовної давності

   Позовна давність — це строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом своїх прав.    Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.    Наявність чітко визначеного строку, протягом якого заінтересована сторона може звернутися за захистом в суд, змушує оперативно реагувати на порушення свого права, значно полегшує розгляд спору. З плином часу докази втрачаються (свідки забувають чи плутають факти, змінюють місце проживання, помирають, документи втрачаються, знищуються) і встановити істину у справі стає дедалі важче.    Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком випадків, прямо передбачених в законодавстві, а саме:    - на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;    - на вимоги вкладника про видачу вкладу;    - на вимоги про відшкодування школи, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю:    - на вимоги страхувальника (застрахованої особи) до страховика про виплату страхової суми та ін.    У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності: а) загальні; б) спеціальні.    Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлений у три роки.    Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки порівняно із загальними можуть бути або скороченими, або подовженими.    Скорочені строки позовної давності тривалістю в один рік застосовуються зокрема до вимог:    - про стягнення неустойки, штрафу, пені;    - пов'язаних з недоліками проданого товару;    - про розірвання договору дарування;    - про спростування недостовірної інформації в засобах масової інформації;    Подовжені строки. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.    Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. За домовленістю сторін строк позовної давності може бути збільшений.

71.  Початок і кінецьтечії строків позовної давності

   Для обчислення строків позовної давності потрібно визначити їх початковий момент, оскільки від цього залежить не тільки правильне обчислення строку, а й можливість захисту порушеного матеріального права.    За загальним правилом перебіг строку позовної давності починається з того моменту, коли у особи виникає право на позов. Право на позов виникає з часу, коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права.    У зобов'язаннях, строк виконання яких не визначений або визначений моментом витребування, давність починають обчислювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов'язання, а якщо при цьому боржникові надається пільговий семиденний строк на виконання, то давність починають обчислювати по його закінченні.    У разі порушення прав неповнолітньої особи перебіг позовної давності починається від дня настання її повноліття.    Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

72. Зупинення, переривання та поновлення перебігу позовної давності

   Сторона, право якої порушено, може звернутися в юрисдикційний орган протягом визначеного законом чи договором часу за захистом порушеного права. Але обставини можуть скластися так, що позивач у зв'язку з умовами, які від нього не залежали, не зміг вчасно звернутися до суду. Законодавець враховує такі об'єктивні обставини і допускає в законі зупинення перебігу строків позовної давності.    Перелік обставин, які є підставою для зупинення перебігу позовної давності, наведений у ст. 263 ЦК:    1) надзвичайна або невідворотна за певних умов подія (не переборна сила).    Під надзвичайністю розуміють відсутність закономірностей у розвитку події. Невідворотність означає, що саме за цих умов настання події неможливо було відвернути (тобто за звичайних умов її можна було б відвернути).    Непереборною силою є саме подія, тобто такий юридичний факт, настання якого не залежить від волі людей.    Прикладами непереборної сили можуть бути руйнівні природні явища — повінь, шторм, буревій, землетрус та інші явища, які об'єктивно зробили неможливим подання позову;    2) зупинення дії закону чи нормативного акта, який регулює відповідні відносини;    3) встановлене законодавством відстрочення виконання зобов'язання (мораторій);    4) перебування позивача чи відповідача у складі Збройних Сил України або інших військових формуваннях, що переведені на військовий стан.    В ст. 392 КТМ передбачено, що позовна давність зупиняється на час складання диспаші (розрахунку і розподілу збитків при загальній аварії).    На час існування обставин, які перешкоджають зверненню з позовом, перебіг позовної давності зупиняється.    Переривання перебігу позовної давності означає, що час, який пройшов з дня виникнення обставин, які є підставою для переривання перебігу позовної давності, до уваги не береться.    Після переривання позовної давності її перебіг починається спочатку. Перебіг позовної давності переривають дві обставини:    а) вчинення боржником дій, що свідчать про визнання боргу (наприклад, часткове виконання зобов'язання, письмове прохання про відстрочку сплати, передача речі в заставу);    б) звернення кредитора з позовом до боржника.    Під поновленням перебігу позовної давності необхідно розуміти дії суду, який, встановивши, що право позивача порушено, але строк позовної давності ним пропущений з поважних причин, поновлює цей строк.