- •1.Поняття приватного права. Право приватне і публічне. Співвідношення понять приватного і цивільного права.
- •2. Європейські системи приватного права.
- •3. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.
- •4. Цивільне право як наукова (цивілістика) і навчальна дисципліна.
- •6. Зазальна характеристика Цивільного кодексу України.
- •7. Дія цивільних актів у часі, у просторі та за колом осіб.
- •9. Поняття та особливості цивільного правовідношення.
- •10. Елементи цивільних правовідносин.
- •11. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб»активного цивільного права і цивільного обов»язку.
- •12. Види цивільних правовідносин.
- •14. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридичних фактів.
- •15. Загальні положення про фізичну особу.
- •16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17. Дієздатність громадян. Обсяг дієздатності фізичних осіб.
- •18. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною.
- •19. Поняття та значення місця проживання.
- •20. Визнання громадянина безвісно відсутнім. Оголошення громадянина померлим.
- •21. Опіка та піклування.
- •22. Поняття громадянського стану. Акти громадянського стану. Порядок переміни та виправлення актових записів.
- •24. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи.
- •25. Види юридичних осіб.
- •26.Правосуб’єктність юридичної особи.
- •27.Органи юридичної особи.
- •28.Види і зміст установчих документів юридичних осіб.
- •29.Філії та представництва юридичних осіб.
- •30.Порядок виникнення юридичних осіб. Державна реєстрація юридичних осіб.
- •32.Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.
- •33.Юридичні особи приватного та публічного права.
- •34.Правове положення господарських товариств.
- •35.Поняття та види кооперативів.
- •36.Об’єднання громадян як суб’єкти цивільного права.
- •37.Правовий статус релігійних організацій.
- •38. Поняття держави, як суб’єкта цивільного права.
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україна. Державний імунітет( внутрішній, зовнішній)
- •41. Форми участі держави у цивільних правовідносинах.
- •42. Види цивільних правовідносин в яких держава виступає суб’єктом.
- •43. Автономна Республіка Крим, як суб’єкт цивільних правовідносин.
- •44. Правове становище територіальної громади в цивільних правовідносинах.
- •45. Відповідальність по цивільним зобов’язанням держави Україна, арк, територіальної громади.
- •46. Поняття об’єктів цивільних прав(правовідносин). Загальні положення про об’єкти цивільних прав( правовідносин)
- •47. Поняття та класифікація речей. Майно. Єдиний майновий комплекс.
- •48. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав.
- •49. Дії та результати дій, як об’єкти цивільних прав.
- •50. Продукти творчої діяльності, як об’єкти цивільних прав.
- •69. 70. Поняття позовної давності і її значення.Застосування позовної давності. Види строків позовної давності
- •73. Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності
- •74. Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права
- •76.Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •78.Особисті немайнові права,що забезпечують соціальне буття фізичних осіб.
- •85 Глава 25 припинення права власності Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •88. Захист прав титульних посесорів (володільців).
- •89. Захист прав на чужі речі (Захист прав заставоутримача, забудовника тощо).
- •90. Поняття приватної власності.
- •91. Загальні положення про державну власність. Види державної власності.
- •92. Поняття права державної та комунальної власності.
- •93. Підстави виникнення та припинення окремих видів права власності.
- •94. Об’єкти та суб’єкти окремих видів права власності.
- •95. Права власності на землю.
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •97. Сервітути. Поняття та види.
- •98. Емфітевзис.
- •100. Володіння та право володіння.
- •101.Поняття іпотеки як права на чужі речі.
- •102.Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майном).
- •103.Захист прав на чужі речі.
- •104.Поняття, юридичний статус права спільної власності.
- •105. Види права спільної власності.
- •106. Право спільної часткової власності: поняття, підстави її виникнення та припинення.
- •107. Право спільної сумісної власності: поняття, підстави її виникнення та припинення.
- •108. Порядок володіння користування та розпорядженням спільним майном.
- •109.Виділ долі зі спільної власності та її відчуження. Особливості захисту прав спільної власності.
- •110. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Обєкти індивідуальної власності. Дискус. Питання до поняття об’єктів індик. Вл.
- •§ 1. Поняття права інтелектуальної власності
- •Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності
- •Поняття та джерела авторського права
- •16.5. Суб'єкти авторського права
- •Співавторство
- •Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •8.2. Оформлення прав на об'єкти промислової власності
- •§ 3. Умови цивільно-правової відповідальності
- •Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди Стаття 22. Відшкодуваннязбитківтаіншіспособивідшкодуваннямайновоїшкоди
41. Форми участі держави у цивільних правовідносинах.
1. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
2. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках і в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
3. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
1. У цивільних правовідносинах, крім фізичних і юридичних осіб можуть брати участь держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ч. 2 статті 2 ЦК).
Держава як суб'єкт цивільного права має праводіездатність. Але на відміну від правоздатності юридичних осіб правоздатність має універсальний характер. Це не означає, що правосуб'єктність держави має безмежний характер. Держава може мати лише ті права та обов'язки, які дозволяє закон. При тому, що встановлення останнього залежить безпосередньо від держави.
Правоздатність держави характеризується рядом особливостей, пов'язаних з тим, що вона також виступає основним суб'єктом публічного права, носієм влади. Вона сама регулює різні, у тому числі й майнові відносини, встановлюючи в якості загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів і порядок розгляду спорів за їх участю. При цьому сама визначає і власну цивільну правосуб'єктність, її зміст і межі. Разом з тим, беручи участь у майнових правовідносинах, держава повинна дотримуватися встановлених нею правила, вона не може використовувати свої власні владні повноваження для довільної зміни цивільно-правових норм у власних інтересах або нав'язувати свою волю контрагентам у конкретних правовідносинах.
Специфіка прояву участі у цивільних правовідносинах держави полягає в тому, що, з одного боку, держава є владним суб'єктом публічних відносин. Вона самостійно встановлює правила поведінки учасників суспільних відносин, зокрема учасників цивільно-правових відносин. З іншого боку - держава відмовляється від встановлення власного імунітету щодо вступу в цивільні правовідносини.
Наявність суверенітету держави означає, що вона в межах своєї території здійснює найвищу владу в порівнянні з іншими владними суб'єктами (внутрішній суверенітет), а в зовнішніх відносинах є єдиним суб'єктом, діяльність якого незалежна від волі інших суб'єктів міжнародного права (інші держави, міжнародні організації), що проявляється в забороні останнім втручатися у внутрішні справи держави (зовнішній суверенітет).
42. Види цивільних правовідносин в яких держава виступає суб’єктом.
Серед суб'єктів цивільного права особливе місце посідає держава, яка також може виступати стороною в певних цивільних правовідносинах. Держава — це особливий суб'єкт цивільного права, це не юридична особа, тому на цього учасника цивільних правовідносин не поширюються загальні положення, що є характерними для юридичних осіб.
Держава сама визначає свій правовий режим. На відміну від інших суб'єктів права, вона не може припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації.
Серед форм участі держави в цивільному обігу можна назвати такі:
- участь держави шляхом створення юридичних осіб (державні унітарні підприємства та організації);
- безпосередня участь держави у внутрішньому обігу.
Так, від імені держави виступають як представницькі, так і виконавчі органи влади (Президент України, Уряд України, а в передбачених законом випадках — органи місцевого самоврядування та інші особи).
Держава виступає суб'єктом в наступних зобов'язальних правовідносинах:
- у відносинах позики (при випуску облігацій та інших цінних паперів);
- у відносинах із поставки продукції для державних потреб;
- у відносинах підряду для державних потреб;
- у відносинах дарування.
Саме на державу покладено обов'язок із відшкодування шкоди:
- завданої власникові прийняттям закону, що припиняє право власності на певне майно;
- заподіяної незаконними діями правоохоронних органів;
- завданої фізичній особі, яка потерпіла від злочину, якщо не встановлена особа, яка його заподіяла, або якщо вона є неплатоспроможною (ст. 1177 ЦК).
Крім держави, у цивільних правовідносинах можуть брати участь Автономна Республіка Крим і територіальні громади