- •1. Педагогіка як наука, становлення, розвиток. Предмет і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки
- •2. Методи навчання, їх функції. Обґрунтувати різноманітні підходи до класифікації методів.
- •3. Система педагогічних наук, обґрунтувати зв'язок педагогіки з іншими науками. Розкрити методи науково-педагогічного дослідження та умови їх застосування.
- •5. Педагогічна діяльність: сутність, складові, стиль педагогічної діяльності.
- •6. Загальна характеристика технології програмованого навчання. Особливості навчання за допомогою комп’ютера. Дистанційне навчання.
- •7. Поняття позашкільної та позакласної виховної роботи. Характеристика організаційних форм виховної роботи (масові, групові та індивідуальні).
- •8. Практикуми, семінари, екскурсії як форма навчання. Особливості нетрадиційних форм навчання.
- •9. Розумове виховання, мета, завдання, шляхи реалізації. Формування наукового світогляду.
- •10.Нові типи шкіл в Україні. Проаналізувати авторські концепції навчання та виховання.
- •12. Психолого-педагогічна характеристика проблемного навчання
- •13. Педагогічне спілкування: поняття, види. Визначити правила педагогічного спілкування.
- •14 . Способи організації навчальної діяльності школярів на уроці. Групова робота на уроці.
- •15. Громадянське виховання: мета, завдання, шляхи реалізації. В.О. Сухомлинський про формування громадянськості.
- •16. Розкрити сутність, види, форми контролю за навчально-пізнавальною діяльністю учнів.
- •17. Сутність і організація самовиховання учнів.
- •18. Принципи систематичності й системності в навчанні.
- •19. Зміст шкільної освіти. Питання стандартів освіти. Система освіти і виховання учнів в Україні.
- •20. Свідомість і активність учня як принцип навчання.
- •21.Сутність процесу виховання, його особливості. Проблема мети виховання та розвитку особистості. Програма «Освіта»про національне виховання.
- •22. Проаналізувати догматичну, пояснювально-ілюстративну технології навчання.
- •23.Методи виховання. Методи стимулювання діяльності і поведінки учнів. Вибір методів виховання.
- •24. Принципи науковості і зв’язку з життям, шляхи їх реалізації у процесі навчання.
- •25. Загальна характеристика дитячого колективу і шляхи
- •26 Принцип трудності й доступності навчання: сутність, вимоги, шляхи реалізації
- •27. Методи виховання. Характеристика методів формування свідомості особистості. Народна педагогіка про значення слова у вихованні
- •28. Принцип активності і самостійності учнів у навчанні.
- •29. Дати аналіз принципів процесу виховання (принцип гуманізму виховання, виховання в діяльності та спілкуванні, цілісного підходу до виховання).
- •31.Спільна виховна робота школи та сім’ї. Національні особливості виховання дітей у сім’ї.
- •32. Загальна характеристика принципу оптимізації навчального процесу.
- •33. Фізичне виховання школярів: мета, завдання, зміст і форми роботи.
- •34. Обґрунтувати наочність як принцип навчання. Я.А. Коменський, к.Д. Ушинський про наочність навчання.
- •35. Трудове виховання і професійна орієнтація учнів. Формування економічної культури учнів.
- •36. Принцип міцності засвоєння знань, умінь, навичок: сутність, шляхи реалізації на уроці.
- •37. Формування моральної культури учнів. В.О. Сухомлинський про моральне виховання учнів.
- •38. Форми організації навчання. Урок як форма організації навчання, типи, структура, вимоги до нього.
- •39. Виховна робота класного керівника: зміст, напрями, форми.
- •41. Формування естетичної культури учнів. Сухомлинський про естетичне виховання учнів.
- •42. Принцип індивідуального підходу до учнів у навчанні: сутність, шляхи реалізації. Організація диференційованого навчання.
- •43. Діяльність дитячих громадських організацій.
- •44. Загальна характеристика модульно-рейтингової системи навчання.
- •48. Загальна характеристика освітніх технологій.
- •49. Закономірності виховання, фактори впливу на розвиток особистості.
- •50. Домашня робота школярів
- •52. Ззагальна характеристика розвивального навчання.
- •53. Загальна характеристика правове виховання. Мета, завдання, шляхи реалізації.
- •54. Актуальні проблеми дидактики середньої школи.
- •56. Процес навчання його особливості і функції.
- •57. Сутність, основні ідеї педагогіки співробітництва.
- •58. Закономірності і принципи навчання…..
- •2 Групи закономірностей:
14 . Способи організації навчальної діяльності школярів на уроці. Групова робота на уроці.
Ефективність використання різних форм навчання багато в чому визначається способами організації навчальної діяльності школярів. Ці способи складалися протягом століть існування школи. Домінуючими є такі способи: індивідуальна, колективна, фронтальна і групова робота школярів.
Групова робота - спосіб організації навчальних занять, при якому ставиться певне завдання для групи школярів.
Групова робота передбачає, що:
- клас на занятті розбивається на декілька груп для розв’язання конкретних навчальних завдань;
- кожна група одержує певне завдання і виконує його разом під керівництвом лідера групи чи вчителя;
- завдання виконуються так, щоб враховувати та оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи;
- склад групи набирається таким чином, щоб з максимальністю для колективу могли реалізуватися можливості кожного члена групи. Для цього враховувати:
- рівень досягнутого розвитку, засвоєних знань, умінь, навичок, особливо з таких предметів, як фізика, математика, мови;
- включати в групи учнів, які мають приблизно однаковий темп роботи;
- у групах повинні бути школярі з різним рівнем інформованості, щоб вони могли збагачувати один одного;
- враховувати соціально-психологічні фактори.
Розрізняють такі форми групової роботи:
- ланкова (передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів, які разом планують навчальну діяльність, сприймають та осмислюють інформацію, обговорюють, здійснюють взаємоконтроль)
- бригадна (передбачає формування тимчасових груп учнів для виконання певних навчальних завдань)
- парна (застосування нової інформації на ділі або переказування іншому, тобто відбувається спілкування між тими, хто навчається)
15. Громадянське виховання: мета, завдання, шляхи реалізації. В.О. Сухомлинський про формування громадянськості.
Громадянське виховання – процес формування громадянськості як риси особистості, яка характеризується усвідомленням нею своїх прав і обов’язків у ставленні до держави, народу, законів, норм життя; турботою про благополуччя своєї країни, збереження людської цивілізації конкретними діями відповідно до власних переконань і цінностей. Актуальність цього виховання зумовлена потребами державотворчих процесів на засадах гуманізації, демократії, соціальної справедливості.
Мета громадянського виховання сформувати свідомого громадянина, якому притаманні високі моральні ідеали суспільства, любов до Батьківщини, відповідальність за виконання громадянського обов’язку.
Мета громадянського виховання визначає основні його завдання: 1) забезпечення оволодіння школярами системою знань, необхідних для виховання громадянина; 2) формування умінь, необхідних для участі учнів у житті суспільства, реалізації його ідеалів і цінностей; 3) створення умов учням для набуття досвіду громадянської дії; формування у школярів потреби в громадянській поведінці, виховання у школярів якостей громадянина України.
Шляхи реалізації: 1) Громадянському вихованню школярів може сприяти запровадження спеціального навчального предмету в старших класах. 2) Забезпечення оволодіння школярами системою знань про людину та суспільства певними уміннями у процесі вивчення освітніх предметів. 3) Організація позакласної та позашкільної виховної роботи, що сприяє не тільки збагаченню учнів знаннями й уміннями, а й залученню школярів до безпосередньої діяльності, яка розвиває якості громадянина. 4) Учнівське самоврядування, яке може стати практичною школою демократії для учнів, формувати навички проведення передвиборчих кампаній, участі у виборах, розробки і реалізації власних політичних програм.
В.О. Сухомлинський справжню громадянськість бачив у моральній відповідальності за все, що робиться на рідній землі: непримиренність до недоліків, гаряче прагнення боротися за розквіт, велич і могутність Вітчизни. Справжня громадянськість немислима без бачення того, що треба зробити, щоб Вітчизна стала ще могутнішою і щасливішою. “У патріотичному вихованні найяскравіше виявляється проектування людини. Завдання вихователя полягає в тому, щоб відкрити перед кожним вихованцем усі джерела, якими живиться могутнє почуття любові до Батьківщини. Важливим виховним завданням є те, щоб у духовному житті кожної дитини були дні, години, коли час ніби спиняється, образи навколишнього світу назавжди запам’ятовуються в свідомості. Джерела патріотичних почуттів і переконань будуть чистими і невичерпними за тієї умови, коли в сім’ї і в школі панує культ матері й батька, культ Батьківщини. У формуванні патріотичних переконань велику роль відіграють естетичні переживання ”.
