7. Поняття позашкільної та позакласної виховної роботи. Характеристика організаційних форм виховної роботи (масові, групові та індивідуальні).

Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у поза навчальний час. Таку роботу називають позакласною та позашкільною.

Позакласна робота – різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.

Позашкільна робота – освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Обидва види роботи мають спільні завдання і передбачають застосування переважно однакових засобів, форм і методів виховання.

Завдання цих видів роботи – закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересі до різних галузей науки, техніки, мистецтва, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей; організація дозвілля школярів.

Форми організації виховання поділяються на масові, групові (гурткові), індивідуальні.

До масових форм виховної роботи відносять: конференції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, тижні з різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, тощо.

Показниками ефективності масових форм позашкільної діяльності здебільшого вважають кількісне охоплення, активність самих учнів.

До групових форм виховної роботи належать: політичні інформації, години класного керівника, гуртки художньої самодіяльності, робота з пресою радіо- і телепередачами, екскурсії та інше.Виховна робота передбачає екскурсії на підприємства, на виставки. З учнями середнього шкільного віку влаштовують близькі прогулянки в парк, сад, поле, а також одноденні походи

Потреба індивідуального підходу зумовлена тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через «внутрішні умови». Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Така робота повинна бути систематичною, спрямовуватися не лише на проведення бесід з конкретного приводу, а й наперед продуманих профілактичних розмов та інших заходів з вихованцями. позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання, тощо.

Ефективність масових, групових та індивідуальних форм виховання зростає за умови, що вони приведені у певну систему, пов’язані між собою і доповнюють одна одну.

8. Практикуми, семінари, екскурсії як форма навчання. Особливості нетрадиційних форм навчання.

Практикум – форма навчального процесу, за якої учні самостійно виконують практичні та лабораторні роботи, застосовуючи знання, навички та уміння.

Під час практикуму узагальнюють і систематизують теоретичні знання, дбаючи про їх практичні застосування, оволодіння елементами дослідницької діяльності.

Проводять їх із предметів фізико-математичного і природничо-біологічного циклів після вивчення великих розділів курсу.

Проведенню практикуму передують уроки-повторення, узагальнення та систематизації матеріалу.

Для зручності учнів поділяють на групи.

На початку практикуму викладач проводить інструктивне заняття, потім повідомляє тему, мету і завдання, актуалізує опорні знання, навички і вміння учнів.

Учні самостійно виконують завдання.

Практикум завершується обговоренням і теоретичним обґрунтуванням одержаних результатів.

Семінарське заняття – це обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох розділів).

Семінари сприяють формуванню вміння самостійно засвоювати знання, аналізувати, синтезувати, узагальнювати, розвивати інтерес до навчального предмету.

Проводять їх здебільшого в старших класах. У них беруть участь всі учні класу.

Семінари складаються з двох взаємопов’язаних ланок – самостійного вивчення учнями матеріалу та обговорення результатів їх самостійної пізнавальної діяльності.

Учитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні і додаткові питання, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить консультації, перевіряє конспекти.

Результати самостійної роботи учні подають у вигляді плану чи тез виступу, доповіді чи реферату.

Обговорення відбувається у формі розгорнутої бесіди, повідомлення, коментованого читання чи доповіді.

Семінарське заняття поділяють на: підготовчі, власне семінарські (9-11 клас), між предметні (конференції).

Екскурсія – це форма організації навчальної роботи, яка дозволяє учням сприймати і засвоювати навчальний матеріал шляхом безпосереднього ознайомлення з предметами, процесами, явищами та ін.

Екскурсія дозволяє:

• реалізувати принцип наочності навчання,

• здійснювати зв'язок з практикою, життям,

• сприяти профорієнтаційній роботі з учнями,

Розрізняють екскурсії: вступні, поточні, підсумкові

Методика проведення:

• підготовка – визначення мети, об’єкта вивчення, конкретних завдань для учнів, призначення екскурсовода,

• організація навчальної роботи – розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація об’єкта та його деталей, ведення учнями записів.

• Підбиття підсумків – написання звітів, доповідей, творів.

Нетрадиційні форми навчання відзначаються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оптимальність розв’язання начально-виховних завдань.

До них відносяться: інтегровані уроки, коли вивчається матеріал декількох тем одним блоком; міжпредметний, який об’єднує споріднений матеріал декількох предметів; урок-есе; театралізований урок; урок-конкурс; урок-аукціон; урок КВК; урок-телеміст; урок—прес-конференція; урок-ділова гра; урок-концерт; урок-вечорниці; урок-суд; урок-практикум; урок-семінар;Урок-екскурсія; урок-діалог тощо.

Нетрадиційні форми навчання дозволяють урізноманітнювати форми і методи роботи з учнями, відходити від шаблонів, сприяють вихованню творчої особистості школяра, розширенню функцій учителя, дають можливість враховувати специфіку навчального матеріалу та індивідуальні особливості учнів.

Вимоги: виховні, дидактичні, психологічні, гігієнічні