12. Психолого-педагогічна характеристика проблемного навчання

Проблемне навчання- така організ. процесу навч-я, основа якої полягає в утворенні проблемої ситуації, визначенні учнями проблем і їх самостійному розв’язанні або за допомогою вчителя.

Проблемна ситуація – ситуація, яка виникає в результаті організації вчителем взаємодії учнів з пізнавальним об’єктом , завдяки якому виявляється пізнавання протиріч.

Функції проблемного навчання:

- забезпечує міцність засвоєння знань

- робить процес навчання привабливішим і цікавішим

- розвиває аналітичне мислення

- сприяє творчому зростанню вчителя

- формує учня як активного суб'єкта пізнання

- навчає застосовувати знання у практичній діяльності

Проблемний виклад знань:

- визначення проблеми

- висунення гіпотези

-Пошук, розв'язання гіпотези, перегляд альтернатив та їх фільтрація, прийняття або відкидання їх стосовно гіпотези

- мотивація рішення, перевірка гіпотези

- висновок

- перевірка правильності розв'язання на практиці

Методи проблемного навчання:

Проблемний виклад знань, Частково-пошуковий, пошуковий(учні вирішують самі), дослідницький.

Шляхи утворення

1.Спонукання учнів до пояснення явищ, фактів, їх зовнішньої невідповідності.2. Спонукання до вибору правильного варіанта відповіді

3.Перехід до узагальнень

4.зіставлення суперечливих фактів, явищ

5вирішення протиріч

13. Педагогічне спілкування: поняття, види. Визначити правила педагогічного спілкування.

Педагогічне спілкування - система соціально-психологічної взаємодії між вчителем і учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для обопільної діяльності. Стиль спілкування – це усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями. Стиль спілкування буває авторитарним (вчитель самочинно визначає спрямованість діяльності групи; це гальмує ініціативу, пригнічує учнів; форми взаємодії – наказ, вказівка, інструкція, догана), демократичний (ґрунтується на глибокій повазі, довірі; активна участь учнів у спільній діяльності; способи взаємодії – заохочення, порада, координація), ліберальний (учитель не має стійкої педагогічної позиції; низький рівень вимог до вихованя; властива пасивність, незацікавленість)

Функції педагогічного спілкування:

1) перцептивна - здатність проникати у внутрішній світ дитини, співпереживати;

2) інтерактивна - організація взаємодії;

3) комунікативна - обмін інформацією і ставленням співрозмовників один до одного.

Педагогічне спілкування буває:

1) спілкування на підставі захоплення спільної творчої діяльності (активно-позитивне ставлення до учнів, любов до справи); 2) спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні (позитивне сприйняття учнями вчителя); 3) спілкування-дистанція (формальні взаємини; знижує загальний творчий рівень роботи з учнями); 4) спілкування-залякування (негативне ставлення до учнів і авторитарність в організації діяльності); 5) спілкування-загравання (позитивне ставлення до дітей з лібералізмом).

Також розрізняють функціонально-рольове спілкування (є суто діловим, обмеженим вимогами рольових позицій, особисті мотиви співрозмовників не враховуються; головна мета – забезпечення виконання певних дій) та особистісно-орієнтоване (виконання певних нормативних функцій з виявом особистого ставлення, почуттів; головна мета – розвиток особистості учнів).

Правила педагогічного спілкування:

- уміння планувати спілкування;

- уміння визначати стратегію поведінки в певній ситуації;

- уміння враховувати вікові і індивідуальні особливості співрозмовників;

- уміння відчувати і підтримувати зворотній зв’язок;

- уміння чітко і емоційно висловлювати свої думки;

- уміння використовувати вербальні і невербальні засоби впливу;

- уміння діяти в конфліктних ситуаціях;

- уміння слухати.