57. Сутність, основні ідеї педагогіки співробітництва.

Педагогіка співробітництва, як називають сьогодні нову технологію навчання та виховання, увібрала в себе усі найкращі традиції як вітчизняної, так і зарубіжної школи й педагогіки.

В основу педагогіки співробітництва покладені також базові принципи класичної та вітчизняної педагогіки. Педагогіка співробітництва являє собою окремі ідеї педагогів-новаторів. Всі ці ідеї спираються на вже відомі принципи педагогіки, не викреслюючи жодного з них. Педагоги- новатори акцентують увагу на тих педагогічних принципах, які відповідають сучасним соціально-педагогічним умовам. Спробували згрупувати ідеї педгогів-новаторів, усі ідеї були поділені на чотири групи відповідно до їх спрямованості: особистісний підхід; колективне виховання; дидактичний комплекс; об’єднання виховних впливів. І. Перша група – особистісний підхід – основний напрям педагогіки співробітництва. Потрібно не тільки дати учню знання, уміння і навички, але й сформувати його внутрішній світ, спрямувати внутрішні сили дитини на розвиток його особистості. Цього можна досягти завдяки таким ідеям.1). Ідея гуманізації освіти. Визнати учня особистістю, такою ж, як і доросла людина, із своїми неповторними можливостями, бажаннями, недоліками, які є у кожної живої людини. Кожен учень повинен відчувати увагу вчителя особисто до нього, до його діяльності, вчинків, відчувати повагу до своєї особистості, своїх потреб і бажань. Нова педагогічна технологія – педагогіка співробітництва та розвитку – відмовляється від стимулювання методами примушування, дає учню свободу, урівнює в правах учителя і учнів. Такі взаємовідносини Ш.О. Амонашвілі назвав «педагогікою любові». Учитель повинен обов’язково вірити у творчі сили і здібності своїх вихованців. У найкритичніші моменти вихователь має бути поряд із школярем, наповнювати дитину вірою, що вона обов’язково зможе виправити становище і досягти поставленої мети. Усі діти талановиті, потрібно лише надати їм змогу проявити свої здібності, розвинути їх, досягти певного рівня, стати потрібним оточуючим людям, суспільству взагалі. 2). Ідея демократизації школи. Учень повинен мати в школі особистісну рівність з учителем у демократичних можливостях і взаємовідношеннях. Школа і педагогічний колектив в ній існують заради школярів, і тому учні повинні мати змогу на демократичній основі брати участь у розв’язанні будь-яких проблем свого навчального закладу. У школі потрібно створювати не іграшкове самоврядування учнів, коли вони жодного кроку не можуть зробити без вказівки адміністрації та педагогічного колективу, а справжнє, дієве, спільне, демократичне управління життям навчального закладу у межах компетенції, яку установа має. Педагогіка співробітництва важливе місце відводить міжособистісним відносинам. Педагоги-новатори вважають, що вчитель повинен бути старшим другом, порадником, до якого йдуть без страху і сорому зі своїми невдачами і перемогами, болем і радістю. 3). Ідея індивідуального підходу. Особистісний підхід до дитини вимагає врахування всіх її індивідуальних та вікових особливостей. Перш за все вчителі-новатори звертаються до педагогічної спадщини видатного просвітителя Г.С.Сковороди, до його ідеї про природну спорідненість людини. Тому в педагогіці співробітництва важливе місце приділяється природовідповідності навчання та виховання. Всі діти талановиті – це вірно, але зовсім не в усіх напрямках. Неможливо, щоб усі діти з усіх шкільних навчальних предметів вчилися тільки відмінно. Потрібно чітко визначити природні можливості дитини і не витрачати марно час, намагаючись зробити неможливе, тим більше, що цей час може і повинен бути використаний для розвитку школяра у сприятливому напрямку, що дасть значно кращі результати. Педагогіка співробітництва передбачає стимулювання і максимальний розвиток індивідуальних задатків і здібностей особистості учня відповідно до потреб життєдіяльності.

ІІ. Друга група ідей об’єднана за такою спрямованістю, як колективне виховання, яке має на меті відродити колективну виховну методику, ідеї і технологія якої були розроблені ще С.Т. Шацьким, В.М. Сорокою-Росинським, А.С.Макаренком, творчо інтерпретовані В.О. Сухомлинським.

Педагоги-новатори розглядають колектив як обов’язковий засіб формування особистості, бо індивідуальне виховання не дозволяє виховати людину-колективіста. У школі виховання – колективне. Жодна країна ніколи не зможе перейти на індивідуальну освіту і виховання за принципом «кожному учню – окремий вчитель». Тому потрібно спиратися на ідеї, правила, закономірності колективного виховання, відбиваючи їх у свідомості відповідно до потреб сучасності. ІІІ. Третя група ідей педагогіки співробітництва утворює дидактичний розвиваючий і активізуючий комплекс. Це сукупність численних психологічних, методичних, організаційних знахідок, винаходів учителів-новаторів. Усі ці ідеї спрямовані на підвищення ефективності процесу навчання. В основі дидактичного змісту педагогіки співробітництва лежить позитивна мотивація і стимулювання навчальної праці, надання їй творчого характеру, активізація пізнавальних інтересів учнів, використання колективних форм навчання.

Впродовж багатьох років зміст освіти в школах країни був єдиним. Він розроблявся і затверджувався Міністерством освіти. Педагогіка співробітництва піддала різкій критиці зміст освіти і його одноманітність. Було висунуто ідею створення авторських програм і авторських шкіл, а також створено концепцію розвитку народної освіти в Україні, яка базується на нових принципових підходах і тенденціях розвитку:

• зміст освіти як засіб розвитку особистості;

• навчання узагальненим знанням, умінням і навичкам та засобам мислення;

• інтеграція шкільних навчальних дисциплін;

• різноманітність варіантів змісту освіти.

Реалізація педагогікою співробітництва вищевказаних принципів дозволяє здійснити свободу вибору учнями напряму своєї освіти відповідно до інтересів, здібностей, зменшити перенавантаження, емоційну напругу, що виникає в процесі навчання.IV. Четверта група ідей педагогів-новаторів – це об’єднання виховних впливів школи, сім’ї громадськості. Курс на педагогізацію середовища, що оточує школяра, - важливий напрям педагогіки співробітництва. Школа, сім’я та найближче доціальне середовище (мікрорайон, де мешкає дитина) – це три джерела, від яких залежать результати виховання. Нова педагогічна технологія ставить школу дійсно у провідне становище до інших інститутів виховання. Сім’я – важливий фактор виховання дитини, де закладаються основні структури особистості. Але останнім часом батьки мало уваги приділяють своїм дітям, використовують авторитарне виховання. Педагоги-новатори вважають за необхідне перебудову сімейного виховання на основі гуманізму і демократизму. У родині повинні бути любов, доброта і взаєморозуміння. Школа повинна займатися не тільки освітньою роботою, а і керувати сімейним вихованням, зробити родину своїм спільником у навчально-виховному процесі.Ідея дитячої половини дня. Кожна дитина в другій половині дня повинна мати свободу від школи, мати право вибору форми спілкування, видів діяльності.На перший погляд педагогіка співробітництва досить складна. Але досвід учителів-новаторів показує, що кожен учитель може реалізувати її принципи, хоча для нього і потрібен значний час напруженої праці. Любов до дітей, відданість своїй справі є запорукою успішності педагогічної діяльності.