54. Актуальні проблеми дидактики середньої школи.

Проблемами сучасної дидактики є:

1. оптимізація навчально-виховного процесу в школах (підвищення ефективності навчального процесу шляхом доцільного використання комплексу засобів, методів, форм, прийомів навчання)

2. інтенсифікація навчання (підвищення напруги, продуктивності і дієвості праці)

3. підвищення активності учнів

4. посилення між предметних і внутріпредметних зв’язків

5. удосконалення форм і методів навчання

Класифікація за Паськом Л. Б.

1.Відбір змісту освіти, 2.Мотивація образів(для чого учитись, мотв-успіх), 3. Проблема комп’ютерного навчання (ціль: розвиток творчості дитини), 4. дистанційне навчання, 5. питання розробки нового покоління підручників(єдина система-базова) 6. проблема розвиваючого виховання (знання повинні бути засобом, а не ціллю) 7. проблема контролю(12б сис-ма) 8. подолання негативного відношення до навчання (пізнавальний інтерес)

55. Сутність і шляхи особистісно-орієнтованого виховання. Одним із принципів реалізації Державної Національної програми «Освіта» (Україна – ХХІ століття) є гуманізація освіти, що полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, у найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб. Згідно з цим принципом на сучасному етапі розвитку системи освіти відбувається перехід до особистісно-зорієнтованого навчання , мета якого – створення максимально сприятливих умов для розвитку і саморозвитку особистості учня, виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності. Сучасне розуміння особистісного підходу визначили в 60-х роках минулого століття відомі зарубіжні вчені К. Роджерс, А. Маслоу, В. Франкіль. Утверджуючи напрям гуманістичної психології, вони запевняли, що повноцінне виховання можливе лише в тому випадку, коли школа служитиме лабораторією для відкриття унікального «Я» кожної дитини, допомагатиме їй в усвідомленні, розкритті власних можливостей, становленні самосвідомості, в здійсненні особистісно значущого і суспільно прийнятного сомавизначення, самореалізації та самоутвердження.Поняття особистісного підходу передбачає послідовне ставлення сучасного педагога до вихованця як до особистості, самосвідомого і відповідального суб’єкта власного розвитку, як до суб’єкта виховної взаємодії.Кожен учень прагне розкрити свій особистий потенціал, що дала йому природа, і треба лише допомогти йому, створивши необхідні умови. Активність дитини виявляється у двох різних напрямках: адаптивності до вимог дорослих, які створюють для неї нормативні ситуації, та креативності, що дозволяє їй постійно шукати і знаходити вихід із ситуації, долати її та будувати нову, але з опорою на знання і способи дій, що вже є в її індивідуальному досвіді. При пізнанні дитини світу – те ж саме: з одного боку – цілісне особистісне бачення світу, що формується дуже рано, з іншого – спеціальне навчання, що дає дитині науково обгрунтовані знання, які є особистісно чужими для неї. Тому особистісно-зорієнтоване навчання спирається на положення про те, що тільки особистісно значущі поняття засвоюються учнем. Картина світу, створена в наукових поняттях існує об’єктивно, незалежно від учня. Це означає, що не всі поняття, навіть логічно обгрунтовані, будуть ним сприйняті. При таком упідході до навчання кожен учень розглядається як окрема, унікальна особистість.Особистісно-зорієнтована модель навчання передбачає розвиток критичного мислення учнів, що потребує неодмінно діалогічної ситуації, вільної, творчої діяльності. Школа повинна вчити мислити – така суть стратегії, що домінує в дослідженнях вчених різних країн. Тільки людина, яка вільно, активно і критично мислить, може об’єктивно оцінити події, зробити правильні висновки, досягти успіхів у різноманітних сферах діяльності. На жаль, проблемі розвитку критичного мислення учнів раніше не приділялось достатньо уваги. Організація особистісно-зорієнтованого підходу має бути спрямована на розвиток самостійного критичного мислення. Цьому повинна сприяти проблематизація, внутрішня неоднозначність навчальних текстів.Особистісно-зорієнтоване навчання має сприяти саморозвитку особистості, допомогти пізнати себе, самовизначитись і самореалізуватись, що дасть можливість правильно визначити і продуктивно будувати життя.Сприяння: Позиція учителя, як консультанта, умови для дидактичного вибору , створення вільної атмосфери, умов для творчості в самостійній діяльності, постійна увага вчителя до аналізу й оцінки індивідуальних способів роботи.