29. Дати аналіз принципів процесу виховання (принцип гуманізму виховання, виховання в діяльності та спілкуванні, цілісного підходу до виховання).

Виховання — складний педагогічний процес, який передбачав визначення мети, завдань, змісту, форм, методів виховної діяльності, організації та вивчення результативності процесу. Саме в цьому корінна різниця виховання як педагогічного процесу і виховної ситуації. Процес виховання здійснюється на основі певних закономірностей, принципів. Педагогічний процес завжди планомірний, цілеспрямовано організований. Конкретна мета виховної діяльності враховує загальну мету виховання, яку ставить суспільство. Об'єктивні фактори диктують необхідність реалізації мети всебічного гармонійного розвитку особистості з урахуванням національних, регіональних, статевих, вікових, індивідуальних, особистісних та інших особливостей дитини, інтересів і потреб. Вихователь створює такі умови, які сприяють позитивним результатам у реалізації мети. Підвищенню якості виховного процесу сприяє також реалізація принципів виховання, тобто основних нормативних положень, які базуються на певних закономірностях і особливостях процесу виховання і на тих вимогах, які ставить конкретне суспільство до мети, змісту, методів виховної діяльності: гуманізм виховного процесу.

Принцип гуманізації виховання

В.О. Сухомлинський писав, що вчителі повинні «стверджувати гуманне начало у вихованні як найважливішу рису педагогічної культури кожного вчителя».

Принцип гуманізації процесу виховання передбачає визнання цінності дитини як особистості, її прав на свободу, щастя, захист і охорону життя, здоров'я, створення умов для розвитку дитини, ЇЇ творчого потенціалу, схильностей, здібностей, надання їй допомоги у життєвому самовизначенні, повноцінної самореалізації. У «Декларації прав дитини» говориться про необхідність законом, іншими засобами забезпечувати соціальний захист дитини, можливостей і сприятливих умов для її фізичного, розумового, морального, духовного розвитку в атмосфері свободи і гідності.

Реалізація принципу вимагає від вихователя його гуманістичної орієнтації, яка включає: ставлення педагога до педагогічної діяльності як до покликання, яке спрямоване не лише на викладання предмета, але й, у першу чергу, на дитину. Принцип передбачає також повагу до особистості дитини. У діяльності вчителя повага до учнів викликає в останніх довіру, відвертість, увагу до порад і пропозицій викладача. Повага до особистості школяра виявляється:

— у знанні вихователем індивідуальних особливостей дитини, у забезпеченні умов для її розвитку; в урахуванні інтересів учнів, їх індивідуальних смаків, потреб, поглядів та ін.;

— у вияві довіри до дитини, доброти, чуйності;— увазі, співчутті, співстражданні, сердечній турботі; в емпатичному ставленні до особистості, що передбачає бажання і уміння відчувати іншого як самого себе, ставати на його позиції, розуміти І внутрішній світ дитини, тобто перейматися проблемами індивіда;— у діалозі спілкування, який не можливий без бажання і уміння слухати і чути дитину, без ведення діалогу на основі рівностей позицій, взаємоповаги і довір'я, коли засобами спілкування педагога з вихованцями є не настанови, заборона, погрози, а врахування точки зору співбесідника, розумні вимоги. Звідти виходить тактика співробітництва, взаємодії в сумісній діяльності і спілкуванні. Гуманізм вихователя передбачає також терпимість, його педагогічний такт. Все це повинно стверджувати неповторність кожної дитини. Саме стверджувати, а не декларувати.

30. Сутність, вимоги, методи, умови успішної організації проблемного навчання . (+12вопрос)

Проблемне навчання — така організація процесу навчання, в основі якої лежить створення викладачем, виявлення школярами проблемних ситуацій визначення і формулювання проблеми та її розв'язання учнями самостійне або під керівництвом учителя. Вимоги до формулювання проблем:1. Проблема повинна містити пізнавальну ускладненість для школярів. Якщо запас знань недостатній, то і можливості вирішення проблем обмежені. Але якщо запас знань виходить за межі діалектичного співвідношення знання і незнання, в учня нема необхідності у здобутті нових знань.2. Проблема повинна викликати подив при зіставленні нового із старим, незадоволення запасом знань, умінь. 3. Постановка проблеми повинна давати можливість учням висувати різні гіпотези.4. Проблема повинна відображати специфіку науки, навчального предмета. Методи проблемного навчання 1. Проблемний виклад знань. Сутність його в тому, що вчитель розкриває «ембріологію істини» конкретної науки, демонструє еталон проблемного мислення, коли ставить проблемні питання й сам їх вирішує. 2. Частково-пошуковий (або евристичний) метод. Учитель створює проблемну ситуацію, сам формулює проблему та залучає школярів до її вирішення. Для цього він готує систему проблемних запитань, які спираються на певну базу знань учнів, але вони викликають інтелектуальні утруднення в учнів, вимагають цілеспрямованого розумового пошуку. Учитель спрямовує їх пошуки, потім робить висновки, спираючись на відповіді школярів. 3. Пошуковий метод, коли вчитель формує проблему, а школярі повністю самостійно її вирішують. 4. Дослідницький метод, який передбачає, що учні самі, за умов проблемної ситуації, бачать проблему, формулюють її та вирішують. Це найскладніший для учнів метод, що вимагає виявлення їх активності, самостійності, творчих Умови успішної організації проблемного навчання

1. Підготовка вчителя, яка вимагає глибокого знання свого предмета, нових наукових концепцій, підходів; високого рівня освіченості, а також володіння методикою проблемного навчання, що передбачає перш за все уміння діалогічного доброзичливого спілкування з учнями; умінь заохочення школярів до самостійних пізнавальних пошуків; уважне ставлення до думок, гіпотез, висловлювань учнів; забезпечення посильності роботи учнів з тими чи іншими проблемними завданнями, тобто раціонального співвідношення відомого і невідомого.

2. Підготовленість учнів: забезпечення достатньої мотивації, яка здатна викликати інтерес до змісту проблеми; ступінь володіння прийомами розумової діяльності; знання фактичного програмового матеріалу.

3. Науково-методична забезпеченість процесу навчання для створення проблемних ситуацій. Значення проблемного навчання в тому, що воно допомагає підвищенню у школярів пізнавального інтересу до навчання, вчить їх мислити діалектично, робить істину доказовою, а знання — усвідомленими.