22. Проаналізувати догматичну, пояснювально-ілюстративну технології навчання.

Догматичний вид навчання склався у середні віки. Його суть у вивченні фактів і явищ дійсності як певних незмінних положень(догм) без врахування практики, досвіду людини.

Основні види діяльності учнів: слухання, читання, механічне за-пам’ятовування і дослівне відтворення змісту усіх навчальних предметів.

Позитивні якості: розвиток механічної пам’яті.

Недоліки: негативне ставлення до навчання, відсутність умов для розвитку інтелектуальних можливостей, самостійності, неможливість практичного використання знань. Панаєв згадував: "Найтупіші учні, але обдаровані памятю, виходили завжди першими. Розумові здібності не розвивалися..."Догм. нвч-я привчає учнів до зазубрюваня, механ. відтворення готових фраз, чужих думок, але не створює умов для розвитку інтелект. можливостей особистості.

На сучасному етапі даний вид навчання використовується у вигляді катехізичної бесіди, що вимагає від учнів точного відтворення правил, законів, теорем.

При пояснювально-ілюстративному навчанні діяльність вчителя полягає не просто у повідомленні готових знань, а у їх поясненні, обгрунтуванні, їх поясненні за допомогою засобів наочності. Діяльність учнів – це сприйняття, осмислення, закріплення, застосування, самоконтроль знань, тобто репродуктивне їх застосування.

Позитивні якості цього виду навчання: прискорений характер засвоєння знань, швидке формування вміння, керованість процесу засвоєння.

Недоліки: недостатньо реалізується розвивальна функція, діяльність учнів має репродуктивний характер.

23.Методи виховання. Методи стимулювання діяльності і поведінки учнів. Вибір методів виховання.

Методи виховання – це способи взаємодії вихователів та вихованців з метою формування у останніх переконань, почуттів, навичок, поведінки. Прийоми виховання – складова частина методу, що забезпечує застосування його в певних умовах. Тому іноді метод виховання – це сукупність прийомів виховної взаємодії з вихованцем.

Єдиної класифікації методів немає. Але більшість виділяє три групи методів: 1) методи формування свідомості (мета – вплив на свідомість, почуття, волю вихованців для пояснення і доведення правильності чи необхідності певної поведінки, норм і правил спілкування; сюди належать такі методи: освічення, навіювання, переконання, прикладу), 2) методи організації діяльності і формування досвіду поведінки (сюди належать такі методи: привчання, вправи, доручення, виховні ситуації), 3) методи стимулювання і корекції поведінки (сюди належать такі методи: заохочення і покарання).

До методів стимулювання діяльності і поведінки відносять: заохочення, покарання.

Заохочення – це підтвердження правильності вчинків, дій дитини.

Умови ефективного використання заохочення: справедливість, своєчасність, дотримання міри в заохоченні (надмірне, часте заохочення одних і тих же людей знижує виховний ефект методу, може призвести до формування у школяра підвищеної самооцінки, завищеного рівня вимог, недоброзичливого ставлення однокласників).

Форми заохочення: подяка, вдячність, занесення до книги пошани школи, усна похвала, похвала, записана у щоденнику, преміювання та ін.

Покарання – засудження дій, вчинків, що суперечать нормам, принципам поведінки у суспільстві.

Форми покарання: накладання додаткових обов’язків, втрата або обмеження певних прав, вираження морального осудження в різних формах, вияв незадоволення, присоромлення.

Вимоги до використання покарання: врахування ситуації, за якої здійснено негативний вчинок, умов і причин, які його викликали; поєднання вимогливості і поваги до особистості школя-ра, покарання з переконанням у найкращих результатах, педагогічний такт і справедливість у використанні покарань та ін.

Фактори, що визначають вибір методів виховання:

-зіставлення методів виховання з метою, завданням, змістом, принципа-ми виховання;

-застосування в єдності методів формування свідомості, формування досвіду суспільної поведінки, стимулювання діяльності, поведінки; самовиховання;

-урахування своєрідності педагогічної ситуації;

-аналіз впливу на особистість методів, які вже застосовувались;

-особистість вихователя.