20. Свідомість і активність учня як принцип навчання.

Принципи навчання – це система основних дидактичних вимог до процесу навчання, виконання яких забезпечує його ефективність.

Активність-це риса особистості, що має прояв у готовності, прагненні до діяльності та в характері самої діяльності, що спрямована на вибір оптимальних шляхів досягнення мети пізнання.

Рівні розвитку ПА та ПС:

- репродуктивна – засвоєння зразків головних пізнавальних операцій і дій, оволодіння переносом їх на аналогічний матеріал.

- реконструктивно – варіативна-здібність вибирати в думках та практично створювати пізнавальні операції і дії, що необхідні для рішення пізнавальних задач.

- творча – здібність використовувати засвоєну «техніку» пізнавальної діяльності у ситуаціях, що раніше не зустрічалися у досвіді учня.

Активізація – це створення умов для прояву учнями активності.

Шляхи реалізації принципу.

1. Захоплений виклад навчального матеріалу (новизна, історизм, показ сучасних досягнень науки, практичного значення наукових знань)

2. Використанням методів, форм організації навчання, які спонукають школярів до самостійної пізнавальної діяльності (методів проблемного навчання, засобів наочності, групових способів організації учіння, взаємо навчання, нестандартних уроків)

3. Ситуації, в яких учень повинен захищати свою думку, задавати питання вчителю, товаришам; рецензувати відповіді товаришів, твори; ділитися своїми знаннями з іншими; допомагати товаришам у труднощах; знаходити не єдине рішення, а декілька самостійних; практикувати вільний вибір завдань, переважно пошукових, творчих.

4. Сприятливий емоційний тонус (довіра, такт учителя, його емоційність, доброзичливість однокласників)

5. Особистість учителя, його ставлення до учнів, навчального предмета, своєї професії, інших учителів.

6. Створення ситуації успіху школярів у навчальній діяльності

7. Участь учнів у громадському житті школи, класу.

Забезпечення свідомості учнів характеризується такими показниками:

1.засвоєння мети, завдань, значення своєї пізнавальної діяльності

2. уміння керувати своєю навчальною діяльністю, знати ті засоби і прийоми, які призводять до реалізації мети.

3. уміння користуватися знаннями в різних ситуаціях, 4. уміння перевіряти свої досягнення.

21.Сутність процесу виховання, його особливості. Проблема мети виховання та розвитку особистості. Програма «Освіта»про національне виховання.

Процес виховання – це взаємодія вихователів та вихованців, що спрямована на формування у останніх певного ставлення до дійсності. Етапи процесу виховання: прийняття дитиною мети, засвоєння нею знань, вироблення певного ставлення до них, участь дитини у діяльності, спілкування, які формують досвід її поведінки, оцінки і самооцінки результатів конкретних вчинків.

Компоненти виховного процесу: 1) змістовний, що включає в себе основні напрями виховної діяльності, 2) цільовий, який передбачає визначення мети, 3) операційно-діяльнісний, який визначає комплекс педагогічних засобів для розв’язання мети,завдань, 4) аналітико-результативний, у процесі реалізації якого виявляються зміни в рівні вихованості індивіда.

Особливості процесу виховання: 1) цілеспрямованість, багатофакторність впливу на особистість (суб’єктивні: суспільство, держава, планета, космос, етнокультурні умови; об’єктивні: сім’я, школа, ЗМІ, референтні групи), 2) концентричність (необхідність врахування при плануванні виховного впливу вікових та індивідуальних особливостей); 3) віддаленість результату від моменту безпосереднього виховного впливу; довготривалість та безперервність виховання; 4) варіативність наслідків виховного впливу на особистість. Загальна мета виховання (ще з епохи Відродження) – всебічний гармонійний розвиток особистості,тобто створення для всіх без винятку людей рівних реальних умов розвитку своїх здібностей у будь-якому напрямі. Гармонійність розвитку потребує співвідносності зовнішнього та внутрішнього, єдності свідомості та поведінки, слова та діла.

В державній національній програмі «Освіта ХХІ» головна мета національного виховання молоді на сучасному етапі визначається як формування особистісних рис громадянина України, що включає в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Отже,можна говорити про ієрархію цілей у педагогічній діяльності: мета як історичний ідеал виховання; стратегічні і тактичні цілі.