16. Розкрити сутність, види, форми контролю за навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів - складова частина навчального процесу. Систематичний контроль - це умова руху вперед, тому що учень може мати уявлення про те, що він знає, що ним досягнуто, на що варто звернути увагу в подальшій роботі.

Види контролю:

- попереднє (встановлення, діагностика навчальних досягнень учнів на певний момент його пізнавальної діяльності);

- поточне (здійснюється під час повсякденної навчальної діяльності учнів);

- тематичне (пов’язане з виявленням рівня навчальних досягнень учнів у засвоєнні певного розділу чи об’ємної теми конкретної навчальної дисципліни);

- підсумкове (здійснюється наприкінці семестру або навчального року за результатами поточного і тематичного оцінювання, а за рік - на основі семестрових балів).

Функції контролю.

- контролююча ( оперативний зворотний зв'язок, виявлення ефективності методів і прийомів навчання);

- навчальна ( більш глибоке засвоєння програмового матеріалу);

- діагностико-керуюча ( виявлення причини труднощів, визначення конкретних шляхів усунення недоліків);

- стимулюючо-мотиваційна ( самореалізація в навчанні );

- розвивальна ( формування самостійного творчого мислення учнів );

- виховна ( формування самостійного творчого мислення учнів );

Педагогічні вимоги до контролю: об'єктивність, індивідуальний характер

( врахування рівня знань кожного учня ), гласність, всебічність, диференційованість оцінювання ( дати можливість більше часу подумати над відповіддю, скористатися планом), використання різноманітних методів контролю, етичне ставлення до учнів, підготовка до здійснення контролю, навчання самоконтролю.

Методи і форми контролю - це способи, за допомогою яких забезпечується зворотній зв’язок між учнем і учителем у навчальному процесі.

1. Спостереження за навчальною роботою учнів. Враховуються увага, старанність учня. Його реакція на запитання вчителя.

2. Усне опитування. Воно може бути індивідуальним і фронтальним.

3. Письмовий контроль: диктант, перекази, твори, відповіді на запитання, розв’язання задач, виконання вправ, написання рефератів.

4. Комбіноване опитування, при якому вчитель одночасно запрошує для відповіді одразу кількох учнів, один з яких відповідає усно, другий готується до відповіді біля дошки, три чоловіки працюють за картками на місцях.

5. Тестовий контроль.

6. Програмований контроль, під час якого використовуються сигнальні картки, посібники з друкованою основою.

7. Практичний контроль. Він дозволяє впевнитися в тому, наскільки учень опанував знаннями і вміннями, як застосовує одержані знання на практиці.

8. Самоконтроль

9. Заліки та екзамени.

17. Сутність і організація самовиховання учнів.

Дитину треба постійно спонукати до самовиховання як двостороннього процесу прищеплення собі бажаних якостей. Самовиховання – це діяльність людини з метою зміни своєї особистості. Початок цієї діяльності – самоаналіз, для якого необхідні самоспостереження і самооцінка. Стимулювати учня до самоаналізу можуть: прочитана книжка, її герої, приклад оточуючих людей, бажання самоствердження, твори-роздуми. Наступний етап самовиховання – складання програми самовиховання, її реалізація, що вимагає самоконтролю, звіту. Отже, самовиховання протікає найбільш активно і найбільш ефективно в тих випадках, коли вирішені такі завдання:

- у школярів сформовано бажання стати кращим;

- вони знають шляхи і засоби самовиховання і володіють ними (самоаналіз, самообов’язки, самоконтроль, самозвіт).

Структура процесу самовиховання: 1) усвідомлення потреби, бажання змінити себе, удосконалювати свої особистісні якості; 2) самоаналіз на основі самоспостереження; 3) самооцінка; 4) визначення мети, програми, плану діяльності; 5) діяльність, спрямована на самозміну, самовдосконалення що вимагають самоконтролю, самозвіту.

Методи, прийоми, засоби діяльності, спрямованої на самовиховання:

- самообов'язки, самонакази, самопримушення, самопереконання;

- самоінструктування, самопереключення, самонагадування;

- самонавіювання, самозаохочення, самопокарання, самоутішання;

- самоконтроль, самооцінка, кореляція плану діяльності.