1. Педагогіка як наука, становлення, розвиток. Предмет і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки

Слово педагогіка грецького походження ( paidos – діти; ago – веду), дітоведення. Педагогом у Давній Греції називали раба, якому доручали супроводжувати дітей свого господаря в школу, нести їхні учбові речі. У подальшому педагогами називали спеціально підготовлених людей, для яких педагогічна діяльність стала професією, а педагогікою називали сукупність деяких правил, настанов, які відносились до поведінки дітей і супроводжуючих їх осіб під час відвідування дітьми школи. З часом з’являються визначення педагогіки як науки про виховання, освіту, навчання покоління. Людством було накопичено такий обсяг досвіду, який просто необхідно було передавати шляхом взаємодії того, хто навчає, та того, хто навчається, тобто у педагогічному процесі.

Педагогіка пройшла довгий шлях розвитку. Перший етап – донауковий. Педагогічні знання цього етапу систематизуються на основі набутого емпіричного досвіду виховання і освіта у формі народної мудрості. Система цих знань відноситься до народної педагогіки у вигляді висновків, порад, рекомендацій, викладених у художній літературі, нар. творчості (прислів’я, приказки). Другий етап – виникнення теоретичних концепцій виховання й освіти спочатку у рамках філософії, потім, з 17 ст. педагогіка розвивається як самостійна наука. Третій етап – розвиток науки як системи. Велика заслуга в становленні педагогіки як науки належить Я.А. Коменському. Значний внесок у розробку наук основ педагогіки внесли Ж.Ж. Руссо, Песталоцці, Дістерверг, Ушинський, Макаренко, Шацький, Блонський, Сухомлинський.

Предметом педагогіки є закономірності, принципи організації процесу виховання, навчання, освіти, що передбачає визначення цілей, змісту, форм, засобів залучення індивіда до оволодіння соціальним досвідом людства, його культурними цінностями, створення для цього оптимальних умов у різних видах діяльності та спілкуванні особистості з метою забезпечення її позитивних змін, формування і розвитку, а також аналіз результативності процесу і його корегування за необхідності.

Головні завдання педагогічної науки: 1) теоретичне вивчення, опис, роз’яснення сутності процесу виховання, його закономірностей, причинно-наслідкових зв’язків; 2) вивчення, аналіз, узагальнення, інтерпретація, оцінка педагогічної діяльності, досвіду її організації, що забезпечує самореалізацію особистості; 3) прогнозування освіти, системи виховання; 4) забезпечення ефективного управління освітньою політикою; 5) розробка нових педагогічних технологій, основ інноваційної педагогічної діяльності.

Категорії педагогіки: виховання, навчання, освіта. Виховання у широкому розумінні розглядається як передача й організація засвоєння накопиченого людством соціально-історичного досвіду, його духовної культури. Виховання в широкому педагогічному значенні – процес цілеспрямованого впливу на особистість в умовах спеціально організованої виховної системи. Виховання у вузькому педагогічному значенні – спеціальна цілеспрямована діяльність з метою формування у школярів певних якостей, властивостей, відносин людини, системи поглядів, переконань. Навчання – сам процес засвоєння індивідом соціального досвіду, накопиченого людством. Освіта – процес і результат засвоєння індивідом досвіду, досягнення ним значного освітнього рівня, прилучення індивіда до культурних цінностей людства.