Пом’якшення покарання при його призначенні.

 

Пом’якшення покарання являє собою рішення суду при призначенні покарання, яке передбачає зменшення міри покарання засудженому відповідно до тих юридичних фактів, які передбачені у відповідному нормативному приписі; при цьому таке зменшення (зниження) фактично здійснюється порівняно з тією мірою покарання, яка мала б бути визначена засудженому у випадку, коли б зазначені юридичні факти місця не мали.

Основні різновиди пом’якшення покарання за КК України. З урахуванням визначених вище типових ситуацій щодо пом’якшення покарання конкретні випадки такого пом’якшення, передбачені КК можна систематизувати таким чином:

1)

Пом’якшення покарання, яке суд повинен здійснити за б-я умов; до цього різновиду можна віднести : пом’якшення покарання в порядку ч.3 ст. 43 КК, ч.4 ст.49 КК, ч.5 ст.80 КК, відповідних положень розділу 15 (ч.2 ст. 99, ч.2,3 ст. 100, ст. 101, ст.. 102 ч.2 ст.103)

2)

Пом’якшення покарання, яке суд здійснює в межах своїх так званих дискреційних повноважень (може пом’якшити, а може і ні); Таке пом’якшення може бути здійснене, зокрема, в порядку ст.69, ч.5 ст. 72.

3)

Пом’якшення покарання – хоча воно і передбачене у відповідних положеннях КК може бути здійснене судом в межах конкретної ситуації, а може і ні, навіть за наявності відповідних обставин, оскільки на міру покарання впливають і інші чинники; до цього різновиду може бути віднесене: врахування (неврахування) обставин, що пом’якшують покарання, в окремих випадках – призначення покарання в порядку ч.2, 3 ст. 68 КК.

Звернути увагу : в межах, наведених вище різновидів систематизовані не всі конкретні прояви пом’якшення покарання, передбачені КК; в окремих випадках такі прояви поєднують в собі декілька з виділених вище різновидів (це, очевидно, ст. 69¹ КК).

 

Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК)

Обов’язковими умовами застосування ст. 69 КК є:

а) в межах ч. 1 ст. 69 обов’язкове виконання «формальної умови» призначення більш м’якого покарання – наявностікількох обставин, що пом’якшують покарання. Крім цього має бути іще змістовна складова цієї умови – зазначені обставиниістотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;

б) обов’язковим є врахування особи винного. Суд зобов’язаний в мотивувальній частині вироку, які саме характеристики особи винного впливають на його рішення щодо пом’якшення покарання

в)зазначені положення поширюються і на ч.2 ст. 69.

 

Ст. 69 КК визначає певний порядок призначення більш м’якого покарання, ніж передбачене законом, відповідно до якого суд має право використати один із таких варіантів його пом’якшення:

1)

призначити основне покарання, яке передбачене в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, але нижче від найнижчої (мінімальної) його межі, встановленої в цій санкції;

2)

призначити основне покарання, яке не передбачене в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, і є більш м’яким порівняно з тим, яке в ній зазначене;

3)

не призначати додаткове покарання, хоча воно передбачене в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК як обов’язкове;

4)

обрати поєднання 1-го чи 2-го та 3-го варіанту, тобто призначити більш м’яке основне покарання, ніж передбачене в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, і не призначати додаткове, яке в цій санкції виступає як обов’язкове.

Звернути увагу:

1-й варіант: може обиратись і в тих випадках, коли в санкції наявно ще декілька альтернативних більш м’яких покарань (див. п. 8 ППВСУ від 24.10.2003). Застосування цього варіанту пом’якшення неможливе, якщо нижня межа основного покарання, визначеного у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, дорівнює мінімальній межі, передбаченій для цього виду покарання в нормах Загальної частини КК. Неможливо це і у випадках, коли мінімальна межа покарання в санкції не зазначена, отже збігається з тим мінімумом який визначений в Загальній частині КК.

Закон встановлює обмеження у пом’якшенні покарання у виді штрафу: за вчинення злочину, за який передбачене основне  покарання  у  виді  штрафу  в  розмірі  понад  три тисячі неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян,  суд  може призначити основне покарання у виді  штрафу,  розмір  якого  не  більше  ніж на чверть нижчий від найнижчої  межі,  встановленої  в  санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК.

2-й варіант: проблемним є застосування цього виду пом’якшення, якщо санкція статті (частини статті) Особливої частини КК є альтернативною – зокрема, чи можна обрати такий вид покарання із непередбачених у санкції, який є більш суворим за найбільш м’який вид із тих, що в ній містяться, але є менш суворим порівняно з іншими альтернативними покараннями (Наприклад, якщо у санкції передбачено два види покарання – виправні роботи та позбавлення волі – чи може суд «перейти» до покарання у виді обмеження волі?) Очевидно, відповідь на таке запитання має бути негативною – «проміжне» покарання не є більш м’яким, порівняно із тим, яке передбачене санкцією).

​При застосуванні ст. 69 КК види покарань можуть призначатись судом лише за наявності умов, визначених нормами Загальної частини КК. Наприклад, покарання, передбачене ст.. 55 КК, може призначатись як більш мяке, якщо вчинений особою злочин був пов'язаний з тією посадою, яку вона обіймала або з тією діяльністю, якою вона займалась.

При вирішенні питання, який вид покарання більш м’який – орієнтуватись на їх законодавчий перелік у ст. 51 КК

3-й варіант: відповідно до змін, внесених у КК Законом від 15.11.2011., цей варіант не застосовується до випадківпризначення покарання за злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69-1 КК)

Оскільки ця стаття не зазнавала змін, зміст положень ст. 69 -1 за НПК під ред. Андрушка, Гончаренка, Фесенка або іншого НПК, виданого після 2008 року.

П.6-1, 6-2, 6-3 ППВСУ.

Звернути Увагу :

А) деякі проблемні моменти пов’язані з неповнотою вирішення  кримінально-правових ситуацій, що виникають при застосуванні ст.69-1, є по суті однотипними з такими ж моментами, що виникають  при застосуванні ч.2,3 ст.68 КК (дивись відповідні положення теми 5);

Б) достатньо складним є вирішення питання про обов’язковість пом’якшуючих обставин, передбачених п.1, 2 ч.1 ст.66 КК; це питання є актуальним перш за все тоді, коли «реальних збитків» або шкоди злочином спричинено не було (мав місце злочин з формальним складом, або відповідні збитки не були спричинені з урахуванням особливої конструкції відповідного ЮСЗ); вирішення цього питання, очевидно правильно було запропоноване ППВСУ (див абз. 1 п. 6-2) від 12.06.05 №8.

 

 

6.