
- •1.Філософія, її предмет та значення для людини та суспільства
- •2. Фылософыя в контексты духовної культури людства. Основні функції філософії
- •3. Філософія і наука: спільне і відмінне.
- •5. Культурно-історичні передумови і харак-ні особливості світогляду Дав. Сходу
- •6. Основні філософські школи Стародав. Індії
- •7. Дав китай філософ(даосизм, конфуціанство)
- •9. Перші філософські школи античності: милетська школа, піфагореїзм, елейська школа. Атомізм Левкиппа і Демокрита
- •10. Зворот до анторопологічних проблем у софістів. Софісти і Сократ. Сократ і його місце в історії світової філософії. Метод Сократа. Платон. «Апологія Сократа»
- •11.Об'ективний ідеалізм Платона: вчення про ідеї та теорія пізнання. Концепція ідеальної держави Платона.
- •12.Метафізика Аристотеля. Вчення Аристотеля про матерію і форму.
- •13. Провідні школи і течії античної філософії доби еллінізму (кінізм, епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм, неоплатонізм).
- •14. Характер та особливості средньовічної філософії.
- •16. Натурфилософія епохи Відродження. Пантеїзм. Формування наукової картини світу.
- •16. Проблема методу пізнання в філософії Нового часу. Емпіризм і раціоналізм як головні методологічні напрямки в філософії хvii-хуііі ст.
- •17. Европейське просвітництво.
- •18. Поняття німецької класичної філософії. Місце та роль німецької класичної філософії в історії світової філософської думки.
- •Достижения
- •19.І.Кант родоначальник німецької класичної філософії. Теорія пізнання. Етичне вчення Канта.
- •20. Філософія абсолютної ідеї Гегеля
- •21. Марксизм як філософська теорія
- •22. Російсь філософія 19 ст.
- •24.Філософскі погляди ф. Ніцше. Ідея «надлюдини». Відношення до моралі та релігії.
- •25. Ф.Ніцше. «Так говорив Заратустра. Книга для всіх і ні для кого».
- •30.Формування філософської думки в Україні. Джерела української філософської культури. Основні риси і особливості української філософії.
- •41.Основні форми наукового знання. Методи наукового пізнання.
- •42.Самоорганізація і системність. Рівні структурної організації. Типи систем та об'єктів. Ціле і частина. Антиномія цілосності. Форма і зміст систем. Сутність і явище.
- •43.Загальна характеристика детермінізму. Причина і наслідок. Повна причина. Непричинні види детермінації.
- •44.Об'єктивний закон. Типи законів. Необхідність і випадковість. Можливість і дійсність. Верогідність.
- •45.Проблема істини в філософії. Істина і омана, істина і достовірність. Істина як цінність.
- •46.Форми мислення людини: поняття, судження і умовивід
- •47. Основні закони логіки. Паралогізми і софізми.
- •48.Основи теорії аргументації. Доведення і спростування.
- •49.Сенс життя і ціль життя. Сучасні філософські уявлення про сенс людського існування. Кінцевість індивидуального існування людини. Гіпотези життя після смерті та їх філософське осмислення.
- •50.Стратегія людства у планетарному просторі. Імперативи виживання людства. Філософскі проблеми переходу від техногенної цивілізації до антропогенної.
11.Об'ективний ідеалізм Платона: вчення про ідеї та теорія пізнання. Концепція ідеальної держави Платона.
Платон (427 – 347 рр. до н. ери) – найвидатніший представник античного ідеалізму.
Платон – засновник об’єктивно-ідеалістичного напрямку у філософії.
Сутність філософського вчення Платона можна відобразити в таких положеннях:
1. Існує два світи: світ ідей і світ речей. Світ ідей – дійсний, справжній, вічний, висхідний. Світ речей – недійсний, залежний від світу ідей, він є хибним, недостовірним, несправжнім. Світ, в якому ми живемо, – нестабільний, змінний, знаходиться у невпинному русі, тоді, коли світ ідей – стабільний, постійний, вічний.
2. Кожна річ (світу речей) має свою назву, свою ідею, котра існує самостійно, незалежно від самої речі. Речі виникають і зникають, а ідеї, про речі залишаються завжди, вічно. Від ідей залежать всі предмети об’єктивної дійсності.
3. Кожна ідея про річ – це поняття про ці речі. Вони, як і самі ідеї, вічні. Поняття утворюється раніше, ніж сама річ. Поняття є передумовою речі, а не навпаки.
4. Кожна ідея – це сама сутність речі. Немає ідеї, отже, немає і ніякої сутності речі. Ідея речі і сутність речі – тотожні.
Таким чином, вчення Платона – це об’єктивний ідеалізм, оскільки світ речей, що чуттєво сприймається, сама матерія, розглядається ним як результат нематеріальних ідей, котрі передують речам і існують самі по собі, незалежно від людини і її свідомості.
На думку Платона, справжнє пізнання – це пригадування. Тому, щоб пізнати істину, необхідно зосереджуватися на своїй душі, котра є безсмертною, і котра може все згадати про “світ речей”. Отже, не треба діяти, пізнавати практично, а слід лише пригадати те, що знає твоя душа. Це ще один аргумент на користь його ідеалістичного вчення.
Держава Платона виникає з огляду на поділ праці, Він розпізнає три верстви населення: масу, солдатів та контролерів. Мета держави полягає в забезпеченні перемоги над іншими народами та функціонування економіки для малої кількості людей. А найкращою політичною формою держави вважається аристократія, інші форми (тимократія, олігархія, демократія та тиранія) є такими, що виродилися.
Контролери повинні бути наділені від природи інтелектом. Їхньою позитивною якістю є мудрість. Контролери повинні бути потрібні знання, для того, щоб носити ідею блага/добра (або брати участь в ній). Контролери повинні мати маленькі будинки та харчуватися просто й разом із іншими контролерами. Ця верства ототожнюється із раціональною частиною душі — розумом.
Солдати мають сильний емоційний компонент (певний природній гнів) у своєму характері. За допомогою навчання та обмеження вони повинні стати хоробрими, для того, що забезпечувати зовнішні інтереси держави. Ця верства населення прирівнюється до емоційної частини духу. Селяни та робочі = маса мають певні страсні / інстинктивні бажання. Їх чеснотами є обмеження, розсудливість, благо розумність.
Навчання
Навчання повинно здійснюватися за допомогою строгої цензури. Гомер та інші заборонені, оскільки вони показують погану поведінку богів, викликають у читача страх перед смертю ы т.пТакож під заборону підпадають драми, Платон вважає за потрібне об'явити всіх поетів в своїй державі «персонами нон ґрата». Під цензуру підпадає також музика. Допускаються прості ритми, які висловлюють хоробре та героїчне життя, радість.
.
Верстви населення
Найкращі батьки повинні народжувати найбільше дітей. Слабих дітей знищують після народження. Тільки у віці 20-40 (жінки) та 30-50 (чоловіки) дозволяється мати дітей. Діти забираються у батьків після народження, без реєстрації. Молоді називають всіх старших громадян тато або мати, або різновікових — брат та сестра.
.