Висновки

Інтелектуальна власність – це закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах. Вона охоплює дві сфери: авторське право і суміжні права та промислову власність.

Об’єктами інтелектуальної власності називають права власності юридичних і фізичних осіб на результати або прояв творчої розумової діяльності, таланту в науково-технічній, виробничій або гуманітарній сферах.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного Кодексу, іншого закону чи договору.

Право інтелектуальної власності — порівняно новий інститут, що був започаткований наприкінці XVIII ст. у зв’язку з необхідністю залучення результатів творчої розумової праці людини до господарського обігу.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

(Стаття 41 Конституції України)

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Воно є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо)

Вперше поняття «інтелектуальна власність» було використане в Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), прийнятій 14 липня 1967 р. у Стокгольмі.

Завершальним акордом у розбудові законодавства України у сфері інтелектуальної власності стало прийняття у 2003 році Верховною Радою України Цивільного кодексу України, Книга IV якого має назву "Право інтелектуальної власності"

В сучасному постіндустріальному суспільстві економічне зрос-тання набуває інтенсивного інноваційного характеру. Головним ресурсом стає інформація. Нові від¬криття, винаходи, інші об'єкти технологій, принципово нові то¬вари і послуги стають складовою економічного процесу.

Забезпечення своєї життєдіяльності люди все більше і більше пов'язують із досягненнями розумової діяльності.

Саме результати інтелектуальної діяльності будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни в майбутньому. Уже тепер видно, що високий рівень інтелектуальної діяльності у тій чи іншій країні зумовлює високий рівень добробуту її народу.Значні досягнення будуть покращувати рівень та ефективність виробництва, яке стане лише засобом чи способом реалізації здобутків науки, культури, техніки. Досягнення у сфері художньої літератури, мистецтва і культури в цілому формують моральні засади суспільства, його світогляд, ставлення до навколишнього середовища, його бачення, тобто ті засади, які ми називаємо людськими цінностями і які визначають духовний світ людини і суспільства. Духовний характер населення формують саме діячі художньої літератури, культури і мистецтва, особливо найбільш видатні їх представники. Від характеру духовного світосприйняття залежать характер і напрями науково-технічного прогресу.

Досвід країн світу з розвиненою ринковою економікою свідчить про те, що високий технічний рівень виробництва в сучасних умовах можливий за умови інтеграції наукової, технологічної та промислової політики країни.

Кожна держава має свої законодавство, що охороняє інтелектуальну власність,

Питання боротьби з порушеннями прав ІВ в Україні постійно контролюється керівництвом Державного департаменту інтелектуальної власності України.

На мою думку, роль інтелектуальної власності у соціально-економічному розвитку дуже важлива. Вона визначає рівень розвитку суспільства і економіки в країні.

Люди здавна намагалися якнайповноцінніше задовольнити свої потреби. Це спровокувало розвиток інтелектуальної власності. Так, досконала техніка збільшити продуктивність виробництва, а літературна діяльність має великий вплив на соціальне життя країни.

Під час написання даної курсової роботи, я зіткнулася з деякими невідповідностями. Так, наприклад, шукаючи літературу, я помітила, що деяка інформація в книзі одного автора повністю ідентична інформації іншої книги вже іншого автора. Явний приклад порушення авторського права. Це свідчить про те, що система захисту авторських прав у нашій країні не зовсім досконала, можливо, це зв’язано з поширенням інформації в мережі Інтернет.

Тож потрібно вміти захищати свої права на інтелектуальну власність.