Роль промислової власності і авторського права в соціально-економічному розвитку суспільства
Людина за своєю природою прагне до найбільш повного задоволення своїх матеріальних і духовних потреб. І чим більше вона задовольняє їх, тим щасливішою себе відчуває.
З найдавніших часів люди, забезпечуючи свою життєдіяльність, виробляючи продукти харчування, будуючи житла, створюючи знаряддя праці, одяг, прикраси, твори мистецтва. У процесі праці, у постійній взаємодії з навколишнім природним середовищем відбувалося становлення, самостворення людини і як біологічного виду, і як розумної істоти, яка пізнає світ і саму себе. Разом з фізичним розвитком людини здійснювався і її розумовий. З часом вона збагнула, що важку виснажливу фізичну працю можна полегшити за рахунок посилення своїх фізичних зусиль певними придуманими знаряддями праці та способами використання земельних і сировинних ресурсів [8,15].
Творчою працею людини створюються всі багатства суспільства. Так було, є і буде. Людство у своєму розвитку ніколи не досягне такого стану, коли б його задовольняли наявні засоби забезпечення життєдіяльності. Людина постійно знаходиться у творчому пошуку. Це невід'ємна властивість, якою природа наділяє кожного із нас.
Отже, можна сказати, що забезпечення своєї життєдіяльності люди все більше і більше пов'язують із досягненнями розумової діяльності. Відомо, яку велику роль у історичному розвитку людства відіграють, наприклад, транспортні засоби. А для їх створення одних фізичних зусиль недостатньо — тут потрібні уже зусилля розумові. Саме завдяки розумовій діяльності людство переходить від одного етапу забезпечення необхідними засобами та знаряддями для свого існування до іншого — більш досконалого.
Розвиток науки, культури, техніки і виробництва, особливо в другій половині XX ст., свідчить про те, що людство у своєму розвитку підійшло до тієї межі, коли подальший прогрес буде зумовлюватися саме розумовою діяльністю суспільства. Іншими словами, саме результати інтелектуальної діяльності будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Уже тепер видно, що високий рівень інтелектуальної діяльності у тій чи іншій країні зумовлює високий рівень добробуту її народу [10,18].
Відомо, що яскраві сплески в розвитку цивілізації спостерігалися тоді, коли держава ефективно заохочувала творчу діяльність своїх громадян. Прикладом може служити історія Стародавньої Греції, Римської імперії або епоха Відродження в Європі.
Держави, які прагнуть стати процвітаючими, стратегічними завданням вважають підвищення культури громадян, розвиток економіки країни, зміцнення національної безпеки.
При визначенні місця певної держави у світовій спільноті на перший план виступає її здатність використовувати сучасні технології для інтенсивного економічного зростання. Основну масу суспільного багатства розвинутих країн створює нова інтелектуальна еліта: підприємці, менеджери, фінансисти, науковці, кваліфіковані інженери, програмісти, а також інші фахівці, зайняті у сфері високих технологій, виробництва інформації та нових знань. Інтелектуальна власність стала важливим ресурсом бізнесу.
Вартість окремих об"єктів інтелектуальної власності сягає сотень мільйонів і мільярдів доларів США (товарні знаки Coca-Cola, Microsoft та інші).
Прикладом стрімкого економічного зростання при вкрай обмежених територіальних і природних ресурсах є Японія, яка в повоєнний період зробила ставку на розвиток наукоємних галузей промисловості і виробництво високотехнологічної продукції. Домінуючими факторами економічного розвитку стають інформаційні мережі та високі технології. Саме вони забезпечують перевагу розвинутих країн в політичній, економічній і військовій сферах.
Показово, що успіх у військових конфліктах останніх років нерозривно пов’язаний саме з використанням новітніх технологій. Найбільш динамічними галузями економіки є ті, що пов’язані з інтенсивною науковою діяльністю та інтелектуальною власністю (біотехнології, хімічна та фармацевтична промисловість, ракетнокосмічна галузь, виробництво озброєнь та військової техніки, комп’ютерні технології та інформаційні мережі, шоу-бізнес тощо).
Лібералізація міжнародної торгівлі та стрімке нарощування її обсягів спричинюють жорстокішу конкуренцію у світовому масштабі. За таких умов саме інтелектуальна власність дозволяє зробити ривок уперед.
Згідно з результатами дослідження Української Hi-Tech Ініціативи, 90% замовлень індустрії виконується для іноземних компаній. У 2011-му році у галузі ІТ технологій та розробки програмного забезпечення працювало 25 тисяч осіб. Це робить Україну найбільшим у Центральній та Східній Європі розробником програмного забезпечення та ІТ технологій.
«Темпи росту ринку щороку складають 30%, в Україні знайдеться не багато індустрій з такими показниками. І я не бачу проблемних моментів, які б завадили нам зберегти такі темпи, тому через 5-7 років ринок експорту програмного забезпечення може скласти 10 мільярдів доларів, це буде більше ніж металургійна чи зернова галузь України», - сказав у коментарі Голосу Америки президент Української Hi-Tech Ініціативи Віктор Мазнюк.
Там, де поважають науку, культуру, мистецтво, люди живуть краще. Адже досягнення інтелектуальної діяльності зумовлюють рівень виробництва, культури, освіти тощо. Значні досягнення будуть покращувати рівень та ефективність виробництва, яке стане лише засобом чи способом реалізації здобутків науки, культури, техніки. Досягнення у сфері художньої літератури, мистецтва і культури в цілому формують моральні засади суспільства, його світогляд, ставлення до навколишнього середовища, його бачення, тобто ті засади, які ми називаємо людськими цінностями і які визначають духовний світ людини і суспільства. Духовний характер населення формують саме діячі художньої літератури, культури і мистецтва, особливо найбільш видатні їх представники. Від характеру духовного світосприйняття залежать характер і напрями науково-технічного прогресу.
Результати науково-дослідної діяльності, тобто відкриття, стають основою нового винаходу, нового удосконалення методів виробництва. Що впливає на розвиток економіки як певної фірми, так і країни в цілому.
Досвід країн світу з розвиненою ринковою економікою свідчить про те, що високий технічний рівень виробництва в сучасних умовах можливий за умови інтеграції наукової, технологічної та промислової політики країни.
Винахідництво є одним із найпотужніших двигунів науково-технічного прогресу. Саме тому воно є одним із найважливіших напрямів інтелектуальної діяльності, який опирається передусім на досягнення науки [8,20].
Тепер як державні діячі, так і прості громадяни все частіше приходять до розуміння того, що першоосновою економічного і культурного розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини - науково-технічної і художньої творчості. Тому держава, яка прагне до лідерства, повинна забезпечувати своїм громадянам максимально сприятливі умови для творчої роботи та для захисту своїх авторських прав.
У сучасному світі найбільш процвітаючі країни зводять у ранг державної політики розвиток творчого потенціалу нації. Так, у США і Японії працюють ретельно продумані програми розвитку творчості громадян, починаючи з дошкільного віку.
На відміну від природних ресурсів - землі, нафти, вугілля, тощо, запаси яких обмежені - інтелектуальна власність є невичерпним ресурсом, тому в останні десятиріччя вона швидко замінює традиційні матеріальні активи і стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства [5,7].
В сучасних умовах, щоб вижити в конкурентній боротьбі потрібно виробляти конкурентоздатні товари. Цього можна досягти, якщо безупинно удосконалювати технологічні процеси для їхнього виробництва. А це можливо здійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, а саме науково-технічної творчості, тобто об'єктів промислової власності: винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо.
Вплив винаходів на економічний розвиток може здійснюватися за чотирма каналами:
1. Інформація про патенти полегшує передачу (трансфер) технологій і сприяє залученню прямих іноземних інвестицій.
2. Патенти стимулюють наукові дослідження.
3. Патенти є каталізатором нових технологій і бізнесу.
4. Бізнес накопичує патенти і комерціалізує їх шляхом передачі прав через ліцензійні угоди, внесення до статутного фонду підприємств, використання у власному виробництві для отримання додаткового прибутку [10,15].
Необхідною умовою для ефективного створення і використання об'єктів промислової власності є наявність в країні патентної системи.
У 2012 році до закладу експертизи, за даними Державного департаменту інтелектуальної власності, надійшло понад 49 тис. заявок на ОПВ (табл. 2.1), з них майже 15,2 тис. заявок – на винаходи та корисні моделі, понад 1,8 тис. – на промислові зразки й понад 32 тис. – на знаки для товарів і послуг.
Таблиця 2.1.*
Статистика надходження заявок на деякі об’єкти промислової власності
Об’єкти промислової власності |
Кількість поданих заявок |
||||
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
2012 |
|
Винаходи |
5 686 |
4 812 |
5 311 |
5 249 |
4 955 |
Знаки для товарів і послуг |
33081 |
26 479 |
28 577 |
29 756 |
32 051 |
*Джерело: складено за даними Державного департаменту інтелектуальної власності [Електронний ресурс] - http://sips.gov.ua/i_upload/file/report-UA-2012.pdf
Рис 2.1 Статистика надходження заявок на деякі об’єкти промислової власності
Того ж року надійшло 4 955 заявок на винаходи (табл.2.1, рис. 2.1).
Порівняно з попереднім роком активність національних заявників зменшилася на 5,8 %. Активність іноземних заявників у поданні заявок на винаходи за національною процедурою зросла на 24,5%, Найбільш активними, як і в попередні роки, були заявники із США (675 заявок), Німеччини (408 заявок), Швейцарії (243 заявки), Франції (142 заявки), Японії (119 заявок), Російської Федерації (103 заявки), Великої Британії (93 заявки), Італії (69 заявок), Нідерландів (66 заявок), Бельгії (64 заявки) та Австрії (49 заявок).
Рис.2. 1 Розподіл заявок, поданих за процедурою РСТ, за країнами походження
Дивитись додаток 1
Протягом 2012 року до Державної служби подано 5 601 заявку на реєстрацію авторського права на твір, що на 209 заявок більше ніж у попередньому році. Прийнято 5 391 рішення про реєстрацію, здійснено 5 410 реєстрацій авторського права на твір, що на 3 % більше порівняно з попереднім роком (рис. 2.13).
Протягом звітного періоду здійснено 886 реєстрацій авторського права на службовий твір, з них 717 реєстрацій стосується службових творів, майнові права на які належать роботодавцям, та 169 реєстрацій – майнові права на які є спільною власністю працівника, який створив твір, і роботодавця [10, 9].
