Розділ іі Місце і роль інтелектуальної власності в соціально-економічному розвитку

1. Інтелектуальна власність як чинник соціально-економічного розвитку

Аналізуючи тенденції розвитку науки й культури, можна з впевненістю сказати, що XXI століття стає ерою панування інтелектуального капіталу.

Сучасна цивілізація значно відрізняється від попередніх. На зміну традиційному господарству, в якому основним економічним ресурсом було сільське господарство, спочатку прийшло індустріальне господарство, засноване на промисловості як рушійній силі економіки, а потім — постіндустріальне господарство. Досвід Німеччини та Радянського Союзу, які за пронципом мобілізації своїх внутрішніх ресурсів побудували дві гігантські промислові імперії, довели, що в умовах масового індустріального виробництва максимальна напруга сил нації була в змозі вивести країну на позиції світової наддержави. При цьому периферія, представлена здебільшого колоніальними державами, залишалася невід'ємною частиною цієї системи, забезпечуючи промислові центри сировиною та енергоносіями.

Перехід до нового постіндустріального типу суспільства відбувся в останній третині XX століття. Становлення постіндустріальної системи було пов'язано зі швидким економічним ростом 1950—60-их рр. і реформуванням соціальної сфери, в результаті цього відбулося суттєве зростання ролі науки і технологій як чинника економічного розвитку. Внаслідок науково-технічної революції відбулося перетворення науки в продуктивну силу, головний фактор розвитку суспільства. Застосування досягнень науково-технічного прогресу змінило структуру виробництва і зайнятості; підвищення рівня життя викликало перегляд традиційних цінностей.

В сучасному постіндустріальному суспільстві економічне зростання набуває інноваційного характеру. Якщо в індустріальному суспільстві основним ресурсом виробництва були сировина та енергія, то в інноваційному господарстві – інформація. Нові винаходи, відкриття, інші об'єкти технологій, нові товари і послуги стають складовими економічного процесу.

Інтелектуальний капітал дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання та міжнародного обміну, стає головним у визначенні ринкової вартості високотехнологічних компаній і формуванні високого рівня конкурентоспроможності. Ці тенденції спостерігаються в країнах з різним рівнем життя і різним обсягом ВВП.

В умовах інноваційної економіки ринок праці вимагає більшої кількості розумових працівників, ринок капіталу набуває менш матеріального характеру і стає ринком інтелектуальної власності, на ринку ресурсів усе більше місця займає інформація. Ринки інформаційної економіки має глобальний характер, оскільки використовується комп'ютерна мережа як базова ринкову інфраструктура.

Інноваційна економіка стимулює отримання високих прибутків, знижуючи потребу в капіталі та людських ресурсах на одиницю продукції. Як зазначає В. Іноземцев, в умовах інноваційної економіки інформаційний сектор забезпечує економічне зростання без пропорційного збільшення затрат енергії та матеріалів. Урядами постіндустріальних країн була схвалена стратегія десятикратного зниження ресурсомісткості одиниці національного доходу до 2025 р.

В умовах постіндустріального господарства зростає значення й вимоги щодо людського фактору, зростає потреьа підвищення освітнього рівня населення. Країни зосереджують зусилля на створенні автономної та гнучкої інфраструктури освіти і на розвитку інформаційних технологій. Підвищується роль інтелектуального капіталу як фактору виробництва, що зумовлює необхідність розвитку науково-технічного потенціалу та розробки ефективної системи охорони інтелектуальної власності. В сучасній економіці головна роль належить вартості, що створюється знаннями, а інтелектуальна власність перетворюється на товар.

Інноваційна економіка та комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності пов'язані з важливими економічними та правовими проблемами, такими як розробка цілеспрямованої державної політики та науково-технічної стратегії в сфері інтелектуальної власності, виявлення критеріїв та показників обліку і господарської оцінки об'єктів інтелектуальної власності, комерційне використання об'єктів інтелектуальної власності та, нарешті, розробка ефективної системи охорони як необхідний механізм забезпечення комерціалізації інтелектуальної власності [7,20].