МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА

МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра економічної теорії

Курсова робота

з політичної економії на тему:

«Інтелектуальна власність та її роль у соціально-економічному розвитку»

Виконала студентка 12 групи

1 курсу спеціальність «фінанси та кредит»

Скрипчинська М.І.

Науковий керівник

Слюсарчук Л. І.

Київ - 2013 рік

ЗМІСТ

Тема: «Інтелектуальна власність та її роль у соціально-економічному розвитку»

Вступ

Актуальність теми. Із розвитком постіндустріального суспільства все більшого значення набуває інтелектуальна власність.

В епоху інноваційних технологій важливе місце займають продукти інтелектуальної діяльності людини. Так, на сьогоднішній день, ми не можемо уявити свого життя без мобільного телефону або комп’ютера. Техніка розвивається щодня, щохвилини, щосекунди. Ми читаємо книги, збагачуючи внутрішній світ, слухаємо музику, розвиваючи духовну культуру як особистості, так і цілого суспільства взагалі. Як відомо, ще в давні часи з музикою йшли в бій, а поезія піднімала бойовий дух.

Створюючи певний продукт інтелектуальної діяльності, ми часто звертаємо увагу на те, чи матиме він очікуваний захист, чи не використає його хтось, видавши за продукт власної діяльності, переглядаємо закони та намагаємось якомога краще захистити свої авторські права.

Дана курсова робота присвячена темі «Інтелектуальна власність та її роль у соціально-економічному розвитку».

Ця тема була, є і буде актуальною протягом всього часу існування людства. Сьогодні інтелектуальна власність використовується набагато ширше, ніж раніше. Учені, музиканти, інженери, бізнесмени, фотографи та художники – усі прагнуть продавати на ринку власні продукти й послуги та захистити результати своєї праці. Інтелектуальна власність виступає і як чинник соціально-економічного розвитку, її роль неоціненна. Рівень цивілізації суспільства повністю залежить від його інтелектуального розвитку. Даний приклад можемо розглянути, глянувши на провідні економічні світові країни-літери, такі як: США, Німеччина, Південна Корея. Не маючи власних природних запасів деякі держави, наприклад, Японія, прекрасно розвиваються завдяки розвитку інформаційних технологій. Інтелектуальна власність є рушійною силою розвитку суспільства.

Отже, метою даної курсової роботи є визначення поняття "інтелектуальна власність" та її ролі в соціально-економічному розвитку.

Для досягнення цієї мети передбачається виконати такі завдання:

1. Розкрити сутність і структуру інтелектуальної власності.

2. З’ясувати правові аспекти її функціонування

3. Розглянути історичний аспект її розвитку.

4. Дослідити інтелектуальну власність як чинника соціально-економічного розвитку.

5. Визначити місце й роль промислової власності та авторського права в соціально-економічному розвитку суспільства.

6. Проаналізувати проблеми захисту прав інтелектуальної власності.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є інтелектуальна власність, її роль і місце у соціально-економічному розвитку.

Предметом – тенденції розвитку інтелектуальної власності в Україні та світі, закономірності взаємодії об’єктів і суб’єктів інтелектуальної власності, правові та історичні аспекти розвитку інтелектуальної власності, характеристика інтелектуальної власності як економічної категорії, .

У курсовій роботі розглядаються основні проблеми розвитку інтелектуальної власності, її економічна та частково юридична цінність, наведені приклади історичного розвитку та деякі статистичні дані України, згадуються слова українських вчених-дослідників щодо структури, значення інтелектуальної власності в Україні, проблем її захисту, визначається роль інтелектуальної власності в соціально-економічному розвитку.

Методи дослідження: індукція, дедукція, логічний, статистичний, спостереження, аналіз, опис, узагальнення.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, що мають по три пункти, таблиць, схем, висновку та списку використаних джерел.

Розділ і Теоретично-правові засади інтелектуальної власності Сутність і структура інтелектуальної власності

«Інтелектуальна власність» є багатоаспектною, складною категорією, яка привертає все більшу увагу науковців за умов гуманізації та соціалізації економічного розвитку провідних держав світу.

Український вчений А. А.Чухно вважає, що «інтелектуальна власність є особливою формою власності, оскільки вона створюється творчою, інтелектуальною працею і є ідеальним творінням, що базується на матеріальних носіях».

Сучасні ж дослідники визначають цю категорію як:

• власність на результати інтелектуальної діяльності, продукти розумової творчої праці, які відповідають вимогам чинного законодавства і мають правову охорону;

• права на результати розумової діяльності людини у науковій, художній, виробничій та інших галузях, які є об’єктами цивільних правових відносин у частині права кожного громадянина володіти, користуватись і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності, що як блага нематеріальні зберігаються за своїм творцем і можуть використовуватись іншими особами лише за погодженням з ним, крім випадків, указаних в законі;

• відносини належності, володіння, розпорядження та використання продуктів інтелектуальної діяльності [1,113].

У широкому розумінні, інтелектуальна власність – це закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Характерними для людини є два види творчості - художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори. Вони використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду. Результатами технічної творчості називають винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо. Вони ж застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг, сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг. [10.6]

Як відомо, будь-яка творчість розвивається за схемою: суспільна

потреба — наука — творчість. Суспільні потреби ставлять завдання перед наукою, остання знаходить способи розв'язання проблем. На досягнення науки опирається будь-який вид творчості людини: як літературна, так і технічна.[8,11]

Тобто, інтелектуальна власність охоплює дві сфери:

• авторське право і суміжні права (права щодо літературних, наукових та художніх творів, творів мистецтва тощо);

• промислову власність (права, що стосуються результатів інтелектуальної діяльності у процесі науково-дослідних і проектно-конструкторських розробок)[1,113]. Треба пам’ятати, що промислова власність - це вид інтелектуальної власності, а не промислові будівлі чи споруди [10,6].

Об’єктами інтелектуальної власності називають права власності юридичних і фізичних осіб на результати або прояв творчої розумової діяльності, таланту в науково-технічній, виробничій або гуманітарній сферах.

Сучасні дослідники поділяють об’єкти інтелектуальної власності за різними критеріями, такими як:

I. За критерієм корисного використання:

— функціональні (ті, що використовуються, приносять дохід);

— нефункціональні (ті, що не використовуються з певних причин, але можуть бути використані в майбутньому).

II. За тривалістю використання:

— поточні (ті, що використовуються підприємством не більше року, швидко втрачають свою вартість, яка зараховується до поточних витрат підприємства);

— довгострокові (ті, що використовуються підприємством більше року, амортизуються, їхня вартість враховується в собівартості продукції, яка виробляється);

IV. За впливом на фінансові результати діяльності підприємства:

— ті, що приносять дохід безпосередньо шляхом їх використання у виробництві;

— ті, що опосередковано впливають на фінансові результати діяльності підприємства.

VI. За внеском працівників підприємства:

— власні (створені працівниками чи засновниками підприємства);

— пайові (розроблені на пайових засадах з іншими фізичними чи юридичними особами);

— придбані (отримані від інших осіб за винагороду чи безоплатно) [1,115].

За Статтею 420 Цивільного Кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці [11, ст.420].

Цибульов П.М. виділяє окремо об’єкти промислової, нетрадиційної інтелектуальної власності та об’єкти авторських прав.

До об’єктів промислової власності відносять винахід або корисну модель; промисловий зразок; торговельну марку; та географічне зазначення,на яке, на жаль, поки що не існує закону охорони права на нього.

До нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності відносять сорти рослин; породи тварин; топографії інтегральних мікросхем; комерційну таємницю; відкриття; раціоналізаторську пропозицію.

Об’єкти авторського права інтелектуальної власності поділяються на дві групи - власне об'єкти авторського права (твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних)) і об'єкти, суміжні з авторськими правами (виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організацій мовлення) [10,15].

Деякі автори вважають, що об’єкт інтелектуальної власності може розглядатись як економічна категорія за наявності принаймні двох умов:

• коли він стає товаром, об’єктом купівлі-продажу;

• коли він перетворюється на самостійний фактор економічного прогресу [1,126].

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного Кодексу, іншого закону чи договору (Стаття 421).

Сучасні дослідники розмежовують:

• економічних суб’єктів, які є авторами творів (винаходів);

• економічних суб’єктів, які володіють творами (патентами на винахід) [1,128].

Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

Відповідно до Закону України "Про власність" суб'єктами права інтелектуальної власності визначаються громадяни, юридичні особи і держава. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб'єкт права не згадується [10,15].

Що до структури інтелектуальної власності в Україні, то на думку українського вченого П.П. Крайнєва, вона виглядає так:

1. Промислова власність, у т. ч.: об’єкти патентного права, позначення, раціоналізаторські пропозиції, компонування інтегральних мікросхем.

2. Авторське право і суміжні права, в т. ч.: об’єкти авторського права; об’єкти суміжних прав.

3. Комерційні таємниці (в т. ч. ноу-хау).

4. Захист від недобросовісної конкуренції [1,127].