Контрольна функція
Суть її полягає в тому, що у будь-який час і на будь-якому етапі є можливість здійснювати облік й аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій (універсальній, зіставній) формі, оскільки міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту саме в грошовій формі.
У функціях міжнародних фінансів відбивається основне їх призначення - ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів і послуг та перерозподіл грошового капіталу між конкуруючими агентами світового ринку, а також, своєю чергою, вчасно подавати сигнали про стан світової фінансової кон'юнктури.
Інституціональна структура міжнародних фінансів
Світовій фінансовій системі діють три основні групи учасників:
– банки й ТНК;
– міжнародні портфельні інвестори (пенсійні, страхові, інвести- ційні фонди);
– міжнародні офіційні позичальники (урядові й муніципальні органи, міжнародні та регіональні організації).
Світова фінансова система високо монополізована. У ряді її сег- ментів на 10 найбільших об’єднань припадає більше половини мобілізованих коштів.
Система міжнародних фінансових відносин складається між різними інституціями.
держава;
міжнародні організації;
юридичні особи, серед яких особливе місце посідають:
транснаціональні корпорації;
транснаціональні банки;
фінансово-кредитні організації;
біржі;
фізичні особи.
Міжнародні фінансові інституції виконують такі завдання:
об’єднання зусиль світового суспільства з метою стабілізації міжнародних фінансів і світової економіки;
здійснення міждержавного валютного і кредитно-фінансового регулювання;
спільне розроблення і координування стратегії і тактики світової валютної і кредитно-фінансової політики.
Поряд з державами, центральними банками і міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями дедалі активнішу роль у розвитку міжнародних фінансів відіграють такі суб’єкти, як транснаціональні корпорації (ТНК) і транснаціональні банки (ТНБ).
Світовий фінансовий ринок, його призначення і складові.
Світовий фінансовий ринок (СФР) - це:
а) організаційний механізм міждержавного руху та перерозподілу капіталів, придатних для використання за межами свого утворення та походження, на міграцію яких впливає ринковий попит та пропозиція, а також регулюючі дії держав та міжнародних валютно-фінансових центрів;
б) глобальна цілісна система національних та регіональних фінансових ринків, що включає сукупність ринкових форм торгівлі фінансовими активами та об'єднана уніфікацією операцій, спільними умовами функціонування й закономірностями еволюції.
Структуру світового фінансового ринку можна розглядати з різних поглядів.
структуру світового фінансового ринку зображено
Сегменти міжнародного фінансового ринку.
Рис 1.1. Сегменти фінансового ринку.
Слід відмітити, що такий традиційний поділ міжнародних фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах їх функціонування носить дещо абстрактний характер. Ця абстрактність визначається тим, що сучасні фінансові (банківські) технології та умови емітування багатьох фінансових інструментів передбачають відносно доступний спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові і навпаки. Ринок грошей (money market) – сегмент фінансового ринку, на якому торгують тільки короткостроковими борговими інструментами, термін погашення яких менший ніж один рік. У сегменті ринку грошей, який ще називають монетарним ринком, продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик (до одного року) і депозитних операцій. . Ринок капіталів (capital market) – сегмент фінансового ринку, на якому купують і продають довгострокові боргові і майнові інструменти, терміни реалізації яких понад один рік. На ринку капіталів обертаються акції та облігації корпорацій, заставні, цінні папери урядових установ та інші. На ринку капіталів кредитори і позичальники домовляються про обмін грошових коштів на фінансові інструменти (акції, облігації), які можна перепродати за альтернативною вартістю, що вимірюється нормою позичкового процента.
Ринок позичкових капіталів (кредитний ринок) охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платності. Отже, об’єктом оперування є не самі гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами. Ринок цінних паперів – охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформляються стандартними документами (цінними паперами). На цьому ринку здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважується попит і пропозиція.