92 Макрофінансове бюджетування в системі бюджетного менеджменту.

Програмно-цільовий метод бюджетування (ПЦМ) виник у 1960-х роках у США (під час планування діяльності Міністерства оборони) внаслідок перегляду способів фінансування надання державою послуг з метою запобігання нераціональному витрачанню бюджетних коштів. ПЦМ має тривалий і успішний досвід застосування у США, країнах західної Європи, де розроблено та успішно застосовуються різні аналітичноуправлінські технології оптимізації бюджетів програмно-цільового характеру.

ПЦМ дає змогу досягти кращих результатів, підвищити якість гарантованих державою послуг за ефективного використання бюджетних коштів.

При цьому горизонт бюджетного планування визначається періодом, протя-

гом якого можна досягти поставлених цілей (отриманий соціальний чи економічний ефект), а не обмежується одним роком (бюджетним періодом). Базовим елементом системи державного фінансового контролю в разі застосування ПЦМ є персональна відповідальність керівників органів державного сектора перед парламентом і громадськістю.

В Україні під час планування бюджетів застосовується успадкований від попередньої системи адміністративної економіки постатейний (традиційний) метод, за якого видатки плануються на 1 рік шляхом калькулювання витрат на види діяльності та адміністративні потреби бюджетних установ з урахування норм і нормативів. Бюджетне планування зводиться до розрахунку необхідних витрат для здійснення діяльності бюджетних установ без оцінки кінцевих соціально важливих результатів; під час формування бюджету на наступний рік головна увага приділяється плануванню фінансових показників, а аналіз і оцінка досягнутих суспільно значущих результатів не проводиться. Постатейний (функціональний) метод планування видатків, що засто совується в Україні, є стандартизованою процедурою здійснення видатків на постійно виконувані державою функції. Програмно-цільовий метод, на відмі ну від постатейного, спрямований на одержання конкретних результатів.

Технологія програмно-цільового бюджетування у світовій практиці стосується також формування доходів, оскільки будь-яке відділення джерел утворення коштів від напрямів їх використання призведе до деформації цього інструменту управління державними коштами. В Україні спроба впровадження програмно-цільового бюджетування обмежується виключно видатками місцевих бюджетів, а програмно-цільовий метод розглядається як метод управління видатками бюджету в середньостроковій перспективі. Здійснення середньострокового бюджетного планування у розвинених країнах передбачає, що процес планування бюджету на наступний рік повинен починатися з уточнення показників першого року затвердженого середньострокового плану, що забезпечує послідовність бюджетно-податкової політики. Саме середньостроковий план (затверджений у Бюджетній резолюції) є основою бюджетної політики

93. Обґрунтуйте, чому фінансове планування і прогнозування посідають центральне місце у фінансовому менеджменті.

В системі заходів, направлених на успішну реалізацію економічних і соціальних завдань в умовах переходу до ринкових відносин, важливе місце займає бюджетне планування. Воно являється серцевиною всієї фінансової роботи в державі. Бюджетне планування охоплює систему заходів, які проводить держава по планомірному плануванню і використанню централізованого фонду грошових коштів. Воно включає в себе процеси складання, розгляду і затвердження бюджету. Бюджетне планування відображає процес створення, розподілу і використання частини валового внутрішнього продукту, що централізується державою. Призначення бюджетного планування в загальному вигляді полягає в наступному: - забезпечити перевірку через фінансової показники збалансованості і ув’язки в цілому проекту державної програми (плану) економічного і соціального розвитку країни, відповідність доходів і видатків держави, визначити загально фінансові зв’язки у відтворювальному процесі суспільного виробництва; - визначити джерела і способи фінансування всіх завдань і заходів, передбачених державними програмами; - забезпечити реалізацію єдиної фінансової політики, єдиних форм і методів всієї бюджетної роботи. Загальні основи бюджетного планування визначаються Конституцією України, а також спеціальним бюджетним законодавством - Законом “Про бюджетну систему України”. В них, як уже відмічалось, визначені права органів державної влади і управління в області розробки і затвердження бюджету, розподіл функцій між центральними, республіканським і місцевими органами влади і управління, визначені доходи і видатки кожного з них. Загальне керівництво бюджетним плануванням покладено на Кабінет Міністрів, а безпосередньо цю роботу виконує Міністерство фінансів України. Воно складає і представляє на розгляд Кабінету Міністрів України проект Державного бюджету України, забезпечує його виконання; організує роботу Міністерства фінансів Криму і місцевих фінансових органів по виконанню Державного бюджету України; розробляє і виносить на розгляд Президента, Кабінету Міністрів України проекти законів, указів, постанов і розпоряджень з бюджетних питань; розглядає проекти кошторисів міністерств і відомств України; здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України; перевіряє дотримання бюджетної дисципліни, правильності витрачання бюджетних коштів, а також коштів господарських організацій; перевіряє дотримання Нацбанком України та комерційними банками правил касового виконання бюджету; встановлює форми бюджетних документів, порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання Державного і місцевих бюджетів.