36. Об’єктивна необхідність і роль страхування у забезпеченні суспільного відтворення та проведенні соціальної політики.

Страхув. — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі наст. події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпеч. поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменш. ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Суспільне виробництво в цілому, і особливо кожне господарське формув., а також життєдіяльність практично кожної людини об'єктивно мають ризиковий характер, що породжує систему відносин між людьми з метою попередж., подол., зменш. руйнівних наслідків стихійного лиха та нещасних випадків.

Специфіка цієї категорії зумовлена такими ознаками: випадковістю ризику; незвичайністю заподіяної шкоди; можливістю вираж. шкоди в натуральній або грошовій формі; необхідністю попередж., подол. наслідків події і відшкодув. завданих нею збитків. Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійсн. заходів з попередж., подол. або зменш. негатив. впливу ризиків і відшкодув. пов 'язаних з ними втрат.

Для того щоб система заходів з попередж., подол. і відшкодув. втрат була реально можливою, необхідно частину валового продукту спрямовувати на створ. страхового фонду сусп..

Завдяки страхуванню акумулюються великі кошти, які до наст. страхових випадків використовуються передусім як джерело кредитних ресурсів. Страхові поліси можуть слугувати гарантіями поверн. позик. Матеріальні цінності, що їх при кредитуванні приймають банки як заставу, мають бути застраховані. Отже, існує тісний взаємозв'язок між страхув.м і кредитом. Але це не дає підстав для роз­чин. специфічних економічних відносин, що становлять зміст страхув., у поняттях як фінансів, так і кредиту

Страхув., маючи великі можливості маневрув. резервами, є важливою ланкою формув. всієї системи ек. безпеки. Така роль стає можливою тільки за належного рівня розвитку страхової справи.

У страхуванні створюються значні резерви грошових pecypсів, які стають джерелом зрост. інвестицій в економіку

36. Сутність і специфічні ознаки страхування як фінансової категорії.

Страхування с економічною категорією і входить до складу фінансово системи держави. Як і фінансові відносини загалом, страхування зумовлені рухом грошових засобів у процесі розподілу та перерозподілу грошових до ходів і нагромаджень усіх суб'єктів виробництва й обміну. Для страхування властиві економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів та коштів для нагромадження лише з мстою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності тощо).

Можна виділити суттєві ознаки, що характеризують специфічність категорії страхув.. Це:

1) страхув. пов'язане тільки з перерозподіл. відносинами, які обумовлені наявністю наст. раптових, непередбачених подій, тобто страхових випадків, які завдають матеріальної або іншої шкоди народному господарству і населенню. В умовах ринкового господарства поряд з традиційним використ.м можливостей страхув. з захисту від надзвичайних явищ природного характеру (землетруси, урагани, повені та ін.) і техногенних ризиків (пожежі, аварії, вибухи тощо) зростає потреба у підприємців у страховому покритті збитків, що виникають у разі поруш. фінансових і кредитних зобов'язань, неплатоспроможності контрагентів, колив. валютних курсів та дії інших економічних факторів, які призводять до втрат прибутків і реальних доходів.

2) при страхуванні має місце солідарне розклад. завдано збитку між учасниками страхув., що зумовлює поверн. коштів, мобілізованих до страхового фонду. Виникн. таких перерозподільних (розкладкових) відносин обумовлене тим, що випадковий характер заподіяння шкоди спричиняє матеріальні або інші втрати, котрі, як правило, охоплюють не всі господарства, не всю територію даної країни чи регіону, а лише їх частину. Це створює умови для відшкодув. збитків за допомогою солідарного розклад. втрат одних господарств між усіма застрахованими господарствами. При цьому чим ширше коло учасників страхув., тим менша частка в розкладенні збитків припадає на кожного страхувальника. Страхув. стає найбільш ефективним методом відшкодув. збитків, коли в ньому бере участь якнайбільше число страхувальників. Тим самим забезпечується достатня концентрація грошових коштів у єдиному фонді, що називається страховим. Тоді стає можливим відшкодув. максимальних збитків за мінімальних витрат кожного страхувальника;

3) замкнене розклад. збитків обумовлює зворотність коштів, мобілізованих у страховий фонд. Страхові платежі кожного страхувальника, внесенні в страховий фонд, мають тільки одне признач. — відшкодув. ймовірної суми шкоди у визначеному територіальному масштабі протягом певного періоду. Тому вся сума страхових платежів (без урахув. накладних витрат тієї організації, що проводить страхув.) повертається у формі відшкодув. збитків протягом взятого в розрахунок часового періоду в тому ж територіальному масштабі;