§ 10.2. Основні методи прогнозування

У прогностиці та математиці розроблено багата методів прогт нозування. Однак внаслідок специфіки ландшафтно-екологічного аналізу (часто обмежений об’єм інформації, її ймовірність та нечітка визначеність, стохастичність зовнішнього середовища тощо) далеко не всі з них вдається застосувати. Найбільше відповідають цій специфіці такі методи: логічних розумових висновків, експерт­них оцінок, ландшафтно-екологічних аналогів, балансовий, статис­тичні (аналіз часових рядів, регресійний аналіз тощо), імітаційно­го моделювання, прогнозування за сукцесійними рядами геосистем, прогнозування за допомогою матриць Маркова.

Вибір методу прогнозування залежить від наявної інформації про геосистеми та зовнішні впливи на них, а також від просторо­во-часового масштабу прогнозу (див. табл. 21). Розглянемо най­більш відповідні для ландшафтної екології методи прогнозування. З іншими можна ознайомитись по підручнику В. С. Аношко та ін.. (1985).

Метод логічних розумових висновків (його також називають ме­тодом наукової спекуляції) грунтується на знанні загальних зако­номірностей змін геосистем при дії на них певних природнйх або антропогенних факторів. Інформаційне забезпечення прогнозуван­ня складають загальні відомості про природу регіону і теоретичні положення ландшафтної екології та інших наук. Оскільки факто­логічна забезпеченість прогнозування слабка, роль інтуїції, науко­вої грамотності дослідника мають вирішальне значення для об­грунтованості прогнозу. Прогноз, складений за цим методом, — по­передній, його слід деталізувати більш досконалими методами.

Методи експертного оцінювання досить різноманітні. Суть їх полягає в підборі групи експертів, їх опитуванні за спеціально складеними анкетами, в яких чітко сформульовані питання щодо майбутніх станів геосистем, та статистичній обробці отриманих да­них (експертних оцінок). В результаті цієї обробки обгрунтовуєть­ся деякий єдиний прогнозний висновок. Виділяються дві групи екс­пертних методів — індивідуальні (висновки експертів незалежні, до того ж виключаються їх взаємні консультації при складанні прогнозу; найбільш популярним методом цієї групи є метод «Дельфі")та колективні експертні методи (прогноз складається при колективній роботі експертів, яка організовану за певнивними правилами "Ділових Ігор")

Експертні метрди додільно застоервуватиу випадаках, коди: немає достатнього фактологічного матеріалу для прогнозування ін­шими методами; прогноз необхідно скласти в .стислий строк, за який не вдається провести польових ландшафтно-екологічних,дос­ліджень; прогнозуються зміни геосистем до принципово нових ВИ­ДІВ антропогенних впливів, яких раніше геосистеми не зазнавали.

Метод ландшафтно-екологічних аналогів полягає в пошуку для геосистеми, для якої складається прогноз, її аналогів — геосистем аналогічного виду, але таких, які деякий час знаходилися під впли­вом фактора, зміни в результаті дії якого необхідно прогнозувати. Оскільки абсолютно ідентичних геосистем відшукати практично неможливо, результати прогнозу орієнтовні, хоч їх і можна предс­тавити в кількісній формі.

Суб’єктивний фактор цього методу пов’язаний з вибором геоеис- тем-аналогів. Його можна уникнути, використавши положення та методи теорії подібності. Суть їх зводиться до того, що для геосис­тем та процесів, що прогнозуються, конструюються критерії подіб­ності — безрозмірні числа, що відображають взаємодії факторів, які визначають закономірності певного процесу або властивості геосистеми. У подібних геосистемах критерії подібності мають од­не значення і не змінюються при їх функціонуванні та різних дина­мічних процесах (Л. Б. Розовський, 1969). За геосистеми-аналоги слід обирати такі, що мають близькі значення критеріїв подібності. Відношення цих критеріїв є перехідним коефіцієнтом, на який слід помножити значення геосистеми-аналога з тим, щоб перенести ці відкоректовані значення на геосистему-об’єкт прогнозування.

Статистичні методи прогнозування (регресійного та факторного аналізів, екстраполяції, часових рядів) дають вірогідні результа­ти при наявності вибірки великого об’єму. їх можна використову­вати і при обробці малих вибірок (АГ<30), але в цьому випадку результати прогнозу будуть орієнтовними, оскільки довірчі інтер­вали оцінок досить широкі.

Прогнозування за схемами ландшафтної сукцесії — специфічний метод ландшафтної екології. Знаючи позиції геосистеми на сукце- еійному ряду та напрям сукцесії вздовж нього, для будь-якої гео- системи можна визначити можливу послідовність її змін на інші. Якщо для досліджуваного регіону сукцесійні схеми побудовані, то для отримання прогнозу необхідно лише визначити для кожного ландшафтно-сукцесійного ряду, в якому напрямі при певному впливі на геосистеми відбуватимуться їх зміни — в бік клімаксової геосистеми чи ініціальної.

Визначення цього напряму грунтується на знанні загальних за­кономірностей змін геосистем при їх функціональному використан­-

шафтна структура стабілізується і в подальшому практично ніякі зміни в ній уже не відбуваються. Для розглянутого прикладу така стабілізація за умови незмінного режиму зрошення та культури землеробства має відбуватися через 12—15(дельта т), тобто через 132— 165 років, коли практично всі геосистеми, крім 9, 10 і 11-го видів, трансформуються в геосистему 5-го виду (гідроморфного режиму із засоленими солонцюватими грунтами).

Серія матриць ймовірностей переходу геосистем до різних ста­нів на різні строки упередження прогнозу є важливим багатим ма­теріалом ландшафтно-екологічного прогнозування. Проте їх дея­кий недолік пов’язаний із складністю інтерпретації та поганою наочністю отриманих результатів. Тому на основі матриці Марко­ва будується серія прогнозних карт (див. § 10.3 та рис. 50 б, в), а також графи прогнозних змін геосистем. Приклад такого графу для геосистеми 3-го виду наведений на рис. 51.