Глава 10. Ландшафтно-екологічне прогнозування

§ 10.1. Зміст та просторово-часові масштаби прогнозу

Поняття прогнозу визначається як науково обгрунтоване суд­ження щодо можливих станів об’єкта у майбутньому, а прогнозу­вання — як процес розробки прогнозу. Переважна більшість ланд­шафтознавців та геоекологів, які займаються цією проблемою,, вкладають у ландшафтний (геоекологічний) прогноз та прогнозу­вання аналогічний зміст (В. С. Аношко, О. Г. Ємельянов, А. Г. Іса- ченко, X. Ноймайстер, X. Ріхтер, Ю. Г. Симонов та ін.). Ландшафт­но-екологічне прогнозування можна визначити як наукові дослід­ження геосистем з метою визначення ймовірностей змін їх станів, просторових взаємодій, можливостей виконання різних функцій у майбутніх умовах зовнішнього середовища, включаючи в поняття останнього і проектовані антропогенні впливи. Ландшафтно-еколо­гічний прогноз — результат цього прогнозування і може бути пред­ставлений у прогнозних картах, графічних та математичних моде­лях або у вербальній (описовій) формі.

Важливою рисою ландшафтно-екологічного прогнозу є його по- ліваріантність — тобто прогноз кількох можливих (ймовірних) змін, геоситем у майбутньому. Ця особливість зумовлена ймовірнісним характером змін геосистем та зовнішніх впливів на них. Процес зміни станів геосистем контролюється багатьма факторами, біль­шість із яких випадкові (стохастичні). Точно передбачити їх прин­ципово неможливо (не стільки через наше недостатнє знання при­роди, скільки внаслідок її стохастичності), тому потрібно: для кож­ного виду геосистеми встановити ті види геосистем, у які вона по­тенційно може перейти за деякий часовий інтервал Аt; для кожно­го з цих переходів визначити ймовірність його здійснення. До цьо­го і має зводитись ландшафтно-екологічне прогнозування — для кожної геосистеми визначити ймовірності, з якими вона за інтервал часу Аt може перейти із свого початкового стану до іншого або змі­нитися на геосистему іншого виду.

Ландшафтно-екологічні прогнози розрізняються за просторовим та- часовим масштабами. Під просторовим масштабом прогнозуван­ня мається на увазі ранг геосистем, зміни яких прогнозуються, та площа території, для якої складається прогноз. Часовий масштаб визначається часом упередження прогнозу — тобто відрізком часу, на який прогнозується ландшафтно-екологічна ситуація. Запропо­новано декілька варіантів типології прогнозів за цими ознаками (Ємельянов, 1982; Ісаченко, Попов, 1982; Аношко та ін., 1985; X. Ріхтер, 1987 та ін.). З точки зору вирішення практичних завдань, пов’язаних з ландшафтно-екологічним обгрунтуванням проектуван ня природно-технічних систем та управління ними, прогнози за часовим масштабом доцільно поділяти на такі типи: оперативні прогнози (строк упередженнядо одного року). Прогнозуються зміни- станів геосистем, зумовлені процесами -сезонної динаміки з характерними часами порядку 10°-10² діб. Опти­мальним для них є прогноз змі.нй стексів геосистем, виражений, у ймовірностях зміни одного стексу на інші його види. Такий прогноз можна подати в прогнозному етоциклі геосистеми (див. рис. 38). У практичному відношенні оперативні прогнози здебільшого є управлінськими, тобто призначені^ для прийняття рішень по уп­равлінню певної соціальної функції, яку має виконувати геосистема (призначення норм та строків поливів, визначення оптимальних строків агротехнічних заходів тощо);

короткострокові прогнози (строк упередження до 5 років). Прогнозуються зміни станів геосистем, зумовлені динамічними про- десами з ХЧ порядку 10° років (осолонцювання, засолення грун­тів, зміна хімічного складу та ступеня мінералізації грунтових вод, глибини залягання їх рівня, вміст забруднюючих речовин у різних .геогоризонтах). Ці процеси переважно ландшафтно-флуктуаційної .природи, сукцесія за такий час проявитися не встигає. Прогноз здебільшого управлінський. За ним приймаються рішення, що здійснюються, наприклад, протягом однієї ротації сівозміни (виз­начаються оптимальні строки плантажної оранки, гіпсування грун- -дів тощо). Можуть складатися також короткострокові конфірма- тивні прогнози, тобто такі, які підтверджують або спростовують припущення щодо можливості виникнення небажаних змін геосис­тем при їх певному використанні;

середньострокові прогнози (строк упередження до 25—50 ро­ків). Прогнозуються зміни геосистем сукцесійного. характеру (ХЧ :норядку 10^і—10² років), перебудова ландшафтних територіаль­них структур (мережі ландшафтних меж), зміни горизонтальних динамічних зв’язків між геосистемами. Середньостроковим ланд­шафтно-екологічним прогнозам надається особливо важливого зна­чення, оскільки за цей час реалізуються найбільш суттєві зміни геосистем, а також тому, що строк 25—50 років здебільшого відпо­відає часу, протягом якого характер технологічного втручання в геосистеми принципово не змінюється (в середньому перехід на но­ві виробничі, сільськогосподарські та інші технології здійснюєть­ся через 25—50 років).

Середньострокові прогнози виконуються при ландшафтно-еко- .логічному обгрунтуванні проектів меліоративних, містобудівних, рекреаційних та інших природно-технічних систем. Вони можуть бути конфірмативного (обгрунтовується або відхиляється можли­вість реалізації певного проекту, наприклад, створення в даному : регіоні меліоративної системи, будівництва АЕС тощо) або плані- «фікаційного типу (прогноз є основою проектування природно-тех­-

жах континенту або на цілу середню (типу України, Франції) та велику за розмірами державу. Об’єктами прогнозування можуть бу­ти таксони ландшафтно-екологічного районування, рангом меншій від субконтиненту (зони, провінції, області, райони), басейни ве­ликих річок.

Між часовими та просторовими масштабами прогнозу є певная відповідність (табл. 21).