13.3. Десорбція забруднювачів із абсорбентів

В результаті видалення газоподібних забруднювачів шляхом абсорбції відбувається перехід цих компонентів в розчин. Щоб уникнути проблем, пов’язаних з видаленням таких розчинів, бажано їх якимось чином утилізувати. Якщо забруднююча речовина абсорбується в чистому стані (не реагуючи з іншими хімічними речовинами), її практично завжди можна отримати в концентрованій формі шляхом відгону абсорбуючої рідини. Отримана таким чином речовина в принципі може бути використана в тому ж самому виробничому процесі або в інших процесах. Іноді в результаті переведення в іншу форму цей матеріал може слугувати вихідною сировиною для промислових підприємств або використовуватися жителями довколишніх районів. Після нейтралізації вловленої речовини можливе її осадження або концентрація в розчині, а також висушування з отриманням продукту, що має певну товарну цінність, нехай навіть достатню тільки для того, щоб покрити витрати на транспортування. Виділений сульфат і сульфіт натрію (у рідкому і в твердому стані) можуть знайти застосування на паперових фабриках. В результаті їх реакції з аміаком можна одержувати добрива.

При обробці вапном або іншими реагентами забруднюючі речовини можуть бути виділені з розчину у вигляді нерозчинного осаду. Цей осад концентрують шляхом відстоювання, а потім з нього видаляють воду шляхом фільтрації або центрифугування. Проте у багатьох випадках осад після зневоднення містить не більше 30…50 % твердих речовин, що створює серйозні проблеми при їх видаленні. Скид у водойми, як правило, заборонений або важко здійснений. Для скиду відходів можна використовувати вільні земельні ділянки, однак при цьому слід враховувати можливість шкідливих наслідків для навколишнього середовища, до яких приведе такий метод в майбутньому. Крім того, після закопування осаду в грунт дані ділянки можуть виявитися непридатними для будівництва, оскільки опір ґрунту навантаженню знижується.

Серйозною проблемою є виділення хлоридів, нітратів і нітриту, оскільки їх осадження − дороговартісний процес. У випадку хлоридів необхідно враховувати можливість їх очистки і використання як сировини для отримання хлору. Нітрити можна окислювати в нітрати і після сконцентрування використовувати як компонент для добрив.

У випадку органічних забруднювачів найбільш ефективним є перегін і виділення речовини в концентрованому вигляді, навіть в тих випадках, коли матеріал, що виділяється, може бути використаний тільки як паливо. Якщо органічна сполука розчинна у воді і здатна піддаватися біологічному руйнуванню, то більш економнішою може стати одноразова абсорбція водою з подальшим біологічним розкладанням, особливо в тих випадках, коли розчини, що утворюються, сильно розбавлені і перегін малоефективний. Граничне значення концентрації забруднювача в оброблюваному газі, при якому доцільно переходити від перегону до біологічного руйнування, зазвичай складає 100...300 млн^-1 (за об’ємом).

Крім відгону, існують і інші методи регенерації відпрацьованого розчину абсорбції. До них відноситься обробка озоном і іншими окислювачами (H₂O₂, HСlO, KСlO₄, KMnO₄, HNO₃ і ін.), гідроліз (можливий при високих температурах і тиску), обробка іншими реагентами, в результаті якої отримують:

а) нетоксичні відходи;

б) продукти, що не змішуються, які можна відокремити відстоюванням;

в) нерозчинні осади.

Можна використовувати також адсорбцію органічних речовин глинами, деревним вугіллям, тирсою і смолами; екстракцію розчинниками; обробку твердими або рідкими іонообмінними матеріалами; охолоджування абсорбційного розчину, що приводить до кристалізації забруднювача.

Для одноразової абсорбції іноді застосовують воду, однак використання для цієї мети органічних рідин можливе лише в дуже окремих, спеціальних випадках. Якщо така можливість представляється, нею нехтувати не слід. Прикладом може слугувати використання в якості абсорбента органічної сировини або паливних нафт, які після абсорбції безпосередньо прямують на переробку або на спалювання.