Поняття про пойкілотермію і гомойотермію

Пойкілотермні – (холоднокровні) – це організми, які не мають механізмів, що підтримують постійну температуру тіла, тому їх температура залежить від зовнішнього середовища.

Гомойотермні ( теплокровні) – це організми з постійною температурою тіла, у них добре сформовані механізми терморегуляції.

Організм людини належить до гомойотермних ,він здатний підтримувати сталу температуру тіла незалежно від коливань температури навколишнього середовища.стала температура – це одна з констант гомеостазу.

Поняття гомойотермії стосується ядра тіла (внутрішні органи та головний мозок). Оболонка тіла людини (шкіра та підшкірна клітковина) є пойкілотермними – її температура залежить від температури навколишнього середовища і коливається від 28 до 33 – 34 градусів:

• Поверхневі шари більше залежать від зовнішнього середовища і є холоднішими ніж глибокі;

• кінцівки мають меншу температуру ніж тулуб ( температура глибоких шарів стегна 35 градусів, литкових м’язів – 33 градуси, в центрі стопи – 27 – 28, а температура шкіри ще нижча).

Сталість температури тіла є досить досить відносною, тому що:

1. Мають місце добові коливання температури тіла, які досягають одного градуса (температура мінімальна вночі о 3-4 годині й максимальна ввечері о 17-18 годині);

2. В тілі людини має місце радіальний градієнт температури (температура знижується від ядра до периферії), який на периферії досягає 1°С.

При значній зміні температури виникають такі порушення в організмі:

• змінюється структура і функції білків; нуклеїнових кислот;

• змінюється фізико – хімічний стан ліпідів клітинної мембрани;

• змінюється швидкість ферментативних реакцій;

Ці зміни призводять до порушення функцій різних систем і органів, тому у гомойотермних організмів є межа верхньої (летальної) температури 43 – 45 градусів, нижнею межею є температура 26 градусів.

На практиці температуру тіла визначають:

- в пахвовій ямці 36,6 ;

- у порожнині рота 36,7 – 37 градусів ( за щокою);

- у прямій кишці 37,3 – 37,6.

Ізотермія - (постійність температури) зберігається лише завдяки рівновазі між теплоутворенням і тепловіддачею всього організму. Це досягається завдяки терморегуляції, яка розділяється на хімічну і фізичну.

Хімічна терморегуляція

Це теплопродукція,відбувається за рахунок зміни рівня теплоутворення під дією зовнішнього середовища, у цьому процесі беруть участь тканини всіх органів. У стані спокою теплопродукція розподіляється так:

• м’язи виробляють 20% тепла;

• печінка – 20%

• головний мозок – 18%

• нирки – 7%

• серце – 11%

• шкіра – 5%.

В організмі утворюються наступні види тепла:

1. Первинне тепло – утворюється внаслідок окисних процесів в клітинах. Регуляторні механізми можуть змінювати утворення первинного тепла. В дорослих цей механізм посилення теплоутворення мобілізується рідко, лише за умови тривалої дії холодових факторів, коли виникає загроза зниження температури ядра тіла, тоді підсилюється обмін речовин, розпад білків, жирів, вуглеводів. Це нескоротливий термогенез.

2. Вторинне тепло – воно утворюється при використанні енергії АТФ на виконання м’язової роботи. Цей механізм теплоутворення часто використовується регуляторними механізмами за необхідності збільшити теплоутворення. Виконавчим органом при цьому є скелетні м’язи – за рахунок збільшення скорочення збільшується утворення тепла в організмі. Це так званий скоротливий термогенез.

Види скоротливого термогенеза:

- терморегуляторний тонус – збільшення тонусу м’язів, яке починається з м’язів шиї та плечового поясу; виникає безумовно-рефлекторно, може збільшити теплоутворення на 50-100%;

- м’язове тремтіння ,виникає безумовно-рефлекторно, може збільшити теплоутворення на 200-300%, під час тремтіння зовнішня робота не виконується, тому вся енергія скорочення м’язів перетворюється на тепло;

- довільні м’язові скорочення ,цей вид скоротливого термогенезу виникає свідомо: людина цілеспрямовано робить рухи, які сприяють збільшенню теплоутворенню на 300-400%.

Посилення теплоутворення за рахунок мобілізації скоротливого та нескоротливого термогенезу називається хімічною терморегуляцією.

У межах 18 – 24 градусів термогенез перебуває у рівновазі з тепловитратами, цю температуру називають зоною комфорту.

При зниженні температури навколишнього середовища нижче цієї зони термогенез збільшується. Цей механізм може забезпечити підвищення енергетичного обміну в 3 – 5разів.

Якщо температура навколишнього середовища зменшується нижче межі хімічної терморегуляції, то розвивається гіпотермія і смерть від холоду.