Гуморальні механізми регулювання шлункової секреції

Моторна функція шлунка

Завдяки добре розвиненій м’язовій оболонці шлунок виконує функції:

• депонування їжі, може вміщувати до 3л;

• затримується їжа в шлунку 6 – 8 годин, за цей час переміщується і просувається по травній трубці;

• забезпечує евакуацію хімуса порціями в 12 палу кишку.

Сучасні методи дослідження довели, що шлунок здатний до таких рухів:

• тонічні;

• перистальтичні;

• голодні;

Тонічні рухи: пустий шлунок має деякий тонус, який забезпечує внутрішньопорожнинний тиск. Після прийому їжі починається скорочення стінки шлунка, ці скорочення неоднакової сили з інтервалом 20 секунд, але вони підтримують тонус шлунка і сприяють перемішуванню хімуса з шлунковим соком.

Перистальтичні рухи: перистальтичні скорочення відбуваються за рахунок поздовжнього і косого шарів м’язової оболонки, хвилеподібно розповсюджуються по стінці зі швидкістю 10 – 40 см/сек., з інтервалом 3 – 4 рухи за 1 хвилину. Ці рухи відбуваються на фоні тонічних скорочень, починаються з вхідної частини і доходять до воротарної частини шлунка. Хімус просовується до виходу із шлунка.

Голодні рухи: відбуваються в пустому шлунку через 60 – 80 хвилин протягом 10 – 15 хвилин.

Блювання – це прояв антиперистальтики, акт блювання – це рефлекс, в якому беруть участь м’язи тонкої кишки, шлунка, стравоходу, м’язи передньої черевної стінки, діафрагми, носоглотки.

Регуляція моторики шлунка

Нервова регуляція відбувається за рахунок нервової системи:

Парасимпатичний нерв стимулює перистальтику ( після перерізки Х пари, рухи припиняються), а симпатична нервова система гальмує перистальтику.

Гуморальна регуляція, в регуляції моторики приймають участь гормони, БАР, продукти гідролізу поживних речовин, стимулює моторику шлунка:

• гістамін;

• гастрит;

• холецистокінін - панкреозимін;

• серотонін;

• інсулін.

Гальмують моторику шлунка:

• секретин;

• ентерогастрон;

• адреналін, НА;

• продукти гідролізу жиру.

Перехід хімуса в 12- палу кишку

В шлунку їжа затримується від 6 до 8 годин, коли вона стає рідкою, то відбувається періодичне, порціонне випорожнення шлунку.

Процес переходу регулюється комплексом механізмів:

1. Градієнт тиску між шлунком і 12- палою кишкою- чим більше градієнт тиску, тим швидше відбувається евакуація, порожня 12- пала кишка прискорює евакуацію хімусу.

2. Пілоричний затульний рефлекс сприяє відкриттю і скороченню сфінктера воротора внаслідок подразнення його ділянки НСІ:

• кислий хімус подразнює рецептори пілоричної частини (середовище в цьому відділі лужне) м’язи воротаря розслаблюються і 6 – 12 мл хімусу переходить в 12 палу кишку;

• кислий хімус подразнює рецептори воротаря з боку 12 -палої кишки, тому воротар скорочується і лишається в такому стані, поки кислий хімус не нейтралізується соком підшлункової залози і жовчі.

Склад і властивості травного секрету підшлункової залози

Зовнішньосекреторна функція підшлункової залози – це утворення підшлункового соку, який поступає в 12- палу кишку.

Сік містить ферменти, які діють на всі поживні речовини, вони активні в лужному середовищі, тому кислий шлунковий хімус доводиться до відповідного рН в 12- палій кишці бікарбонатами підшлункового соку.

Склад та властивості підшлункового соку.

У людини виділяється 1,5 – 2 літри соку на добу. Кислотність його – 7,8 – 8,4 (лужна).

Склад соку:

1.Електроліти соку:

Основні аніони підшлункового соку – Cl^- та HCO₃^- , катіони – Na⁺ , Са²⁺, Mg²⁺, К⁺,

2.Ферменти підшлункового соку:

1.Протеолітичні - трипсин, хемотрипсин, еластаза.

аендопептидази – розщеплюють внутрішні пептидні зв’язки у білковій молекулі і виділяються в неактивному стані – трипсиноген, хемотрипсиноген, проеластаза, прокарбосипептидаза;

бекзопептидази – відщеплюють кінцеві амінокислоти: карбоксипептидази ;

2.Амілолітичні: -амілаза – розщеплює полісахариди до ди – і моносахаридів, мальтаза.

3.Ліполітичні: ліпаза, фосфоліпаза, розщеплюють жири в присутності Са²⁺, жовчних кислот.

4.Нуклеази.