Фізіологічна характеристика резус – системи крові. Значення резус – систем при переливанні крові та при вагітності

К. Ланштейнер і А. Віннер (1940) знайшли в крові мавп макаки – резус аглютиноген, який назвали резус-фактор.

Резус-фактор – це складна система, яка включає приблизно 40 антигенів, але до багатьох з них у природних умовах немає антитіл.

Резус система, як і система АВ0, є основною груповою системою крові. Вона має аглютигени, які містяться в оболонках еритроцитів. Позначаються ці аглютиногени як Д, С, Е (класифікація Фішера) чи Rh°, rh', rh'' (класифікація Вінера). Найбільш важливим (сильним) та поширеним аглютиногеном системи резус є Д (Rh°). Якщо в оболонках еритроцитів є ці аглютиногени, кров називається резус-позитивною, якщо їх немає, кров називається резус-негативною. 85% людей є резус-позитивними, 15% – резус-негативними.

Таким чином, в резус-системі відсутні природні аглютиніни, але при попаданні в організм резус-негативних людей резус-позитивної крові (може бути при вагітності резус-негативної жінки резус-позитивним плодом; при переливанні резус-негативним людям резус-позитивної крові) відбувається вироблення імунних антитіл до резус-фактора. Ці антитіла зумовлюють аглютинацію еритроцитів (плоду – при вагітності, донора – при переливанні крові).

Перше переливання резус-позитивної крові резус-негативному рецепієнту не зумовлює розвиток гемотрансфузійного шоку: антитіла утворюються повільно, їхня концентрація (титр) в плазмі крові для аглютинації стане достатньою лише через 2 тижні, коли еритроцити донора вже будуть зруйновані. Але друге переливання резус-позитивної крові резус-негативній людині миттєво зумовить розвиток шоку (організм реципієнта сенсибілізований – містить достатню кількість антитіл в плазмі крові до резус-фактора).

Тому при переливанні крові обов’язково визначають резус-належність крові донора і реципієнта та переливають лише одногрупну кров. При вагітності небезпека резус-конфлікта є, якщо резус-негативна породілля та резус-позитивний плід.

Визначення груп крові. Сумісність крові.

Визначення груп крові в системі АВО за цоліклональними антитілами, Цоліклони - чисті антитіла до аглютиногенів А (цоліклон анти-А) чи В (цоліклон анти-В). На чистій сухій поверхні змішують цоліклони з кров’ю (у співвідношені 10:1) та дивляться чи зумовлює цоліклон аглютинацію еритроцитів. Якщо певний цоліклон зумовлює реакцію аглютинації, то в еритроцитах крові є відповідний аглютиноген, якщо ж не зумовлює, то це означає, що відповідного аглютиногена в еритроцитах немає. Так визначають, які аглютиногени є в еритроцитах, а яких немає та роблять висновок про групову належність крові.

Група крові	Цоліклон анти-А	Цоліклон анти-В
0 (I)	“-” немає А	“-” немає В
А (II)	“+” є А	“-” немає В
В (III)	“-”немає А	“+” є В
АВ (IV)	“+” є А	“+” є В

“-” – немає аглютинації еритроцитів;

“+” – є аглютинація еритроцитів.

Визначення групововї належності крові необхідне перед переливанням крові.

Аналіз результатів:

• якщо аглютинації немає ні з цоліклоном анти – А, ні з цілоклоном анти – В, то кров належить до першої групи крові;

• якщо аглютинація відбулася лише з цоліклоном анти – А, кров належить до другої групи крові;

• якщо аглютинація відбулася лише з цоліклоном анти – В, то кров належить до третьої групи крові;

• при аглютинації еритроцитів з цоліклоном анти – А і анти – В (тобто в обох краплях), то це кров четвертої групи.

Визначення груп крові в системі АВО за стандартними сироватками.

На чисту білу площину нанести стандартні сироватки першої, другої, третьої груп двох серій. У кожну краплю сироватки внести у десять разів меншу кількість крові, змішати. За появою аглютинацій спостерігають протягом 5 хвилин.

Аналіз результатів:

- якщо у сироватках І, ІІ, ІІІ груп аглютинації немає, значить це кров І групи;

-аглютинація відбувається в сироватці І і ІІІ груп, значить це кров ІІ групи;

-аглютинація відбувається в сироватці І і ІІ груп, значить це кров ІІІ групи;

-аглютинація відбулась в сироватці І, ІІ, ІІІ груп, значить досліджувана кров ІV групи.