
- •Курс лекцій
- •Лекція №1
- •Фізіологія як наукова основа медицини
- •Рецептори, значення,види
- •Фізіологія і властивості збудливих тканин
- •Функції клітинних мембран
- •Будова клітинної мембрани
- •Механізм проведення збудження по нервовим волокнам
- •Механізм проведення збудження по безмієліновим волокнам і мієліновим волокнам
- •Фізіологія скелетних м’язів
- •Механізм скорочення
- •Будова нервово – м’язового синапса . Механізм проведення збудження через нервово- м 'язовий синапс
- •Залежність величини м’язового скорочення від сили і частоти подразнень
- •Лекція№2
- •Нейрон,види
- •Види нейронних ланцюгів цнс
- •Властивості нервових центрів
- •Синапси цнс, будова, механізм передачі збудження
- •Класифікація центральних синапсів:
- •Механізм передачі збудження через центральні хімічні синапси
- •Збуджувальні синапси, розвиток збуджувального постсинаптичного потенціалу
- •Сумація збудження і гальмування нейронами цнс
- •Гальмівні синапси. Механізм розвитку центрального гальмування. Види
- •Пресинаптичне гальмування
- •Фізіологія спинного мозку
- •Функції спинного мозку
- •Рефлекторна функція спинного мозку
- •Фазні рефлекси спинного мозку (швидкі)
- •Особливості будови та функцій заднього мозку
- •Фізіологія середнього мозку
- •Вегетативні центри середнього мозку
- •Таламус, його функції
- •Роль ретикулярної формації стовбура мозку
- •Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
- •Функціональна характеристика ядер гіпоталамусу
- •Лімбічна система
- •Функціональна організація кори великого мозку
- •Нервова регуляція вегетативних функцій
- •Порівняльна характеристика відділів внс
- •Порівняння впливу симпатичного та парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи на органи
- •Лекція №3. Фізіологія ендокринної системи
- •Класифікація ендокринних залоз
- •Механізм дії гормонів на клітини
- •Регуляція секреції гормонів
- •Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу
- •Щитоподібна залоза, її гормони та вплив на обмін речовин
- •Прищитовидної залози,гормони,функції
- •Ендокринна функція підшлункової залози
- •Наднирники
- •Тимус (загрудинна залоза)
- •Епіфіз ( шишкоподібна залоза)
- •Чоловічі статеві залози
- •Жіночі статеві залози.
- •Лекція №4 фізіологія крові
- •Фізіологія крові
- •Основні функції крові
- •Склад крові
- •Основні фізіологічні константи крові
- •Плазма крові,склад
- •Електроліти плазми крові. Осмотичний тиск плазми крові і його значення.
- •Білки плазми крові їх роль.Онкотичний тиск
- •Швидкість осідання еритроцитів
- •Кислотно - основний стан крові, роль буферних систем крові та його забезпечення.
- •Еритроцити, будова, кількість, функції.
- •Резистентність еритроцитів
- •Лейкоцити, кількість, види.Лейкоцитарна формула
- •Лейкоцитарна формула
- •Характеристика окремих видів лейкоцитів
- •Тромбоцити,кількість,функції
- •Групи крові. Система аво
- •Фізіологічна характеристика резус – системи крові. Значення резус – систем при переливанні крові та при вагітності
- •Визначення груп крові. Сумісність крові.
- •Фізіологічні основи переливання крові
- •Лекція №5 фізіологія серцево-судинної системи, механізм її регуляції. Особливості регіонарного кровообігу
- •Загальна характеристика системи кровообігу
- •Будова і функціі серцевого м’яза
- •Фізіологічні властивості міокарда. Автоматія. Провідна система
- •Потенціал дії атипових кардіоміоцитів сино – атріального вузла, механізми походження
- •Потенціал дії типових кардіоміоцитів шлуночків, механізми походження, фізіологічна роль
- •Сегментів, інтервалів екг
- •1. Період напруження (0,08 с):
- •2. Період вигнання (0,25 с):
- •Механізми походження тонів серця.
- •Основні закони гемодінамики
- •Кров’яний тиск
- •Артеріальний тиск, фактори, що визначають його величину. Методи реєстрації артеріального тиску.
- •Артеріальний пульс, основні параметри
- •Класифікація кровоносних судин
- •Механізми регуляціі судинного тонусу
- •Нервова регуляція судинного тонусу
- •Г уморальна регуляція тонусу судини
- •Фізіологічні особливості регіонарного кровообігу
- •Лекція №6 фізіологія дихання, механізм його регуляції.
- •Будова та функції системи дихання
- •Етапи дихання
- •Зовнішнє дихання
- •Еластичні властивості легень. Сурфактант.
- •Тиск у плевральній порожнині
- •Анатомічний і фізіологічний « мертвий простір»
- •Газообмін в легенях
- •Особливості легеневого кровотоку та вентиляції легень
- •Транспорт кисню кров’ю
- •Транспорт вуглекислого газу кров'ю. Роль еритроцитів в транспорті вуглекислого газу
- •Обмін газів у тканинах.
- •Дихальний центр
- •Регуляція ритмічності дихання
- •Роль рецепторів розтягнення легень та блукаючих нервів в регуляції дихання
- •Роль центральних і периферичних хеморецепторів в регуляції дихання
- •Механізм першого вдиху новонародженої дитини
- •Дихання під час фізичної роботи
- •Лекція №7 фізіологія травлення, обміну енергії та речовин. Терморегуляція,
- •Загальна характеристика травної системи.Основні функції
- •Травлення в ротовій порожнині
- •Склад слини, її роль в травленні
- •Значення слини
- •Механізм секреції слини
- •Регуляція слиновиділення
- •Травлення в шлунку.
- •Склад і властивості шлункового соку
- •Регуляція секреторної діяльності шлунка
- •Гуморальні механізми регулювання шлункової секреції
- •Моторна функція шлунка
- •Регуляція моторики шлунка
- •Склад і властивості травного секрету підшлункової залози
- •Фази регуляції секреторної функції підшлункової залози.
- •Печінка як орган
- •Жовч, склад. Види жовчі
- •Склад жовчі
- •Методи дослідження жовчовиділення у людини
- •Регуляція утворення і виділення жовчі. Механізми надходження жовчі в дванадцятипалу кишку.
- •Травлення в тонкій кишці
- •Склад і властивості кишкового соку
- •Регуляція секреції кишкового соку
- •Поняття про порожнинне та пристінкове травлення
- •Моторика тонкого кишечника
- •Регуляція рухів тонкого кишечника
- •Основні функції товстої кишки:
- •Моторика товстого кишечника
- •Функції товстої кишки
- •Всмоктування в травному каналі. Механізми всмоктування йонів натрію, води, вуглеводів, білків, жирів.
- •Механізм всмоктування глюкози
- •Механізм всмоктування білків
- •Механізм всмоктування жирів
- •Механізм всмоктування води:
- •Баланс азоту
- •Обмін вуглеводів
- •Обмін води і мінеральних солей
- •Вітаміни та їх фізіологічне значення
- •Принципи складання харчового раціону
- •Етапи енергетичного обміну
- •Організм як відкрита термодинамічна система.
- •Методи визначення енерговитрат організму:
- •Основний обмін і умови його визначення, фактори, що впливають на його величину
- •Поняття про пойкілотермію і гомойотермію
- •Хімічна терморегуляція
- •Фізична терморегуляція
- •Терморецептори і центр терморегуляції
- •Характеристика терморецепторів
- •Центр терморегуляції
- •Лекція №8 фізіологія виділення
- •Загальна характеристика системи виділення
- •Нефрон, як структурна і функціональна одиниця нирки
- •Особливості кровопостачання нирок
- •Клубочкова фільтрація
- •Канальцева реабсорбція
- •Канальцева секреція
- •Кінцева сеча (urina)
- •Вимірювання швидкості клубочкової фільтрації
- •Регуляція сечоутворення
- •Нервова регуляція
- •Гуморальна регуляція
- •Ауторегуляція
- •Інкреторна функція нирок
- •Сечовиділення, його регуляція
Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
Базальні ядра знаходяться в глибині кінцевого мозку. До них відносяться:
хвостате ядро;
шкаралупа (разом з попереднім утворює смугасте тіло);
бліда куля.
Як єдине ціле з базальними ядрами функціонують чорна субстанція та субталамічне ядро. Ці ядра об'єднані між собою двосторонніми зв'язками, отримують інформацію від кори (асоціативних та рухових зон) та мозочка. Після відповідної обробки інформація від базальних ядер передається:
через моторні (передні) ядра таламуса до рухової кори;
через стовбурові рухові ядра (червоне ядро, вестибулярне ядро, ретикулярна формація) до мотонейронів спинного мозку і до м'язів.
В діяльності базальних ядер важливу роль відіграє рух збудження, який має назву циклу шкаралупи та циклу хвостатого ядра.
Цикл шкаралупи - забезпечує участь базальних ядер в реалізації програм складних набутих рухових реакцій. Цикл починається з передачі інформації від премоторної зони кори (ПМК) до шкаралупи, далі до блідої кулі (БК), потім через чорну субстанцію (ЧС) та субталамічне ядро (СТЯ) інформація, перероблена в базальних ядрах передається в першу моторну зону кори (МК) через моторні ядра
таламуса.
Цикл хвостатого ядра - забезпечує участь базальних ядер в формуванні програм складних рухових реакцій. При здійсненні цього циклу інформація від асоціативних зон кори
(АЗК) про те, яким повинен бути результат рухової реакції, направляється в хвостате ядро (ХЯ), далі в шкаралупу (Ш) і бліду кулю (БК) і далі через моторні ядра таламуса в рухову кору. Завдяки цьому рухова кора отримує готову рухову програму, яка підлягає наступній реалізації.
Необхідно пам'ятати, що у створенні програм рухових актів окрім базальних ядер важливу роль відіграє кора мозочка та його
зубчасті ядра.
Симптоми ураження базальних ядер:
1.При ураженні смугастого тіла:
-гіпотонія м'язів
-гіперкінези, в тому числі у спокої
2.При ураженні блідої кулі та чорної субстанції:
-гіпокінезія, рухи втрачають індивідуальне забарвлення ,зникає міміка
-воскова ригідність - людина може довго утримувати ненормальну позу
-тремор спокою.
Функціональна характеристика ядер гіпоталамусу
Гіпоталамус (підгір'я) складається із ядер, які являють собою підкіркові вегетативні центри, які регулюють функції всіх внутрішніх органів і сталість внутрішнього середовища. В експерименті, подразнюючи задні ядра гіпоталамуса, одержують ефекти активації симпатичної нервової системи:
підвищується АТ тиск;
прискорюється і посилюється діяльність серця;
частішає дихання;
збільшується легенева вентиляція;
підвищується обмін речовин;
збільшується рівень глюкози в крові;
гальмуються функції ШКТ.
При подразненні передніх ядер спостерігаються протилежні ефекти, характерні для парасимпатичної нервової системи.
В середній ділянці гіпоталамуса знаходяться хемочутливі нейрони, які стежать за станом внутрішнього середовища організму (сприймають зміни Росм., рівень глюкози, і температуру тіла).
Значення гіпоталамуса
1. Таким чином, гіпоталамус регулює гомеостаз внутрішнього середовища.
Гіпоталамус регулює всі види обміну речовин, температуру тіла, діяльність серцево-судинної, травної, сечостатевої систем.
Гіпоталамус регулює емоційну поведінку ( досліди з самоподразненням « центрів задоволення» щурів).
У гіпоталамусі розміщенні центри насичення, голоду, спраги.
Нейросекреторні клітини задніх ядер виділяють гормони вазопресин та окситоцин, які по аксонах цих нейронів надходять в нейрогіпофіз (задня доля), а звідти вже виділяються в кров.
Структурно - функціональна організація мозочка, симптоми ураження
Мозочок знаходиться в задній черепній ямці. В ньому розрізняють дві півкулі і черв'як, їх поверхні мають поперечні борозни. Мозочок складається із сірої і білої речовини.
Сіра речовина утворює: кору мозочка і ядра, найбільші з яких зубчасте, шатровидне, пробковидне. В корі є три шари нейронів, грушоподібні нейрони Пуркіньє - це еферентні нейрони кори мозочка, гальмівні клітини.
Біла речовина утворює провідні шляхи, які представлені трьома парами ніжок : верхні, середні і нижні.
Нижні ніжки сполучають мозочок з довгастим мозком, середні - з мостом, верхні - з середнім мозком.
Мозочок (Мз) відіграє дуже важливу роль в координації рухів і виконує ці функції на основі своїх аферентних та еферентних зв'язків. По аферентним волокнам сигнали поступають в кору мозочка, яка має складну будову та забезпечує тонку обробку поступившої інформації.
Аферентні зв'язки Мз:
Від рецепторів шкіри та пропріорецепторів Мз отримує інформацію по спіно-церебелярних шляхах, ця інформація забезпечує можливість контролю за рухом, який здійснюється.
Від вестибулорецепторів (через вестибулярні ядра) - контроль за збереженням рівноваги при русі.
Від всіх рухових ядер стовбуру (ретикулярна формація, краєві ядра).
4. Від базальних ядер.
5. Від моторної і асоціативної кори (від моторної кори надходить копія команди про виконання руху, яка відправляється до мотонейронів; від асоціативної кори - інформація про ціль руху).
6. Від зорових та слухових рецепторів - контроль за рухами, які відбуваються. Еферентні зв'язки Мз:
З руховими ядрами стовбуру (ретикулярна формація, вестибулярні ядра, червоні ядра), через які Мз здійснює вплив на мотонейрони і на м'язи.
З базальними ядрами
З асоціативною та моторною корою
З гіпоталамусом.
Таким чином, зв'язки Мз обширні і нерідко є двосторонніми (з корою, з базальними ядрами, з руховими ядрами стовбуру). Мз отримує інформацію про характер руху від рецепторів і при необхідності може швидко корегувати ці рухи та їх програму. При цьому різні відділи Мз здійснюють корекцію різних рухів.
Функції мозочка вивчені на тваринах, у яких повністю або частково видалено мозочок. Таке втручання відбивалося на руховій активності тварин: тварина в перші дні не може піднятися, стоїть на широко розставлених лапах, тремтить. Жаба із зруйнованим мозочком виконує «манежні» рухи ,тобто рухається по колу.
Таким чином моторні функції мозочка наступні:
бере участь у регулюванні пози і м’язового тонусу;
виправлення довільних цілеспрямованих рухів;
координування рухів;
правильне, точне виконання цілеспрямованих рухів, команда до виконання яких надходить від кори ГМ;уточнення і запам’ятовування складних усвідомлених рухів.
Основні симптоми ураження Мз у людини
Атонія - порушення тонусу м'язів, що спричиняється порушенням впливу Мз на стовбурові рухові ядра (ретикулярна формація, вестибулярні ядра), на мотонейрони спинного мозку.
Астенія (втома) -зниження тонусу м’язів.
Дизеквілібрія - порушення рівноваги. Пов'язана з випаданням корегуючих впливів Мз на вестибулярні ядра Дейтерса, походка змінена «півняча походка».
Атаксія - невпорядкованість рухів. Проявляється у вигляді:
а) дисметрія - порушення амплітуди рухів, хитка «п’яна» хода;
б) порушення направленості рухів, мета і рух не співпадають.
В основі атаксії лежать порушення координації м'язів синергістів та антагоністів. Астазія - безперервне тремтіння голови, кінцівок, не виконує точні рухи Порушення артикуляції мови.
У хворого порушуються вегетативні функції, бо Мз впливає на обмін речовин, судинний тонус. Компенсація функцій мозочка відбувається за рахунок кінцевого мозку.