
- •1. Загальна характеристика світової літератури на межі 20-21 століть. Найвідоміші митці і тексти.
- •2.Особливості переходу від модернізму й авангардизму до постмодернізму.
- •3.Взаємовплив елітарної і масової культури.
- •4.Витоки постмодернізму. Поструктуралізм як колиска теорії постмодернізму.
- •5.Філософське та літературознавче підґрунтя літератури кінця 20 століття.
- •7. Генетичні й типологічні зв`язки творчості письменників кінця 20 століття з загальними тенденціями розвитку літературознавства й культурології.
- •8.Особливості екзистенційного роману в літературі постмодернізму.
- •10, 11. Образ лабіринту як символ естетики постмодернізму. Символ лабіринту як загадкова модель світобудови у творах митців-постмодернізму.
- •3 Рівні лабіринту:
- •12. Неоміфологізм і містичність мистецтва межі хх-ххі ст..
- •13. Походження і призначення образу лабіринту в світовій літературі.
- •14. Значення обряду ініціації в контексті інтерпретації образу лабіринту. Трактування грецького міфу про мінотавра в творчості письменників хх ст.
- •15.Риси постмодерністської естетики.
- •16. Руйнація традиційного сюжету, пародійна «гра» з героєм, читачем, чужими текстами у творах п.
- •17. Феномен симулякру. Поняття ризоми.
- •18. Особливості постмодерністського героя.
- •19.Нові художньо-естетичні тенденції в літературі на межі хх-ххі ст.
- •20. Збереження гуманізму змісту у межах незвичних формоутворень художніх творів початку ххі ст.
- •21. Ключові мотиви і образи творів початку ххі: відображення хаосу буття через «хаос» змісту.
- •22. Роль і значення образу-символу Інтернету як явища сучасного мобільного світу.
- •24.Маніфестом ідей маргінальності як заперечення будь-якої моралі та естетичного сприйняття
- •25.Інтерпретація романтичної культурної традиції в романі п. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці.»
- •27.Метафора запаху як ключове поняття в романі «Запахи»
- •28. Міфологічні й біблійні алюзії, нарощення змістів, багатозначність інтерпретацій у романі Дж. Фаулза « Маг».
- •29. Багаторівнева організація тексту в романі Дж. Фаулза «Маг».
- •30. Відображення прийому «гри» в тв.. Фаулза.
- •31. Особливості постмодерністської поетики творів Фаулза.
- •32.Багатоманітністьи філософських інтерпретацій у творі п. Коельо « Алхімік»
- •33.Авторська концепція в творі «Алхімік» п. Коельо.
- •34. Особливості постмодерністської поетики творів п. Коельо.
- •35. Образ головного героя в романі «Алхімік» п. Коельо.
- •36. Відтворення авторської концепції в романі р. Баха «Чайка Джонатан Лівінстон»
- •37. Застосування документальності («нового журналізму» в повісті р. Баха «Чайка Джонатан Лівінстон»
- •38. Моральні - етичні та естетичні аспекти повісті р.Баха «Чайка Джонатан Лівінстон»
- •39. Суть прийому «гри» в повісті р. Баха «Чайка Джонатан Лівінстон»
- •40. Образ чайки Джонатана в повісті- притчі р.Баха.
- •41. Значення образу символу Інтернету
- •42. Особливості зображення проблеми кохання
- •43. Образи головних героїв в романі Вишневського «Самотність у мережі»
- •44. Глобальна тема «самотність у світі» як наскрізний мотив твору я. Вишневського
- •47. Коментар щодо тлумачення назви роману Марка Леві «Усе, що не було сказано».
- •48. Тлумачення роману Марка Леві «Усе, що не було сказано».
- •49. Фрагментарність, електричність та «колажність» роману х. Кортасара «Гра в класики».
- •50. Хронотоп у романі х.Кортасара «Гра в класики».
- •51. Тема культури та мистецтва у романі х. Кортасара «Гра в класики»
- •52. Взаємодія буденного і фантастичного в романі Кортасара як ознака нового латиноамериканського роману.
- •53. Поняття «симулякр» та його відображення у романі д. Брауна «Точка обману»
- •54. «Енциклопедичність» та провокаційність роману д. Брауна «Точка обману» як засіб приваблення широкої читацької аудиторії.
- •55. Феномен глобальної популярності роману д. Браун «Точка обману»
53. Поняття «симулякр» та його відображення у романі д. Брауна «Точка обману»
Симуля́кр (від лат. Simulacrum - подоба, копія) — термін постмодерністської філософії, який означає зображення, копію того, що насправді не існує. Сьогодні розуміється як культурне або політичне утворення, що копіює форму вихідного зразка. Копія може бути чого завгодно і яких завгодно смислів.
Є ключовим поняттям в теорії постмодернізму.
Термін симулякр, яким раніше позначали просто копію, запровадив у філософію постмодернізму Жан Бодріяр. Бодріяр описує це явище, як «дійсність, яка приховує той факт, що її немає». Раніше (починаючи з латинських перекладів Платона) воно означало просто зображення, картинку, репрезентацію. Наприклад, фотографія - симулякр тієї реальності, що на ній відображена. Не обов'язково точне зображення, як на фотографії: картини, малюнки на піску, переказ реальної історії своїми словами - все це симулякри.
Там, де Платон бачить дві стадії відображення: правдиве відображення й навмисно спотворене, Бодріяр бачить п'ять:
— просте відображення дійсності,
— спотворення дійсності,
— маскування відсутності дійсності,
— вдавана дійсність,
— симулякр, який взагалі не має жодного відношення до дійсності і зациклений сам на собі.
«Симулякр и Точка обмана»
В центре романа Брауна - деятельность могущественного ведомства, которое носит загадочное название "Национальное разведывательное управление" (НРУ). Цель его деятельности, как гласит надпись на мозаичном панно в холле штаб-квартиры организации (являющейся, между прочим, одним из самых охраняемых объектов в стране): "Обеспечить мировое превосходство США в сфере информации в мирное время и в период военных действий".
Процитируем самого Брауна: "В атмосфере строжайшей секретности НРУ занималось созданием и внедрением колоссального, поразительного и по масштабу, и по мощи арсенала шпионских технологий: электронных систем слежения и подслушивания. Способных действовать в любой точке планеты; спутников-шпионов; молчаливых, никак и ничем себя не проявляющих релейных элементов для систем коммуникации; глобальной сети морского слежения под названием "Классик визард". Эта секретная сеть включала в себя тысячу четыреста пятьдесят шесть гидрофонов, установленных на дне моря во всех районах земного шара. Они тщательно следили за передвижением судов в любом месте земли".
Впрочем, это - только видимая часть айсберга. Операция "Метеорит" была проведена главой НРУ по собственной инициативе, без ведома высшего руководства. Но кто поручится, что эта акция была единственной в своем роде и что это всесильное ведомство не осуществляет других, не менее тайных и противозаконных операций - и не только по собственной инициативе, но и по прямому приказу из Белого дома?
Существует ли такая организация на самом деле или это всего лишь плод воображения Дэна Брауна, некий "симулякр", клон или фантомЦРУ?
Что же, обратимся к авторитетным документальным источникам. Такому, например, как
фундаментальня монография "Спецслужбы США" И. В. Пыхалова.
Оказывается, управление национальной разведки (National Reconnaissance Office) - не миф, а реально существующая спецслужба США. НРУ (или УНР ) было создано в 1961 года, однако его существование длительное время держалось в секрете. Отдельные публикации о деятельности ведомства начали появляться в американской прессе только в начале 70-х годов, а официально его существование было признано лишь в 1992г. При создании ведомства объединились общие интересы ВВС, ВМС и ЦРУ в области разведки с помощью технических средств на высотных самолетах-разведчиках и космических аппаратах. К этому времени в эксплуатации уже находился первый спутник фоторазведки КН-2, запущенный в 1959 году (замаскированный под гражданский космический аппарат "Дискавери-1").
О масштабах деятельности спецслужбы говорят следующие цифры. Численность персонала УНР на ноябрь 1997 года составляла почти 3 тыс. человек, а бюджет оценивался в 6,2 млрд. долларов (хотя в некоторых публикациях приводятся гораздо более значимые цифры, вплоть до 15 млрд. долларов).
Спецслужбы олицетворяют собой конспирологию современности. Это - главный магнит для привлечения внимания читателей. Любой автор, создающий роман о работе спецслужб, должен решить две проблемы. Первая из них, самая сложная заключается в сборе материала (структура ведомства, подготовка агентов, методы работы, секретные операции, техническое оснащение и др.); вторая - в определении его пригодности.
То, что рассказывает нам Дэн Браун о деятельности американских спецслужб - не более, чем книжные знания. Как рассказал в одном из интервью сам автор, толчком к созданию романа "Цифровая крепость" послужила история с одним из его студентов, случайно угодившим в сети АНБ. О студентах, попавших в сети НРУ, история умалчивает - может быть, в них угодил сам автор?