4

ЗМІСТ

ВСТУП

Ринкова трансформація вітчизняної економіки вимагає якісно нового підходу до оцінки фінансового стану підприємств, його необхідності та значущості в системі фінансового управління. В ринкових умовах суб'єкти господарювання самостійно залучають фінансові ресурси, намагаються ефективно їх розміщувати з метою забезпечення безперебійної підприємницької діяльності. Фінансова стійкість підприємства характеризується таким станом фінансових ресурсів, який відповідає потребам розвитку та вимогам ринку. А в сучасних умовах фінансова стійкість виступає не лише якісною характеристикою фінансових можливостей підприємства, але й ефективним інструментом контролю за його діяльністю.

Актуальність даної теми зумовлена рядом причини: фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов його успішної і стабільної роботи в ринкових умовах. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, то воно має ряд переваг перед іншими підприємствами такого ж профілю, при отриманні кредитів, залученні інвестицій, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежне від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури і, отже, тим менше ризик виявитися на межі банкрутства. Отже, оцінка фінансової стійкості і платоспроможності промислового підприємства є важливим інструментом контролю за його діяльністю. Теоретична, методична та практична значимість забезпечення фінансової стійкості підприємств зумовили вибір теми курсової роботи.

Проблемою фінансової стійкості на підприємстві в різний час цікавилися відомі вітчизняні та закордонні вчені: Бланк І. О., Брігхем Є. Ф., Ван Хорн Д.К., Шеремет А.Д., Федотова М. А., Коробов М.Я., Мамонтова Н.А., Савицька Г.В., Грабовецький Б.Є., Данілов О.Д. та інші. Однак в практиці господарювання процес управління фінансовою стійкістю промислового підприємства залишається недосконалим і потребує подальших досліджень та розробки шляхів оптимізації механізму управління фінансовою стійкістю.

Об’єктом дослідження виступає система управління фінансовою стійкістю ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Предмет дослідження курсової – методика оцінки фінансової стійкості і платоспроможності промислового підприємства гірничо-металургійної галузі.

Метою курсової роботи є визначення шляхів оптимізації показників фінансової стійкості підприємства на прикладі ПАТ «АМКР».

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

• розглянути процес контролю, в аспекті визначення фінансової стійкості підприємства;

• розкрити поняття фінансової стійкості підприємства, визначити її суть і значення;

• розглянути методику оцінки фінансової стійкості промислового підприємства;

• надати загальні відомості про підприємство та виявити характерні особливості його організаційної структури;

• проаналізувати виробничо-господарську діяльність та фінансовий стан підприємства;

• оцінити фінансову стійкість підприємства ПАТ «АМКР»;

• виявити чинники та резерви підвищення фінансової стійкості підприємства;

• визначити шляхи з підвищення фінансової стійкості ПАТ «АМКР».

Методологічну основу роботи становить діалектичний метод пізнання, який забезпечив вивчення фінансових відносин підприємств в їх розвитку, взаємозв'язку та взаємозалежності. В процесі дослідження використовувались прийоми аналізу і синтезу, а саме: групування, типізація, порівняння, економіко-математичне моделювання та графічне представлення результатів дослідження. Ряд методів і прийомів економічних досліджень базуються на економічних та логічних висновках, розрахунковому конструктивізмі. Фактичний матеріал почерпнуто з офіційних документів статистичної і бухгалтерської звітності підприємства.

Розділ 1 Теоретичні основи фінансової стійкості підприємства, як інструмент контролю за його діяльністю

1.1. Контроль, як основна функція менеджменту в аспекті визначення фінансової стійкості підприємства

Контроль – це процес, що забезпечує досягнення цілей організації. Як функція управління контроль включає виявлення ступеня відповідності процесу плановим показникам і природному руху. Управлінський контроль – це одна з функцій управління, без якої не можуть бути реалізовані в повному обсязі всі інші функції. Контроль забезпечує правильну оцінку реальної ситуації і тим самим створює умови для внесення коректив у заплановані показники. Під контролем розуміють перевірку діяльності когось або чогось, за його допомогою виявляють негативні тенденції під час виконання запланованих завдань, запобігають зривам у виробництві. Вчені та спеціалісти з менеджменту вважають що поняття «контроль» охоплює три значення:

• контроль як одна з функцій управління;

• контроль як діяльність або процес виконання управлінських робіт;

• контроль як засіб дотримання людьми і організаціями відповідних стандартів;

Контроль – це процес оцінки та аналізу результатів діяльності, оперативного втручання у виробничий процес і прийняття коригуючих дій. Виходячи з вище викладеного, можна дати таке визначення поняття «контроль»: контроль - це вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдання і досягнення цілей, виявлення відхилень, недоліків і причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження і повторення помилок, мінімізації витрат, подолання складних організаційних проблем. Контроль також визначають як механізм перевірки дотримання та виконання встановлених завдань, планів та рішень. Контроль завжди має функціональне призначення і виникає на певній стадії управлінського процесу. Він є підсумковим етапом управлінської діяльності, що дозволяє порівнювати досягнуті результати із запланованими.

Контроль - це спостереження за процесом функціонування об'єкта й перевірка його відповідності щодо ухвалених управлінських рішень, законів, планів, норм, стандартів, правил, наказів та ін.; виявлення результатів впливу суб'єкта на об'єкт, допущених відхилень від вимог управлінських рішень, від встановлених принципів функціонування організації та регулювання. Виявляючи відхилення та їх причини, працівники контролю визначають можливості цілеспрямованого коригування поведінки об'єкта управління, способи впливу на об'єкт з метою усунення відхилень, ліквідації перешкод на шляху оптимального функціонування системи [9, с. 195].

Контроль дуже важливий для того, щоб організація функціонувала успішно. Без контролю починається хаос, він є невід'ємним елементом самої суті організації.

Як відомо, однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість(стабільність), яка є необхідною передумовою стабільного розвитку і управління підприємством, важливим інструментом регулювання його діяльності, тому наша основна задача: розглянути складний та багатоаспектний характер процесу контролю не опосередковано, а саме в межах визначення фінансової стійкості підприємства.

Основні завдання контролю в аспекті визначення фінансової стійкості підприємства:

• визначення фактичного стану об’єкта чи його частини в даний момент часу;

• прогнозування стану і поведінки суб’єкта чи його частини на визначений майбутній період часу;

• зміна стану та поведінки суб’єкта чи його частини таким чином, щоб при зміні зовнішніх умов, в допустимих межах, були зазначені необхідні й оптимальні значення характеристик об’єкта чи його частини;

• завчасне визначення місця та причин відхилень значень характеристик об’єкта від заданих (тих, що передбачались);

• забезпечення стійкого стану об’єкта при досягненні критичних значень характеристик об’єкта.

З метою забезпечення ефективного управління підприємством, встановлення оптимальних показників його діяльності та зосередження уваги на показниках фінансової стійкості, контроль переслідує наступні цілі (рис. 1.1):

Контроль, як функція управління, дозволяє:

Мінімізувати витрати

Адаптуватися до змін середовища

Долати складні організаційні та техніко-економічні проблеми, що постають перед підприємством

Обмежити можливі помилки

Рис.1.1. Цілі контролю в межах забезпечення фінансової стійкості підприємства

Існує кілька причин, що обумовлюють необхідність контролю в організації, задля забезпечення його стабільності та стійкості:

Перша й найголовніша з них – це необхідність спостереження за тим , чим займаються люди, щоб мати впевненість у тому ,що вони знають, що і як їм треба робити. Спостереження за тим, чим займаються виконавці (особливо за результатами їхньої діяльності), є основною причиною, через яку менеджери потребують контролю.

Друга причина необхідності управлінського контролю – постійні зміни з якими зіштовхуються організації і їхні менеджери. Динамічність внутрішнього і зовнішнього оточення фірм підсилює важливість зв’язку між плануванням і контролем. Менеджери розробляють плани, для реалізації яких потрібний визначений час. І протягом цього часу може відбутися багато змін як у самій організації так і в її оточенні. Деякі з цих змін можуть викликати потребу в коригуванні планів фірми, а деякі цілі і плани фірми можуть стати нереальними. Добре організований контроль допомагає менеджерам вчасно пристосуватися до умов, що змінюються.

Третьою важливою причиною необхідності управлінського контролю є зростаюча складність організацій внаслідок зростання їхніх розмірів і масштабів виробництва. Якщо організація невелика, то її менеджери близькі до всіх здійснюваних видів діяльності. Зростання виробництва призводить до того, що вищі менеджери, відповідальні за виконання всіх задач організації, не можуть більше персонально спостерігати за кожним видом діяльності та мінливими умовами. Тому вони потребують організації формальної системи контролю.

Управлінський контроль є однією із основних функцій менеджменту, ціль якої кількісна і якісна оцінка праці та облік результатів роботи організації. Головними інструментами реалізації цієї функції є спостереження, перевірка всіх сторін діяльності, облік та аналіз. В загальній системі управління контроль виступає як елемент зворотнього зв'язку. За результатами контролю проводиться корегування раніше прийнятих рішень, планів, норм і нормативів. Ефективно поставлений контроль має стратегічне спрямування, орієнтується на кінцеві результати, здійснюється своєчасно і є достатньо простим. Остання вимога особливо важлива в сучасних умовах, коли організація прагне будувати роботу на принципі довіри до людей, що веде до суттєвого скорочення контрольних функцій, які виконуються безпосередньо менеджерами. За таких умов контроль стає менш жорстким і більш економічним.

Як один з найважливіших інструментів регулювання фінансової стійкості підприємства, контроль має базуватися на наступних принципах:

1) бути всеохоплюючим, тобто утримувати в полі зору основні сфери діяльності організації - зовнішню ситуацію і внутрішні процеси. Але це не означає, що контроль повинен бути тотальним, фіксувати всі події в організації. Необхідно домагатися науково - обґрунтованого підходу, який би дозволяв мати достатньо повну і об'єктивну інформацію. До його здійснення необхідно залучати весь персонал організації та максимально розширювати повноваження працюючих;

2) бути постійним і оперативним, тобто контроль повинен здійснюватися постійно з певними інтервалами часу і обов'язково своєчасно або з деяким випередженням, в цілях усунення виявлених недоліків;

3) бути об'єктивним і безперервним – це означає, що висновки контролерів мають були аргументованими, будуватися на достовірних фактах, встановлених за допомогою доказів і свідчень;

4) бути масовим і гласним – цей принцип передбачає всеосяжність контролю, поширення його на всі види діяльності, структурні підрозділи і усіх працюючих в організації;

5) бути дієвим і плановим – це  означає, що за результатами контрольних перевірок повинні вживатись заходи, спрямовані на ліквідацію виявлених недоліків. Плановість необхідна для уникнення як зайвого контролю так і безконтрольності за деякими видами діяльності або працівниками;

6) мати кінцеві результати, тобто контроль розглядається як засіб досягнення цілей;

7) бути гнучким - контроль повинен бути тісно зв'язаний з плануванням, системою управління, зі змінами в структурі організації, інакше він буде запізнюватися і стане недієздатним;

8) бути орієнтованим на людину – даний принцип передбачає не тільки об'єктивність контролю, але його доброзичливість, виключення будь-якого стеження за людиною, що істотно може погіршити морально-психологічний клімат в колективі;

9) бути економічним - це означає, що користь від контролю повинна перевищувати витрати на його проведення. З цієї причини необхідно скоротити до мінімуму всі пов'язані з контролем витрати на технічні засоби, збір, переробку і зберігання інформації.

Головна ціль контролю - не виправлення помилок, а їх запобігання, що для організації буде значно дешевше. Без надійної системи контролю ні одна організація не може успішно функціонувати.

Функціями контролю в межах забезпечення належного рівня фінансової стійкості є:

• діагностична - ведуча функція, яка передбачає обов'язкову необхідність вивчення стану справ в організації;

• зворотнього зв'язку - інформація, яка надходить керівнику про хід вирішення задач, дає можливість впливати на процес;

• орієнтуюча - проявляється в тому, що всі питання, які постійно контролює начальник, набуває особливого значення в свідомості виконавців, направляє їх зусилля в першу чергу на об'єкт підвищеної уваги керівника;

• стимулююча - близька до орієнтуючої, але вона направлена не на конкретні роботи, а на виконання і залучення до процесу праці невикористаних резервів, і в першу чергу людських;

• корегуюча - пов'язана з уточненнями, які вносять в рішення на основі матеріалів проведеного контролю;

Як вже зазначалося, основними об'єктами контролю в організації є важливі характеристики виробничого стану; проміжні й кінцеві результати виконання планових завдань; показники витрат ресурсів; економічної ефективності, що мають істотний вплив при визначенні перспективних напрямів розвитку організації, вибору найбільш оптимальних шляхів підвищення її фінансової стабільності в мінливому ринковому середовищі.

Найбільш об'єктивним та ефективним контроль буде тоді, коли на підприємстві буде впроваджена система нормативів (стандартів) виконуваних робіт і кінцевих результатів (цілей).