1.2. Сутність фінансової стійкості промислового підприємства

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість(стабільність).

Управління фінансовою стійкістю є одним з основних елементів фінансового менеджменту, необхідною передумовою стабільного розвитку і управління промисловим підприємством, важливим інструментом контролю за його діяльністю. 

У сучасних умовах економіки суб’єкти господарювання самостійно планують та здійснюють фінансово-економічну діяльність. При цьому найбільше уваги приділяють забезпеченню стабільності та прогнозуванню можливостей економічного зростання, що є неможливим без визначення таких базових характеристик, як платоспроможність та фінансова стійкість.

Багато вчених розглядали поняття фінансової стійкості як невід’ємної складової управління підприємством. Так, наприклад, Данілов О.Д. стверджує, що фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів, за якого підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торгівельної діяльності, а також витрати на його розширення й оновлення [3, с.244].

З ним погоджується Б.Є.Грабовецький, визначаючи це поняття - як рівновагу між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і партнерів, довіру кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування та найбільш ефективне управління підприємством [ 2, с. 189.].

Дахно І.І. розглядає цю економічну категорію дещо з інакшої сторони, зокрема з позиції зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Фінансова стійкість підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їх розподілу і використання, який забезпечує збереження ніші внутрішнього (міжнародного) ринку, розвиток підприємства за рахунок росту прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах допустимого ризику економічної діяльності [4, с.321].

В.В. Ковальов вважає, що стійкість фінансового становища підприємства та правильність вибору інструментів управлінського контролю в значній мірі залежать від доцільності й правильності вкладення фінансових ресурсів у активи [6, с.410-422].

А.Д. Шеремет та Р.С. Сайфулін вбачають зміст фінансової стійкості підприємства в специфічному стані його майна, що гарантує підприємству платоспроможність та передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

Найбільш повно, на наш погляд, розкриває проблему фінансової стійкості підприємства Г.В. Савицька: "Фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів в мінливому внутрішньому й зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику"[8, с.482-485].

Дослідження різних точок зору стосовно змісту поняття "фінансова стійкість" показує, що по досліджуваній проблемі немає єдиного погляду різних авторів. Більшість із них представляють фінансову стійкість більш вузько, ніж варто було б. Однак очевидно, що фінансова стійкість – багатомірне економічне явище, отже, виражається системою показників та економічних категорій.

Як висновок до проведеного аналізу поглядів різних вчених та основних характеристик фінансової стійкості організації, можна запропонувати наступне визначення фінансової стійкості підприємства як здатність здійснювати основні та інші види діяльності в умовах підприємницького ризику та змін середовища бізнесу з метою максимізації економічної вигоди власників, зміцнення конкурентних переваг організації з урахуванням інтересів суспільства та держави.

На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів і саме за ними вирізняють кілька її видів.

Відповідно до підприємства як господарюючого суб'єкта існує:

• внутрішня стійкість;

• фінансова стійкість;

• загальна стійкість[Error: Reference source not found, c. 162–163].

Внутрішня стійкість – це такий фінансовий стан підприємства, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати на його розширення та оновлення.

Загальна стійкість відображує рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами). Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною складовою загальної стійкості підприємства є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

До найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку належить визначення меж фінансової стійкості підприємства. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі для діяльності господарюючого суб'єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-торговельну діяльність, оскільки гальмує її розвиток, збільшуючи витрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

На думку фахівців, фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку підприємства.

Розрізняють три основних види фінансового стану підприємства за його стійкістю:

1) абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується відсутністю неплатежів і причин їхнього виникнення, тобто робота високо або нормально рентабельна;

2) нестійкій фінансовий стан характеризується затримками в оплаті праці, перебоями в надходженні грошей на розрахункові рахунки і платежах, хиткою рентабельністю, невиконанням плану по прибутку;

3) кризовий фінансовий стан характеризується наявністю регулярних неплатежів, прострочених позичок банкам, простроченої заборгованості постачальників за товари, недоїмок до бюджетів.

Кризовий фінансовий стан може привести до господарської неспроможності підприємства, під якою розуміється його нездатність фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов'язання. Цей стан може закінчитися банкрутством підприємства.

В системі управління підприємством фінансова стійкість займає одне з головних місць. Тому дуже важливо вести постійний пошук шляхів підвищення фінансової стійкості організації. Оскільки, це один з найбільш впливових факторів забезпечення стабільного функціонування підприємства не лише на короткостроковий період, а й на віддалену перспективу [7, с .23-35].

Важливо безперервно контролювати належний рівень фінансової стійкості підприємства, щоб мати можливість, використовуючи управлінські важелі, якомога оперативніше реагувати на зміни в зовнішньому або внутрішньому середовищі підприємства, обирати правильну тактику дій в даній ситуації [3, 231].

Економічною практикою ряду підприємств доведено, що мати тільки передову виробничу технологію, найдешевшу робочу силу або успішно діючу службу реалізації продукції на сучасному етапі для компанії вже недостатньо. Зовнішнє середовище організації часто змінюється і тому потрібно обирати надзвичайно гнучку та ефективну стратегію розвитку підприємства, яка б дозволила б утримувати фінансову стійкість на найвищому рівні.

Сьогодні підприємства для функціонування на ринку та збереження конкурентоспроможності повинні постійно планувати свою господарську діяльність. При цьому кожна зміна несе не тільки загрози, але і нові додаткові можливості для досягнення майбутньої економічної вигоди. Підприємство повинно своєчасно виявляти зовнішні та внутрішні фактори нестійкості фінансового стану, проводити стратегічні та оперативні зміни для збереження фінансової стійкості. Отже, необхідно вивчати способи управління фінансами підприємств та використовувати нові підходи, які дозволять у повній мірі реалізувати переваги планування фінансової стійкості [5, с.124].

Основна увага управлінського персоналу підприємства має бути зосереджена на створенні та практичному застосуванні оптимальної схеми планування фінансової стійкості підприємства, розроблення шляхів щодо її підтримання та перевиконання.

В свою чергу, дана схема має враховувати: фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, в їх тісному взаємозв’язку, доцільність використання фінансових ресурсів, обсяги фінансових вкладень за окремими напрямами діяльності підприємства, структурними підрозділами та проектами.

Найчастіше, дана схема реалізується в 3 етапи.

Етап 1. Планування фінансового розвитку підприємства. На даному етапі проводиться постановка задач стратегії і тактики стійкого фінансового розвитку керівництвом підприємства. Встановлюються альтернативні шляхи розвитку і формулюються основні напрямки розвитку для подальшої роботи над ними.

Завданням прогнозу на цьому етапі виступає детальне вивчення можливостей підвищення економічної активності підприємства у перспективних напрямках економічного росту. Проводиться оцінка затрат  на реалізацію кожної альтернативи використання фінансових ресурсів та її ефективності відповідно до поставлених цілей.

Етап 2. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Здійснюється аналіз внутрішніх факторів – складових потенціалу підприємства. На даному етапі необхідно визначити наскільки цілеспрямовано, взаємоузгоджено та раціонально взаємодіють елементи фінансової системи між собою, наскільки раціонально організована сама система, її структура, тому що від цього залежить величина фінансового потенціалу, а отже, і наближення фінансової  системи до стійкої рівноваги. Стан фінансової системи підприємства тим ближчий до стійкої рівноваги, чим більший потенціал підприємства.

Етап 3. Розробка рекомендацій для управління фінансовими ресурсами підприємства. Для підприємства управління фінансовою стійкістю може виступати важливим фактором підвищення ефективності його діяльності, тому що дозволяє оптимізувати процес використання різних видів ресурсів. На даному етапі проводиться аналіз наявних можливостей запобігання фінансовій нестійкості на основі виконання вимог щодо економічного розвитку підприємства.

Таким чином, використання даної послідовності планування фінансової стійкості підприємства повинно забезпечити стійкий розвиток підприємства, фінансування різних видів діяльності підприємства із зовнішніх та внутрішніх джерел, а також раціональне використання фінансових ресурсів [1, с.23-54].

Як висновок, з усього вищезазначеного можна сказати, що кожен суб’єкт господарювання прагне досягти та підтримувати стійкий фінансовий стан, ліквідність та платоспроможність свого підприємства, обирати ефективні методи управління, мінімізуючи втрати та максимізуючи доходи від діяльності. Однією з основних проблем успішного функціонування підприємств України на сьогодні є відсутність комплексної оцінки фінансової стійкості, яка б надавала керівництву можливість своєчасно виявляти слабкі місця та приймати вірні рішення щодо забезпечення фінансового розвитку підприємства. На наш погляд, найбільш ефективним та відповідним сучасним умовам бізнесу являється підхід планового управління фінансовою стійкістю. Планування надає можливість підприємствам зібрати інформацію, яка надасть можливість прогнозувати майбутній фінансовий стан та запобігти негативним наслідкам діяльності (таким як збитки чи загроза банкрутства).