6. У разі одержання службовою особою хабара, предметом якого є майно, завідомо

для хабарника одержане злочинним шляхом, вчинене (за умови, що службова особа

усвідомлює, що як хабар вона отримує матеріальні цінності, одержані злочинним шля¬

хом) потрібно розцінювати не лише як одержання хабара, а й як заздалегідь не обіцяне

отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, і кваліфікувати за відповід¬

ною частиною ст. 368 і ст. 198.

Якщо особа, будучи достовірно поінформованою про злочинне походження майна, придбаває, отримує, зберігає чи збуває таке майно, бажаючи приховати вчинений тяж¬кий чи особливо тяжкий злочин (у результаті якого це майно було одержане), її дії за наявності інших необхідних підстав необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 198 і 396.

Придбання, отримання, збут або зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом (ст. 198), слід відмежовувати від легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209). Основні відмінності між цими злочинами полягають в

460

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

ознаках об'єктивної та суб'єктивної сторін. Об'єктивну сторону злочину, передбачено¬го ст. 198, становлять лише придбання, отримання, збут або зберігання зазначеного майна. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 209, характеризується іншими діями, а саме: вчиненням фінансової операції чи укладенням угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, дже¬рела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно не¬безпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Придбання, отримання, збут або зберігання майна також можуть бути складовими зазначених у ст. 209 дій, однак вони, по-перше, не вичерпують їх, а, по-друге, мають іншу спрямованість. Дії, описані у ст. 209, спрямовані на надання легального статусу (легалізацію, відмивання) коштам та іншому майну, одержаним злочинним шляхом, через використання його під виглядом законного у фінансових операціях, інших уго¬дах. Водночас, для вчинення дій, передбачених у ст. 198, така мета не є характерною.

Розділ VII

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пере¬силання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроб¬лених грошей, державних цінних паперів чи білетів дер¬жавної лотереї

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, вве¬

зення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти

України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних

цінних паперів чи білетів державної лотереї-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб

чи у великому розмірі,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені орга¬

нізованою групою чи в особливо великому розмірі,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро¬мадян.

1. Основним об'єктом цього злочину є встановлений законом порядок формуван¬ня і функціонування грошової системи України як частини економічної системи на¬шої держави. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати відноси¬ни власності.

Деякі різновиди коментованого злочину мають транснаціональний характер. Кри¬мінальне переслідування за фальшивомонетництво (зокрема, за дії із виготовлення або зміни грошових знаків; збут підроблених грошових знаків; дії, спрямовані на ввезення до країни або отримання чи придбання для себе підроблених грошових знаків; виготов¬лення, отримання або придбання знарядь чи інших предметів, призначених для вигото¬влення підроблених грошових знаків або для зміни грошових знаків) незалежно від на¬ціональної належності підроблених грошових знаків та країни, в якій вчинено відповід¬ний злочин, передбачене міжнародно-правовими договорами, учасницею яких (як правонаступниця СРСР) є Україна. Тому особа, винна у виготовленні, придбанні з ме¬тою збуту та збуті підроблених грошей у разі притягнення її до кримінальної відпові¬дальності в Україні нестиме відповідальність за ст. 199 незалежно від місця вчинення зазначених діянь (вони можуть бути вчинені і за межами України) та від того, чи є вона громадянином України і чи проживає постійно на її території.

462

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

2. Предметом злочину є: 1) національна валюта України; 3) іноземна валюта; 3) державні цінні папери; 4) білети державної лотереї.

Поняттям «національна валюта України» у ст. 199 охоплюються грошові знаки України у вигляді випущених НБ паперових грошових знаків (банкнот) та металевої монети, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України. Грошовими знаками, які на даний час перебувають у готівковому обігу в Україні, є банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 та 200 гривень і монети номі¬нальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок та 1 гривня, а також пам'ятні та ювілейні монети різної номінальної вартості.

Під поняттям «іноземна валюта» у даній статті розуміються іноземні грошові зна¬ки у вигляді банкнот, казначейських білетів, металевої монети, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Предметом даного злочину вважаються також грошові знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові зна¬ки, які перебувають в обігу.

Державними цінними паперами є папери, що випускаються і забезпечуються державою - облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, казначейські зо¬бов'язання України (у тексті закону цей вид державних цінних паперів має назву «ка¬значейські зобов'язання республіки»), облігації місцевих позик, приватизаційні папе¬ри, у деяких випадках - векселі. Про загальне поняття цінних паперів див. коментар до ст. 223.

На даний час в обігу на території України перебувають, зокрема, такі види держав¬них цінних паперів, як випущені у 2002 р. казначейські зобов'язання номінальною вар¬тістю 50 гривень з терміном обігу 24 місяці, векселі Державного казначейства України, які випускаються на пред'явника на суму 5 тис. або 10 тис. гривень з терміном платежу, що не повинен перевищувати одного року, а також облігації внутрішніх державних по¬зик різних видів, які випускаються МФ у бездокументарній формі.

Облігації місцевих позик випускаються органами місцевого самоврядування, тобто відповідними місцевими (сільськими, селищними, міськими, районними, обласними) радами, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим відповідно до прий¬нятих ними рішень. Погашення цих облігацій має здійснюватись за рахунок коштів та майна, що є комунальною власністю і знаходяться у розпорядженні рад, які їх випусти¬ли. Державний бюджет України не відповідає за зобов'язаннями, які виникають із облі¬гацій місцевих позик. Але оскільки органи місцевого самоврядування відповідно до Конституції України є органами, через які народ здійснює свою суверенну владу, вони мають розглядатись як особливі елементи держави. З огляду на це облігації місцевих позик, які випускаються цими органами, також слід відносити до державних цінних паперів.

Під білетами державних лотерей слід розуміти документи, які надають особі, що їх придбала, право на участь у лотереях, яким законодавством надається статус держав¬них лотерей, і безоплатне отримання призу (виграшу) у разі визнання даної особи пе¬реможцем лотереї. При цьому під лотереєю розуміється розіграш шляхом дій, цілком або частково заснованих на випадку, грошей, іншого майна чи майнових прав між осо¬бами, які придбали право на участь у цьому розіграші.

Лотерейні білети, які не є білетами державних лотерей, не можуть визнаватись предметом даного злочину. Підроблення таких білетів з метою збуту чи з метою отри¬мання за ними незаконного виграшу слід кваліфікувати як готування до шахрайства, а збут такого підробленого лотерейного білета, на який випав виграш, чи отримання за ним виграшу - як закінчений склад цього злочину (ст. 190).

Компенсаційні сертифікати, які видавались громадянам з метою компенсації знеці¬нених заощаджень, за своїми ознаками мають схожість з державними цінними паперами, однак законом вони не віднесені до цінних паперів, а тому не є предметом злочину, пе¬редбаченого ст. 199.

Стаття 199

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

463

Не підпадає під ознаки ст. 199 виготовлення підроблених виписок з рахунку у цін¬них паперах, які зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів, чи інші за¬значені у тексті статті дії з цими предметами. Виписки з рахунку у цінних паперах є підтвердженням права власності на відповідні цінні папери, однак згідно із законом вони не є цінними паперами. Тому навіть якщо у підробленій виписці йдеться про дер¬жавні цінні папери, вона не є предметом даного злочину. Підроблення виписок з рахун¬ків у цінних паперах за наявності підстав має кваліфікуватись за ст. 366, а у випадках, коли таке підроблення здійснюється з метою наступного заволодіння чужим майном -також за ст. 190.

Не є предметом даного злочину недержавні цінні папери. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів слід кваліфікувати за ст. 224. Предметом цього злочину не визнаються також жетони чи інші замінники грошових знаків, що використовуються у гральних закладах, телефо¬нах-автоматах, метро тощо.

Як роз'яснив ПВС, виготовлення з метою збуту або збут підроблених грошових знаків і державних цінних паперів, які вилучені з обігу і мають лише колекційну цін¬ність, не містять складу даного злочину. Очевидно, не слід вважати злочином, передба¬ченим ст. 199, і зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну названих предметів. Якщо такі дії спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом збуту підробок під виглядом справжніх грошових знаків чи цінних паперів, вони повинні кваліфікуватися за ст. 190 як шахрайство.

Не можуть кваліфікуватись як злочин, передбачений ст. 199, зазначені у ній опера¬ції з підробленими засобами доступу до банківських рахунків (зокрема, електронними чи іншими платіжними картками, документами на переказ грошових коштів). Ці дії за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 200.