меморіал

Меморіал від імені уряду держави Маросленд

Річка Умаргела, яка бере свій початок у горах Лармастан і витікає в Південному морі, проходить через Маросленд. Вона об’єднуює 2 незалежні держави, які є державами-членами ООН і учасниками Статуту Міжнародного Суду: Лармастан та Маросленд, міжнародний конфлікт між якими розгорівся у зв’язку із побудовою на території Лармастану греблі Lulabeki-Dam. Гребля на сьогоднішній день є найбільшою в регіоні і входить в світовий топ-5 найбільших гребель. Проблема полягає в тому, що побудована у Лармастані гребля спричинила екологічну катастрофу у регіоні, тим самим порушено Договір про річку Умаргела 1905 року, зокрема, використання вод у річці, порушує природні та історичні права Маросленду у водах Умаргела і у разі збільшення кількості води, вибраної (видобутої) Лармастаном, Маросленд повинен бути належним чином повідомлений і повинні бути надані запевнення стосовно охорони його інтересів. Усі звернення уряду Маросленду до уряду Лармастану не принесли жодного результату та відповідно позитивної зміни екологічної ситуації в регіоні. Саме тому відповідно до положень даної міжнародної проблеми буде відстоюватись позиція уряду держави Маросленд щодо протиправних дій держави Лармастан, що суперечать положенням міжнародного законодавства.

Невідповідність діянь Лармастану принципам міжнародного права

Стаття 2 Статей про міжнародну відповідальність передбачає: «Міжнародно-протиправне діяння держави має місце, коли яка-небудь поведінка, що складається в дії або бездіяльності:

1. присвоюється державі за міжнародним правом;

2. являє собою порушення міжнародно-правового зобов'язання цієї держави»¹.

Те, що діяння присвоюється державі за міжнародним правом означає, що відповідне діяння пов’язане із державою. В даному випадку слід посилатись на статтю 8 Статей про міжнародну відповідальність: «Поведінка особи або групи осіб розглядається як діяння держави за міжнародним правом, якщо ця особа або група осіб фактично діє за вказівками або під керівництвом або контролем цієї держави при здійсненні такої поведінки».¹ Оскільки будівництво греблі відбулось під керівництвом влади Лармастану, то держава і є відповідальною за забруднення річки. Бездіяльність влади проявляється у відсутності правового регулювання екологічних питань функціонування такого роду споруд.

Порушення Лармастаном положень про охорону довкілля

Відповідно до частини 1 статті 1 Конвенції з охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер: «транскордонні води означають будь-які поверхневі або підземні води, які позначають, перетинають кордони між двома і більше державами, або розташовані в таких кордонах»². З огляду на це річку Умаргела можна віднести до категорії транскордонних вод. Це зі свого боку породжує обов’язок Ламарстану дотримуватись положень статті 3 цієї ж Конвенції:

«Для запобігання, обмеження і скорочення транскордонного впливу Сторони розробляють, затверджують, здійснюють відповідні правові, адміністративні, економічні, фінансові та технічні заходи і, по можливості добиваються їх сумісності для забезпечення, зокрема:

а) запобігання, обмеження і скорочення в джерелі скидання забруднювачів шляхом застосування, зокрема, маловідходних і безвідходних технологій;

b) охорони транскордонних вод від забруднення їх точкових джерел, запобігання, обмеження і скорочення шляхом попередньої видачі компетентними національними органами дозволів на скидання стічних вод і здійснення моніторингу дозволених скидів та контролю за ними;

с) визначення граничних норм для скидів стічних вод, зазначаються у дозволі, на основі всієї наявної технології для скидів небезпечних речовин;

d) введення більш строгих вимог, що призводять в окремих випадках навіть до заборони скидів, якщо це диктується необхідністю підтримки екосистеми; зведення до мінімуму небезпеки аварійного забруднення»⁵.

Однак Лармастан не дотримується взятих на себе міжнародних зобов’язань і за це має понести міжнародно-правову відповідальність, адже даний міжнародний інцидент суперечить міжнародному праву.

Декларація Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку Лармастаном закріпила такі принципи:

• Принцип 1: Турбота про людину є центральною ланкою в діяльності щодо забезпечення сталого розвитку. Люди мають право жити в доброму здоров'ї і плідно трудитися в гармонії з природою.

• Принцип 2: Відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй і принципів міжнародного права держави мають суверенне право на розробку своїх власних ресурсів відповідно до їх власної політики в галузі навколишнього середовища та розвитку, а також несуть обов'язок забезпечувати, щоб діяльність, що ведеться під їх юрисдикцією або контролем, не завдавала шкоди навколишньому середовищу інших держав або районів, що знаходяться за межами національної юрисдикції.

• Принцип 3: Право на розвиток має дотримуватися таким чином, щоб адекватно задовольнялися потреби нинішнього і майбутніх поколінь в областях розвитку і навколишнього середовища.

• Принцип 15: З метою захисту навколишнього середовища держави в залежності від своїх можливостей широко застосовують принцип вжиття обережності. У тих випадках, коли існує загроза серйозних або необоротних втрат, відсутність повної наукової впевненості не використовується як привід або відстрочення прийняття ефективних з точки зору витрат заходів з попередження погіршення стану навколишнього середовища³.

Кількість відходів постійно збільшується у зв’язку із зростанням промислових підприємств. Промислові і побутові відходи створюють безліч проблем, таких як транспортування, зберігання, утилізація та ліквідація. При будівництві греблі ці проблеми не були враховані урядом Лармастану, що може призвести до глобальних руйнівних наслідків. Держава Лармастан мала провести всесторонні консультації з країнами-сусідами, оскільки побудована гребля впливає на екологічну ситуацію не тільки Лармастану, а й інших країн.

Посилаючись на вищезазначене, ми вважаємо, що, у даному випадку Лармастан має виплатити компенсацію Маросленду за шкоду, заподіяну протиправною побудовою греблі Lulabeki-Dam. На рахунок вимог Лармастану до Маросленду щодо невиконання Резолюції від 20 вересня 2009р., то їх ми вважаємо необґрунтованими, оскільки рішення Ради Безпеки вважаються прийнятими, коли за них подані голоси дев'яти членів Ради, включаючи голоси всіх постійних членів Ради, а в даному спорі один із постійних членів Ради проголосував проти, тому, ми вважаємо, що Маросленд зі своєї сторони не порушив міжнародного права щодо виконання резолюції РБ ООН 2998 (2009), оскільки була відповідно порушена процедура її прийняття.

1 Статті про міжнародну відповідальність. Наявний на: http://legal.un.org/ilc/texts/instruments/ english/commentaries/9_6_2001.pdf.

2 Конвенція з охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер від 17.03.1992. Наявний на: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_273.

3 Декларація Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку від 14.06.1992. Наявний на: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_455.