168 Загальна частина Розділ XII

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу згідно зі ст. 54 може бути призначене лише за тяжкий або особливо тяжкий зло¬чин. Згідно ж з ч. 1 ст. 75 суд може звільнити від відбування покарання з випробуван¬ням засудженого, якому призначене більш м'яке покарання, ніж позбавлення волі, або покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а згідно зі ст. 12 зло¬чини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років і покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання, є злочинами, відповідно, середньої або невеликої тяжкості. Це означає, що у разі вчинення особою тяжкого або особливо тяжкого злочину їй може бути призначене вказане додаткове покарання лише у разі, якщо суд відповідно до ст. 69 попередньо визнав за необхідне призначити винному більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

Ухвала Судової палати у кримінальних справах, Військової судової колегії ВС від 24 січня 2003 р. у справі К. та С.

Стаття 78. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням

1. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від при¬значеного йому покарання.

2. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або система¬тично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стяг¬нення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направ¬ляє засудженого для відбування призначеного покарання.

3. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

1. Положення ч. 1 ст. 78 спрямоване на стимулювання засудженого до законослух¬

няної поведінки та виправлення. Стосовно засудженого, який виконав покладені на

нього судом обов'язки та не вчинив нового злочину (що підтверджується довідкою про

перевірку на судимість), наступного дня після закінчення іспитового строку до суду

направляються подання для вирішення питання про звільнення його від призначеного

покарання та справа. У цьому випадку суд зобов'язаний (саме зобов'язаний, а не може)

звільнити засудженого від призначеного йому покарання.

КК не передбачає можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням до закінчення іспитового строку. Про сукупність умов, за яких випро¬бування вважається успішним, див. коментар до ст. 75.

2. Для направлення засудженого для відбування призначеного покарання під час іс¬

питового строку згідно з ч. 2 ст. 78 достатньо невиконання ним хоча б однієї із двох

умов:

1) невиконання покладених на нього обов'язків, визначених у ст. 76, або

2) систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. У цьому випадку суд зобов'язаний направити засудженого для відбування покарання, призначеного за вироком.

Невиконанням обов'язків вважається невиконання засудженим хоча б одного з обов'язків, які було покладено на нього судом. Подання про відміну покарання з ви¬пробуванням направляється до суду протягом місяця після встановлення таких фактів.

Засуджений підлягає направленню для відбування призначеного покарання у разі вчинення ним лише правопорушень, які відповідають сукупності таких ознак: а) вони

Стаття 78 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 169

були систематичними; б) кожне з них потягло за собою адміністративне стягнення; в) свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення.

Систематичними слід визнавати правопорушення, у т. ч. різнорідні, вчинені три і більше разів. Адміністративне стягнення - це міра відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Адміністративними стягненнями є: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосеред¬нім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація такого предмета або грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбав¬лення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт. Особливі ви¬ди адміністративних стягнень застосовуються до неповнолітніх. Таким, що свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення судом, на його розсуд, може бути визнане будь-яке адміністративне правопорушення, як правило, вчинене умисно (на практиці найчастіше такими визнаються порушення громадського порядку).

Якщо засуджений ухиляється від виконання покладених на нього судом обов'язків чи притягувався до адміністративної відповідальності, то такому засудженому спочатку виноситься письмове попередження про можливість відміни покарання з випробуван¬ням і направлення для відбування призначеного судом покарання.

Якщо засуджений не виконує покладених на нього судом обов'язків після письмо¬вого попередження або три і більше разів притягувався до адміністративної відповіда¬льності, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення, а також коли засудже¬ний не з'являється до інспекції без поважних причин (що повинно бути підтверджено зібраними матеріалами) або зник з метою ухилення від контролю за його поведінкою з постійного місця проживання, то інспекція направляє до суду подання про відміну по¬карання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного по¬карання.

У разі відмови суду в задоволенні подання про відміну покарання з випробуванням таке подання направляється до суду повторно, якщо засуджений знову притягувався до адміністративної відповідальності або продовжує не виконувати покладених на нього судом обов'язків. Після закінчення іспитового строку, у разі відмови судом у задово¬ленні подання інспекції, до суду направляється подання про звільнення такого засу¬дженого від призначеного йому покарання.