3. З об'єктивної сторони злочин полягає у заздалегідь не обіцяних діях з майном,

завідомо здобутим злочинним шляхом, у формі: 1) придбання; 2) отримання; 3) збері¬

гання; 4) збуту.

Придбання і отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, є близь¬кими за своїм змістом поняттями. І придбання, і отримання забезпечує можливість роз¬поряджатися вказаним майном як своїм власним (володіти ним, використовувати його, відчужувати). Відрізняються вони способом набуття такої можливості.

Придбанням майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, передбачає оплатне (купівля) чи інше компенсаційне (відплатне - обмін, прийняття в рахунок погашення боргу тощо) одержання такого майна.

Отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, передбачає безоплат¬не одержання такого майна (наприклад, як подарунок, спадок). Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4, заздалегідь не обіцяне отримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним

Стаття 198

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

459

шляхом, утворює склад злочину, передбаченого ст. 198, лише у разі, якщо воно було вчинене після визнання такого діяння злочинним - тобто після набуття чинності Зако¬ном України № 430-1V від 16 січня 2003 р. (зазначений Закон набув чинності з 11 черв¬ня 2003 p.).

Збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом,- це оплатне чи безоплатне відчуження майна іншій особі. Такі дії можуть бути вчинені у формі продажу, даруван¬ня, обміну тощо і з правової точки зору являють собою недійсні правочини.

Під зберіганням майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, слід розуміти більш-менш тривале володіння майном, у процесі якого винний зберігає контроль над ним. Воно може знаходитись при ньому, у його оселі, транспортному засобі чи у будь-якому іншому відомому винному місці.

Відповідальність за ст. 198 настає лише за таке придбання, отримання, зберігання або збут зазначеного вище майна, яке не було заздалегідь обіцяне. Якщо виконання за¬значених дій було заздалегідь обіцяне виконавцю або співучаснику злочину, відповіда¬льність настає не за ст. 198, а за співучасть у конкретному злочині.

Придбання, отримання, збут або зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, підлягає кваліфікації за ст. 198 лише за певних обставин - у разі, якщо такі дії не містять ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Ознаки такої легалізації передбачені у ст. 209.

Злочин вважається закінченим з моменту одержання зазначеного у ст. 198 майна у володіння або для зберігання, чи з моменту його збуту.

4. Суб'єкт злочину загальний.

Заздалегідь не обіцяне придбання, отримання, збут та зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (за умови спричинення істотної шкоди або тяжких наслідків), потребує кваліфікації за сукупністю злочинів - за ст. 198 і відповідною частиною ст. 364.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усві¬

домлює, що придбаває, отримує, збуває або зберігає майно, одержане злочинним шля¬

хом, і бажає вчинити такі дії. Усвідомлення того, що майно одержане злочинним шля¬

хом, є обов'язковою ознакою інтелектуального моменту умислу винного. При цьому

точна обізнаність про характер та конкретні обставини вчиненого так званого предикат¬

ного злочину не вимагається. У разі, коли особа вважає, що вона придбаває, отримує,

зберігає або збуває майно, одержане злочинним шляхом, яке не є таким насправді, її дії

за спрямованістю умислу можуть розцінюватись як замах на цей злочин.

За наявності сумніву особи щодо законності походження придбаного чи отримано¬го нею майна описані у диспозиції ст. 198 дії не утворюють складу цього злочину. Від¬повідно до цивільного законодавства така особа є недобросовісним набувачем майна і може нести цивільно-правову відповідальність (ст. 400 ЦК).