6. Необережне знищення або пошкодження майна, яке сталося в результаті пору¬

шення спеціальних правил (охорони, експлуатації, безпеки, поводження тощо), що

утворює самостійний склад злочину (проти довкілля, проти громадської безпеки, проти

безпеки виробництва тощо), підлягає кваліфікації не за ст. 196, а за статтею, яка містить

спеціальну кримінально-правову норму про відповідальність за порушення таких пра¬

вил (наприклад, за статтями 276, 281, 282, 291).

Стаття 197. Порушення обов'язків щодо охорони майна

Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків, якщо це спричинило тяжкі наслід¬ки для власника майна,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпека злочину полягає у полегшенні протиправної діяльності інших осіб, які вчинюють посягання на власність, створенні передумов для небез¬печного впливу на матеріальні цінності стихійних сил природи та інших негативних факторів.

2. Об'єктом злочину є порядок виконання працівниками обов'язків щодо зберіган¬ня та охорони чужого майна, який забезпечує право власності.

Стаття J97

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

457

3. Предметом злочину виступає чуже майно, зберігання чи охорона якого були до¬ручені винній особі.

4. Об'єктивну сторону злочину характеризує сукупність трьох ознак: 1) діяння у формі невиконання або неналежного виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді тяж¬ких наслідків для власника майна; 3) причинний зв'язок між діянням і суспільно небез¬печними наслідками.

Діяння полягає у невиконанні або у неналежному виконанні особою обов'язків, які покладались на неї у встановленому порядку, не виходили за межі її компетенції і на¬лежне виконання яких покликане було забезпечити зберігання й охорону чужого майна. У цьому зв'язку в кожному випадку вчинення такого діяння має бути встановлено, які саме обов'язки покладались на дану особу і які з цих обов'язків не виконані або вико¬нані неналежним чином, а також які конкретні нормативні акти порушено винним.

Відповідальність за ст. 197 настає лише у разі, якщо особа була не лише зо¬бов'язана, а й мала реальну можливість виконати належним чином покладені на неї обов'язки по зберіганню чи охороні чужого майна. Якщо ж особа була позбавлена такої можливості в силу тих чи інших об'єктивних або суб'єктивних факторів (виконання неадекватного обсягу роботи, поганий стан здоров'я, недостатність навичок і досвіду тощо), фактично була позбавлена можливості відвернути настання тяжких наслідків для власника майна, то склад злочину, передбачений ст. 197, відсутній. Не буде цього складу злочину в діях особи, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, і в тому випадку, коли невиконання чи неналежне виконання нею своїх обов'язків, що спричинило тяжкі наслідки для власника, стало результатом неправомірного впливу на неї з боку інших осіб (застосування до неї фізичного насильства, незаконне позбавлен¬ня волі тощо) або результатом нездоланної сили.

Тяжкі наслідки - оціночна категорія, яка підлягає встановленню у кожному конк¬ретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Такими наслідками можуть бути визнані неправомірне вилучення у власника, знищення чи пошкодження майна у вели¬ких розмірах, у великій кількості чи майна, яке мало надзвичайно важливе значення для виробничої діяльності їх власника чи було сімейною реліквією тощо.

Між порушенням обов'язків щодо охорони майна і тяжкими наслідками для його власниками має існувати причинний зв'язок: зазначене діяння створює передумови для настання таких наслідків. У результаті невиконання або неналежного виконання осо¬бою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, створюється можливість для викрадення такого майна, його знищення, пошкодження, загибелі тощо.

Цей склад злочину сконструйовано як матеріальний: злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків — тяжких наслідків для власника майна.

5. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути неслужбова особа, яка досягла

16-річного віку і на яку на підставі трудового договору чи спеціального доручення по¬

кладається юридичний обов'язок охороняти або зберігати чуже майно (охоронник, сто¬

рож, водій-експедитор, кур'єр, гардеробник, пастух тощо).

Невиконання чи неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків, у т. ч. пов'язаних з охороною та зберіганням чужого майна, через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтере¬сам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окре¬мих юридичних осіб, розглядається як службова недбалість і кваліфікується за ст. 367.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю у формі злочин¬

ної недбалості або злочинної самовпевненості. При цьому обов'язки щодо охорони

майна винним можуть бути порушені як необережно, так і умисно.

Умисне сприяння особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, запо¬діянню тяжких наслідків для власника шляхом викрадення, знищення чи пошкодження майна, є пособництвом у вчиненні відповідного злочину і потребує кваліфікації за ч. 5 ст. 28 і відповідною статтею Особливої частини КК (наприклад, за статтями 185, 194).

458 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ VI

Стаття 198. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержа¬ного злочинним шляхом

Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут май¬на, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом,-

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(Стаття 198 в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003 p.).

1. Об'єктом злочину є встановлений законом порядок придбання і відчуження майна, який забезпечує право власності.

2. Предметом злочину є майно, завідомо одержане злочинним шляхом. Під май¬ном, одержаним злочинним шляхом, слід розуміти майно, яке прямо або опосередко¬вано отримано в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння. Таке майно може бути здобуте як шляхом вчинення злочину, так і шляхом вчинення діяння, яке містить ознаки злочину, але в силу передбачених законом обставин не тягне кримінальної від¬повідальності (наприклад, вчинене особою, яка не є суб'єктом злочину через неосуд¬ність або недосягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність).

Злочинний спосіб, у який одержано таке майно, для кваліфікації діяння за ст. 198 значення не має. Це можуть бути: викрадення майна, його привласнення, вимагання, заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, одер¬жання хабара, контрабанда, шахрайство з фінансовими ресурсами, вбивство з корисли¬вих мотивів тощо.

Не може бути визнано предметом цього злочину: 1) майно, яке одержано не зло¬чинним шляхом, а внаслідок вчинення адміністративного чи іншого правопорушення; 2) майно, отримане в обмін на здобуте злочинним шляхом, наприклад, товари, куплені за викрадені гроші; 3) майно, не одержане, а виготовлене злочинним шляхом, напри¬клад, у результаті заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), збу¬ту незаконно виготовлених підакцизних товарів (ст. 204) тощо; 4) предмети (зброя, ра¬діоактивні матеріали, наркотичні засоби, психотропні, сильнодіючі та отруйні речови¬ни, прекурсори), які вилучені з вільного цивільно-правового обігу (або обмежені у ньому) і незаконний збут, придбання чи зберігання яких утворюють самостійні склади злочинів (наприклад, передбачених статтями 307, 309, 311, 321).

Розмір майна, яке було предметом цього злочину, на кваліфікацію не впливає. У тих випадках, коли предметом заздалегідь не обіцяного придбання або отримання, збуту чи зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, було майно у не¬значних розмірах (невелика кількість речей, незначна їх вартість тощо), вчинене діяння через малозначність (ч. 2 ст. 11) може і не визнаватися злочином.