12. Згідно з п. 2 примітки до ст. 185, у статтях 185, 186, 189 та 190 кк значна шко¬

да визначається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому

завдані збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до¬

ходів громадян. Таким чином, незважаючи на законодавче визначення поняття «значна

шкода», ця ознака значною мірою залишається оціночною. Закон лише вказує на два

критерії, за допомогою яких ця ознака має визначатися на практиці.

Перший критерій передбачає необхідність при визначенні значної шкоди врахову¬вати матеріальне становище потерпілого. При цьому така можливість знову ж таки об¬межена зазначеними вище рамками суми спричинених потерпілому збитків.

Другий із них стосується розміру завданих потерпілому збитків - сума незаконно вилученого майна, яка дає підстави визнавати відповідний злочин проти власності та¬ким, що заподіяв значної шкоди потерпілому, має становити від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Це означає, що у будь-якому разі спричинення потерпілому збитків на меншу (до ста) чи більшу (понад двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) суму не може визнаватися значною шкодою. У першому випадку дії винної особи за відсутності інших кваліфіку¬ючих ознак потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 185, частинами 1 чи 2 ст. 186, ч. 1 ст. 189 та ч. 1 ст. 190, а у другому - за частинами 4 або 5 ст. 185, частинами 4 або 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 188, частинами 3 або 4 ст. 189, частинами 3 або 4 ст. 190, частинами 4 або 5 ст. 191.

Вказівка закону на те, що значною шкодою слід визнавати спричинення збитків на суму, меншу двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, озна¬чає, по-перше, що ця сума для визначення цієї ознаки за будь-яких обставин не повинна перевищувати зазначену, по-друге, перевищення цієї суми дає підстави кваліфікувати вчинені крадіжку, грабіж, вимагання чи шахрайство за іншими кваліфікуючими озна¬ками - у великому чи особливо великому розмірі.

Визначення у законі поняття значної шкоди в контексті спричинення значних збит¬ків потерпілому дає змогу дійти висновку про те, що ця ознака може бути інкримінова¬на винному лише у випадку посягання ним на майно, яке є приватною власністю.

13. Великий та особливо великий розміри, як обставини, що обтяжують вчинення

злочинів, передбачених статтями 185-191, визначаються законом. Відповідно до п. З

примітки до ст. 185 у статтях 185-191 вчиненим у великих розмірах визнається злочин,

вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів

перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Згідно з п. 4 примітки до ст. 185, у статтях 185-187 та 189-191, вчиненим в особливо

великих розмірах визнається злочин, вчинений однією особою чи групою осіб на суму,

422

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Таким чином, розмір майна, яке вилучив чи яким заволодів винний в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише його вартістю, яка виражається у грошовій оцінці (ціні) конкретної речі.

При визначенні вартості викраденого майна, а також майна, яким винний проти¬правно заволодів у інший спосіб, та розміру матеріальних збитків слід керуватися нор¬мами законодавства про ціни і ціноутворення та спеціальних нормативно-правових ак¬тів, якими передбачено порядок визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації викраденням, нестачею, умисним знищенням, умисним псуванням матеріальних цінностей.

Вартість викраденого майна визначається за роздрібними, закупівельними чи ін¬шими цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування за¬вданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. При цьому застосовуються встановлені для даних випадків нормативно-правовими актами кратність, коефіцієнти, індекси тощо.

Роздрібними визнаються не тільки державні фіксовані ціни, а й регульовані, а та¬кож договірні (вільні) ціни, за якими товари реалізуються.

У справах про викрадення чужого майна, коли заподіяні підприємству, установі, організації матеріальні збитки стягуються із застосуванням кратності тощо (ст. 135 КЗП), дії винних за ознакою вчинення крадіжки, грабежу, розбою, вимагання, шахрайс¬тва, привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання слу¬жбовим становищем у великому або особливо великому розмірах у всіх випадках по¬винні кваліфікуватися виходячи з вартості викраденого, яка визначається залежно від виду продукції за роздрібними (закупівельними) або іншими цінами.

Оскільки на підприємствах громадського харчування і в комісійній торгівлі вартість викраденого визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації") цієї про¬дукції та товарів, розмір викраденого, що має значення для кваліфікації вчиненого, ви¬значається виходячи з цієї вартості.

Що ж стосується викрадення, вимагання приватного майна, його привласнення, розтрати чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим стано¬вищем, то розмір заподіяних потерпілому збитків слід визначати виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосу¬ється і тих випадків, коли вилучені у потерпілого предмети були створені ним у резуль¬таті трудової діяльності. Якщо потерпілий придбав майно за ринковими чи комісійни¬ми цінами, вартість повинна визначатися виходячи із цих цін на час вчинення злочину.

За відсутності цін на майно його вартість може бути визначена шляхом проведення експертизи.

Вчинення особою декількох посягань на чуже майно, загальна вартість якого стано¬вить великий або особливо великий розмір, може -кваліфікуватися як викрадення, при¬власнення, розтрата майна чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем у великих чи особливо великих розмірах лише у тому випадку, якщо такі діяння були вчинені одним способом і за обставин, які свідчать про умисел вчинити їх у великому чи особливо великому розмірі. Викладене також стосується вчи¬нення за таких обставин вимагання, що заподіяло майнову шкоду у великих або особ¬ливо великих розмірах. Якщо при цьому умисел винного щодо розміру мав неконкре-тизований характер, вчинене слід кваліфікувати залежно від розміру фактично неза¬конно вилученого майна.

Якщо умисел винного був спрямований на заволодіння майном у великих або особ¬ливо великих розмірах, але не був реалізований до кінця з причин, які від нього не за¬лежали, вчинене слід розцінювати як замах на викрадення, вимагання чи інше заволо¬діння майном відповідно у великих чи особливо великих розмірах.

При вчиненні посягання на власність групою осіб за попередньою змовою або

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

423

організованою групою розмір визначається вартістю всього незаконно вилученого май¬на. Таким чином, якщо розмір такого майна був великим чи особливо великим, то всі учасники злочину проти власності несуть відповідальність за викрадення, шахрайство, привласнення, розтрату, заволодіння майном шляхом зловживання службовим стано¬вищем, вчинене у великому або особливо великому розмірах, чи вимагання, що заподі¬яло майнову шкоду у великих або особливо великих розмірах.

14. Викрадення майна або протиправне заволодіння ним у інший спосіб, поєднане з умисним знищенням чи пошкодженням чужого майна, слід кваліфікувати за сукупніс¬тю злочинів - як викрадення чи інше протиправне заволодіння та умисне знищення або пошкодження такого майна. У тих випадках, коли викрадення майна на транспорті бу¬ло поєднано з умисним руйнуванням або пошкодженням шляхів сполучення, споруд, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, яке спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна, або порушило нормальну роботу транспорту, або створювало небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, дії винно¬го належить кваліфікувати як викрадення і злочин, передбачений ст. 277.

Викрадення, поєднане з пошкодженням або руйнуванням магістральних нафто-, га-зо- та нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов'язаних з ни¬ми об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо це призвело до по¬рушення нормальної роботи зазначених трубопроводів і спричинило небезпеку для життя людей або інші тяжкі наслідки, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів - як викрадення та злочин, передбачений ст. 292.

Конституція України (статті 13, 41).

ГК(ст. 139).

ЦК (статті 316, 317, 321, 328, 355-372).

С К (глави 7, 8 розділу II).

КЗП (ст. 135).

КАП (ст. 51).

Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. (статті 2, 48).

Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції від 22 червня 1993 р. (ст. 16).

Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організа¬ції розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, до¬рогоцінного каміння та валютних цінностей» від б червня 1995 р.

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матері¬альних цінностей. Затверджений постановою KM від № 116 22 січня 1996 р.

Постанова KM № 1464 від 5 грудня 1996 р. «Про такси для обчислення розміру шкоди, запо¬діяної лісовому господарству».

Постанова KM № 521 від 21 квітня 1998 р. «Про затвердження такс для обчислення розмі¬ру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об 'єктів природно-заповідного фонду України».

Постанова KM № 559 від 8 квітня 1999 р. «Про такси для обчислення розміру шкоди, запо¬діяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів».

Постанова ПВС №7 від 25 вересня 1981 р. «Про практику застосування судами України за¬конодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна» (пункти 6, 7).

Постанова ПВС № 2 від 27 березня 1987р. «Про практику застосування судами України за¬конодавства у справах про розкрадання державного або колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу» (пункти 7, 8).

Постанова ПВС № 3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпід¬ставно нажитого майна» (п. 11).

Постанова ПВС № 1 від 26 січня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відпові¬дальність за порушення законодавства про охорону природи» (пункти II, 19).

424 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ VI

Постанова 11 ВС № 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (пункти 6, 23, 25, 26, 27, ЗО, 32, 33).

Постанова ПВС № 3 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибухо¬вими пристроями чи радіоактивними матеріалами» (пункти 4, 23).

Стаття 185. Крадіжка

1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен¬ням волі на строк до трьох років.

2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі

на той самий строк.

3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи схо¬

вище або що завдала значної шкоди потерпілому,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою гру-

пою,-

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітки: 1. У статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

2. У статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із вра¬хуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро¬мадян.

3. У статтях 185-191 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчи¬нення злочину.

4. У статтях 185-187 та 189-191 цього Кодексу в особливо великих розмірах ви¬знається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шіст¬сот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

І. Закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого майна - таємність.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що ро¬бить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чу¬жого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам вин¬ний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).

Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпіло¬го чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп'яніння, мало-

Стаття 185 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 425

літство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучен¬ня майна: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій вин¬ного. Це також стосується випадків, коли протиправне вилучення чужого майна здійс¬нюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що таке майно належить йому на праві власності або він має право розпорядитися цим майном. Тобто, йдеться про випадки, коли у осіб, які спостерігають за протиправним вилученням майна, відсутнє чітке розуміння щодо правового режиму майна - його фактичної належності або повноважень винного стосовно такого майна. Вилучаючи майно за таких обставин, винний розраховує, що його дії не будуть спри¬йматися особами, у присутності яких це вилучення здійснюється, як протиправні. При цьому для введення сторонніх осіб в оману щодо законності своїх дій винний може як використовувати обставини, що об'єктивно склалися на момент вилучення чужого майна, так і за допомогою різних засобів (наприклад, шляхом демонстрації певних до¬кументів, використання спеціального одягу чи транспорту) сам створювати у таких осіб враження про їх правомірність. Оскільки обман за таких обставин не є способом непра¬вомірного вилучення чужого майна, то вчинене не утворює шахрайства і потребує ква¬ліфікації за ст. 185.

Викрадення визнається таємним і тоді, коли винний вилучає майно у присутності інших осіб, на потурання з боку яких він розраховує з тих чи інших підстав (родинні зв'язки, дружні стосунки, співучасть у вчиненні злочину тощо). Однак вчинюване за таких обставин викрадення перестає бути таємним у тому випадку, якщо такі особи дали підстави винному засумніватися щодо їх «мовчання» з приводу його дій.

Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого майна особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяль¬ності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охо¬рони та ін.).

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважа¬ючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утриман¬ня, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі застосування насильства чи висловлю¬вання погроз його застосування - залежно від характеру насильства чи погроз - як гра¬біж чи розбій.

Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (захо¬вати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо). Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема, його власти¬востей, розміру, ваги), місця, з якого воно було вилучено (територія заводу, сільськогос¬подарські угіддя, сейф, магазин тощо) та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд (спосіб охорони майна, механізм вилучення майна, момент затримання винної особи тощо).

2. Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

3. Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодін¬ня чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його перекона¬ність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб; у їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на «їхніх очах», але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних винним дій; у присутності сторонніх осіб, на потурання (а через це і на втаємничення своїх дій) яких, в силу особливих зв'язків чи стосунків з ними, розраховує винний тощо. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив. Ставлення винного до завданої ним потерпілому значної шкоди може бути як умисним, так і необережним.

4. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах; 4) в особливо

426

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

великих розмірах; 5) організованою групою, а також крадіжка: 6) поєднана з проник¬ненням у житло, інше приміщення чи сховище; 7) що завдала значної шкоди по¬терпілому.

Про поняття таких кваліфікуючих ознак крадіжки, як вчинення її повторно, у ве¬ликих чи в особливо великих розмірах, поєднання її з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, завдання нею значної шкоди потерпілому див. примітки до ст. 185 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а таких, як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб та організованою групою,-ст. 28 та коментар до неї.

Постанова ПВС № 7 від 25 вересня 1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна» (п. 3).

Постанова ПВС №12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (пункти 5, 6).

Стаття 186. Грабіж

1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або по¬збавленням волі на строк до чотирьох років.

2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи

здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або

вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб,-

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи схови¬

ще або що завдав значної шкоди потерпілому,-

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

4. Грабіж, вчинений у великих розмірах,-

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

5. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою

групою,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.

1. Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою обумовлюється тим, що грабіжник на відміну від злодія не приховує свого наміру протиправно заволо¬діти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно, і нехтуючи думкою очевидців.

2. З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна.

Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю об¬ставину. Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться майно, на яке здійснюється посягання, очевидці. Однак до таких осіб не можуть бути віднесені співучасники грабіжника, а також інші особи, в силу певних зв'язків чи стосунків з якими винний розраховує на потурання з їхнього боку (не очікує будь-якої протидії вчинюваному ним діянню).

З об'єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі: 1) відкритого викраден¬ня чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування (ненаси¬льницький грабіж); 2) відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насиль¬ства або погрози його застосування (насильницький грабіж).

При ненасильницькому грабежі винний при вилученні майна не звертається до

Стаття 186

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

427

застосування насильства або погрози до потерпілого чи інших осіб (не здійснює ціле¬спрямованої дії на їх психіку чи тілесну недоторканість), а обмежується прикладенням певних зусиль лише безпосередньо для вилучення майна. Типовим проявом простого грабежу є так званий «ривок», коли грабіжник несподівано для потерпілого чи інших осіб захоплює майно (вихоплює із рук сумку, зриває з голови шапку тощо).

При насильницькому грабежі винний не тільки прикладає певні зусилля для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно, а ще і вдається до насильницького впливу на потерпілого чи інших осіб. При цьому насильство застосовується як засіб протиправно¬го вилучення або утримання такого майна.

У разі, коли винний вже отримав можливість розпорядитися, користуватися проти¬правно вилученим майном і застосовує насильство лише з метою звільнення від затри¬мання, його дії не можуть визнаватися насильницьким грабежем. Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватися як крадіжка або простий грабіж. Застосу¬вання ж насильства у такому випадку утворює окремий злочин проти особи й повинно отримати самостійну правову оцінку залежно від характеру насильства і заподіяної по¬терпілому фізичної шкоди.

Застосування в процесі відкритого викрадення насильства істотним чином змінює правову сутність грабежу: за таких обставин обов'язковим додатковим об'єктом зло¬чину виступає особа потерпілого, до якої було застосовано насильство (її психічна і фізична недоторканість).

Грабіж визнається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.

3. Суб'єктом грабежу може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю у винної особи пря¬мого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Зміс¬том умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину. Психічне ставлення винного до завданої ним потерпілому значної шкоди може бути як умисним, так і необережним.

5. Насильницький грабіж утворює кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 186) і може бути двох видів: 1) грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; 2) грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства.

Під насильством, що не є небезпечним для зкиття чи здоров'я потерпшого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподі¬яння). Такі насильницькі дії, вчинені в процесі грабежу, повністю охоплюються ч. 2 ст. 186 і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Застосування до особи (власника майна, особи, у володінні чи під охороною якої воно перебуває, інших осіб) без її згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння чужим майном належить розгля¬дати як насильство, і якщо воно не було небезпечним для її життя або здоров'я, квалі¬фікувати такі дії за ч. 2 ст. 186.

Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для зкиття чи здоров 'я потерпілого, є психічним насильством, яке полягає у залякуванні потерпілого негай¬ним застосуванням до нього такого фізичного насильства. Висловлюючи погрозу, гра¬біжник може конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи позбавлення волі тощо), а може і не робити цього. Оскільки характер погрози має суттєве значення для кваліфікації дій винного, з'ясування його у таких ви¬падках є обов'язковим. Встановлюючи зміст погрози, слід враховувати всю сукупність об'єктивних і суб'єктивних обставин справи (час, місце, обстановку вчинення посягання,

428

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

кількість осіб, які посягають, і потерпілих, предмет, яким погрожував винний, суб'єк¬тивне сприйняття погрози потерпілим тощо). Якщо зміст неконкретизованої погрози встановлено не було і при цьому не доведено, що винний погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене слід розглядати як грабіж.

Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є: а) спосіб посягання (грабіж - це завжди відкрите по¬сягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно); б) характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насиль¬ство, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозу такого на¬сильства, при розбої - насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством); в) момент закінчення (грабіж за своєю конструк¬цією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з мо¬менту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).

Іншими, крім застосування насильства, кваліфікуючими та особливо кваліфіку¬ючими грабіж ознаками є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою гру¬пою осіб; 3) у великих та особливо великих розмірах; 4) організованою групою, а також 5) поєднання грабежу з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище та 6) зав¬дання значної шкоди потерпілому.

Про поняття таких кваліфікуючих грабіж ознак, як вчинення його повторно, у ве¬ликих чи в особливо великих розмірах, завдання ним значної шкоди потерпілому, а також поєднання його з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище,- див. примітки до ст. 185 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб або організова¬ною групою - ст. 28 та коментар до неї.

Постанова ПВС Лг° 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (пункти 5, 9, 11, 13).

Стаття 187. Розбій

1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством,

небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погро¬

зою застосування такого насильства (розбій),-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка

раніше вчинила розбій або бандитизм,-

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіс¬кацією майна.

3. Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище,-

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із

конфіскацією майна.

4. Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо ве¬

ликих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із запо¬

діянням тяжких тілесних ушкоджень,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

1. Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об'єкти: право власності й особу (її здоров'я і життя).

2. З об'єктивної сторони розбій вчинюється у формі нападу з метою заволодіння

Стаття 187

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

429

чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого,- від грабежу.

Напад органічно пов'язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров'я умовах). У разі, якщо застосування чи погроза застосування насильст¬ва, небезпечного для життя чи здоров'я особи, здійснювались з метою ухилитись від за¬тримання після закінченого нападу, вчинене не може розглядатися як розбій. Такі дії винного залежно від обставин справи можуть бути кваліфіковані як крадіжка або грабіж і як відповідний злочин проти життя та здоров'я особи або злочин проти авторитету орга¬нів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян (напри¬клад, умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 125), погроза або насильство щодо служ¬бової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350) тощо).

Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебу¬ває майно, на яке здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні чужим майном.

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала напа¬ду, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило корот¬кочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження (останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187), а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електро¬струму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Застосування до особи без її згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння чужим майном слід розглядати як насильство, і, якщо воно було небезпечним для її життя або здоров'я, кваліфікувати такі дії за відповідною частиною ст. 187. Якщо застосування таких засобів було небез¬печним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілес¬ного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, вчинене треба кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість за¬подіяння таких тілесних ушкоджень. За певних обставин такі дії слід додатково квалі¬фікувати за частинами 2 або 3 ст. 314.

Заподіяння в процесі розбою легкого тілесного ушкодження, що спричинило корот¬кочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості тілес¬ного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров'я особи, яка зазнала нападу, нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ст. 187 і додаткової кваліфікації за іншими статтями не потребує.

Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати фізичне на¬сильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я або втратою працездатності).

430

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (сло¬вами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося вражен¬ня, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза бу¬де реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випад¬ків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або її макета тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Таким чином, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб'єк¬тивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст. 187 не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здо¬ров'я, до виконання.

Погроза вчинити вбивство або заподіяти тяжке тілесне ушкодження, висловлена в процесі розбою, повністю охоплюється диспозицією ст. 187 і додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує.

Розбій - усічений склад злочину. Він вважається закінченим з моменту нападу, по¬єднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.

3. Суб'єктом розбою є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони розбою є мета, з якою здійсню¬ється напад,- заволодіння чужим майном.

5. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами розбою є розбій:

1) вчинений за попередньою змовою групою осіб, або 2) особою, яка раніше вчинила

розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187), або 3) організованою групою (ч. 4 ст. 187); 4) поєд¬

наний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. З ст. 187), або 5) із

заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187); 6) спрямований на заволодіння

майном у великих чи 7) особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 187).

Визначення обтяжуючою розбій обставиною вчинення його особою, яка раніше вчинили розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187), означає, що на відміну від інших злочинів проти власності, повторність як кваліфікуючу ознаку розбою утворює попереднє вчи¬нення розбійником лише двох злочинів - розбою і бандитизму (ст. 257). При цьому по¬няття «розбій» вживається в широкому розумінні. Йдеться не лише про розбій як зло¬чин проти власності, передбачений ст. 187, ай про розбій як спосіб вчинення інших злочинів - проти громадської безпеки (ч. З ст. 262), проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ч. З ст. 289), у сфері обігу наркотичних засобів (ч. З ст. 308, ч. З ст. 312, ч. З ст. 313), військових (ч. З ст. 410, ч. 2 ст. 433).

Вчинення двох і більше розбоїв з метою заволодіння чужим майном за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати тільки за ч. 2 ст. 187.

Розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, має місце тоді, коли потерпілому в процесі розбійного нападу було заподіяно такі ушкодження. Про поняття тяжких тілесних ушкоджень див. коментар до ст. 121.

Умисне заподіяння при розбої тяжкого тілесного ушкодження, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 чи ч. 2 ст. 121, оскільки воно повністю охоплюється ч. 4 ст. 187.

Якщо в процесі розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслі¬док якого сталася смерть потерпілого або останнього було умисно вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 4 ст. 187 і ч. 2 ст. 121 або ч. 2 ст. 115.

Заподіяння смерті потерпілому через необережність при розбої також належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за відповідними частинами ст. 187 і ст. 119.

Розбій визнається спрямованим на заволодіння майном у великих розмірах, якщо при його вчиненні винний (винні) ставив за мету неправомірно заволодіти майном на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний розмір дохо-

Стаття 188

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

431

дів громадян, а спрямованим на заволодіння майном у особливо великих розмірах,

якщо метою його вчинення було заволодіння майном на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний розмір доходів громадян (пункти 3 і 4 примітки до ст. 185). При цьому для наявності таких ознак факту реального заволодіння майном на зазначені суми не потрібно.

Про поняття таких кваліфікуючих розбій ознак, як проникнення у житло, інше приміщення чи сховище див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, вчинення його за попередньою змовою групою осіб або органаованою гру¬пою - ст. 28 та коментар до неї.

6. Напад з метою заволодіння майном, вчинений бандою, за загальним правилом кваліфікується лише як бандитизм за ст. 257. Додаткову правову оцінку розбій повинен одержувати лише у випадках, коли його було вчинено членами банди поза вчинювани¬ми бандою нападами і коли бандою вчинено такий вид розбою, за який законом вста¬новлено більш сувору відповідальність, ніж за бандитизм. Виходячи із санкцій ст. 257 та ст. 187, зазначені злочини утворюють сукупність у разі вчинення бандою кваліфіко¬ваних видів розбою (спрямованого на заволодіння майном у великих чи особливо вели¬ких розмірах або поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень), передбаче¬них ч. 4 ст. 187.

Постанова ПВС № 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (пункти 8, 10, 11, 12, 13, 24).

Постанова ПВС № 9 від 7 липня 1995 р. «Про судову практику в справах про бандитизм» (пункти 5, 7).

Стаття 188. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом елект¬ричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання

1. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж,

кабельних ліній зв'язку та їх обладнання -

карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів до¬ходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, ра¬

ніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, чи у великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Ті самі дії, вчинені організованою групою або такі, що спричинили особ¬

ливо тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Примітка. Діями, що завдали особливо тяжкі наслідки, вважаються дії, якщо вони спричинили загибель людини, перерву в забезпеченні споживачів електрич¬ною енергією та послугами зв'язку, внаслідок якої припинена діяльність промис¬лових підприємств, порушена діяльність органів влади, державних установ, лі¬карських закладів, правоохоронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та електротранспорту.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності. Додатковим факуль¬тативним об'єктом можуть бути: життя людини, встановлений порядок забезпечення надійного і безперебійного, з додержанням вимог енергетичної безпеки, постачання електричної енергії та надання послуг зв'язку споживачам, а також нормальна діяль¬ність підприємств зв'язку, які використовують кабельні лінії зв'язку та їх обладнання.

2. Предметом злочину диспозиція ч. 1 ст. 188 визначає електричні мережі, кабельні лінії зв'язку та їх обладнання.

432 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ VI

Електрична мережа - це сукупність енергетичних установок для передачі (транс¬портування енергії повітрям або під землею) та розподілу електричної енергії. Елект¬ричні мережі бувають таких видів: а) магістральна (призначена для передачі електрич¬ної енергії від виробника до пунктів підключення місцевих (локальних) мереж); б) міс¬цева або локальна (призначена для передачі електричної енергії від магістральної електричної мережі до споживача); в) міждержавна (призначена для передачі електрич¬ної енергії між державами).

Викрадення всієї електричної мережі будь-якого виду на практиці видається мало¬ймовірним. Швидше за все предметом викрадення можуть бути окремі складові такої мережі, тобто певні енергетичні установки та інше обладнання, до яких слід віднести електричні станції (крім ядерної частини атомної електричної станції-), електричні під¬станції, стовпи, металевий дріт, прилади, інші технічні засоби, які використовуються для організації передачі та розподілу електричної енергії. Викрадення обладнання елек¬тричних мереж, які містять радіоактивні матеріали, за наявності інших необхідних ознак слід кваліфікувати за ст. 262.

Кабельні лінії зв'язку - це складова мережі зв'язку, яку утворюють засоби зв'язку, поєднані в єдиному технологічному процесі для забезпечення інформаційного обміну за допомогою кабелю. Предметом цього злочину є будь-які кабельні лінії зв'язку (під¬земні, підводні, морські, а також кабелі зв'язку при переходах через судноплавні та сплавні річки, озера, водосховища і канали) будь-яких мереж зв'язку (загального кори¬стування, відомчих, подвійного призначення, технологічного зв'язку).

Що стосується обладнання кабельних ліній зв'язку, то ним є сам кабель, проміжні та кінцеві пристрої кабельної лінії зв'язку, прилади та інші технічні засоби, які є скла¬довими кабельної лінії зв'язку та використовуються для організації кабельного зв'язку. Не є предметом цього злочину обладнання повітряних ліній зв'язку та проводового мов¬лення, їх викрадення або протиправне заволодіння в інший спосіб утворює відповідний злочин проти власності.

3. З об'єктивної сторони злочин проявляється у викраденні вказаних предметів шляхом демонтажу. Оскільки в диспозиції статті ч. 1 ст. 188 не йдеться про будь-які засоби, що використовуються при викраденні, а демонтаж - це спосіб, а не засіб вчи¬нення цього злочину, то ані будь-яких особливих засобів, ані інших способів, крім де¬монтажу, вказана диспозиція не передбачає.

Поняття викрадення у ст. 188 охоплює протиправне безоплатне заволодіння елек¬тричними мережами, кабельними лініями зв'язку та їх обладнанням такими способа¬ми, як крадіжка і грабіж (ненасильницький). Не охоплюється цим поняттям заволо¬діння зазначеними предметами шляхом насильницького грабежу, розбою, а також вимагання, оскільки структурним елементом цих способів протиправного заволодіння майном є насильство, яке не належить до ознак злочину, передбаченого ст. 188. Цей висновок базується на тому, що кваліфікуючі склади цього злочину не передбачають таких ознак, як насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, погроза їх застосування, заподі¬яння тяжких тілесних ушкоджень, які властиві кваліфікованим складам грабежу, роз¬бою та вимагання. Тому заволодіння зазначеними у ст. 188 предметами шляхом насиль¬ницького грабежу, розбою чи вимагання потребує кваліфікації тільки за статтями 186, 187 і 189. Викрадення предметів злочину, передбаченого ст. 188, шляхом простого грабежу потребує кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів, передбачених статтями 188 і 186. Заволодіння ж ними шляхом шахрайства, привласнення, розтрати або зловживання службовою особою своїм службовим становищем - тільки за стат¬тями 190 або 191, оскільки ці способи заволодіння чужим майном не охоплюються поняттям «викрадення».

Під демонтажем електричних мереж:, кабельних ліній та їх обладнання слід розуміти їх розбирання (розукомплектування, від'єднання (роз'єднання) окремих час¬тин) або зняття їх з місця.

Стаття 189

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

433

Зазначений демонтаж може бути поєднаний із пошкодженням або знищенням елект¬ричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання. Пошкодження чи знищення такого май¬на може здійснюватись як для полегшення його викрадення, так і бути наслідком такого викрадення (наприклад, у результаті викрадення певного обладнання електричні мережі чи кабельні лінії зв'язку не можуть використовуватись за цільовим призначенням). Ква¬ліфікація зазначених дій за сукупністю злочинів, що полягають у викраденні електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання, і злочинів, що полягають у їх пошкодженні або знищенні, можлива лише тоді, коли вони утворюють реальну сукупність. Зокрема, це має місце, коли пошкодження чи знищення одного із перелічених вище видів майна є спосо¬бом розкрадання іншого, або коли викрадення певного майна неможливе без пошко¬дження іншого, частиною якого є викрадене майно. Що стосується майна, яке не зазначе¬не у ч. 1 ст. 188, то його пошкодження чи знищення при демонтажі електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання завжди потребує самостійної правової оцінки.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Ставлення винного до особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 188) може бути як умисним, так і необережним. Якщо описані в ст. 188 дії були поєднані з умисним вбив¬ством при обтяжуючих обставинах, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочи¬нів-за ч. З ст. 188 і ч. 2 ст. 115.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за цей злочин, чи у великих розмірах (ч. 2 ст. 188), особливо кваліфікуючими - вчинення його організованою групою або спри¬чинення особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 188).

Про поняття групи осіб з попередньою змовою та органиованої групи див. ст. 28 та коментар до неї.

Особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, визнається особа, яка до вчинення цього злочину була засуджена за частинами 1, 2 чи 3 ст. 188, і ця судимість не знята і не погашена в установленому законом порядку.

У великих розмірах визнається викрадення електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання, вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Поняття особливо тяжких наслідків визначено у примітці до ст. 188. Ними є: 1) загибель людини; 2) перерва в забезпеченні споживачів електричною енергією та послугами зв'язку, внаслідок якої припинена діяльність промислових підприємств, по¬рушена діяльність органів влади, державних установ, лікарських закладів, правоохо¬ронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та елект¬ротранспорту.

Закон України «Прозв'язок» від 16травня 1995р. (статті 1, 6). Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997p. (cm. 1).

Стаття 189. Вимагання

1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їх¬ньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання),-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во¬лі на той самий строк.

434

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою

осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища,

або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з

пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди по¬

терпілому,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здо¬

ров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіс¬кацією майна.

4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах,

або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого ті¬

лесного ушкодження,-

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

1. Основним безпосереднім об'єктом вимагання є право власності, а його додатко¬вими обов'язковими об'єктами виступають психічна та фізична недоторканість особи, її особиста свобода, здоров'я. Додатковим факультативним об'єктом злочину можуть бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян.

2. Предметом злочину може бути як майно, так і право на нього, а також будь-які дії майнового характеру.

Особливістю предмета вимагання є те, що ним може бути не тільки майно, яке на момент посягання знаходиться у потерпілого, а й майно, яке перебуває в цей момент у фактичному володінні винного (одержане ним у борг, на зберігання, для ремонту то¬що). Володіючи певною річчю, вимагач може зажадати від її власника не пред'являти претензій до її повернення. Відтак майно як предмет вимагання відрізняється від пред¬мета інших посягань на власність. Неможливо, наприклад, шляхом грабежу або в ре¬зультаті розбою заволодіти чужим майном, якщо воно на момент посягання вже знахо¬диться у винного. Предметом вимагання може бути також майно, якого немає у потер¬пілого в момент вимоги про його передачу і надходження якого до нього лише передбачається.

Про поняття права па майно та інших (будь-яких) дій майнового характеру як предмет вимагання див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.