6. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є незаконне грубе порушення законо¬

давства про працю щодо певних категорій працівників (потерпілих): неповнолітнього,

вагітної жінки чи матері, що має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-

інваліда.

Неповнолітнім є особа, яка не досягла 18-річного віку.

Про поняття вагітної жінки див. коментар до ст. 115.

Дитина-інвалід — дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту. Найбільш поширеними проявами цього злочину сто¬совно вказаних осіб є пряма чи завуальована відмова у прийнятті їх на роботу, зни¬ження їм заробітної плати, звільнення з роботи з мотивів вагітності чи недосягнення

384 Особлива частина Розділ

повноліття, застосування праці осіб молодших вісімнадцяти років на важких роботах" і на роботах зі шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах, залучення працівників, молодших вісімнадцяти років, до нічних, надурочних робіт і робіт у ви¬хідні дні тощо.

Конституція України (статті 26, 43).

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 p. (cm. 1).

КЗП (статті 3, 21, 24, 36-45, 78-1, 182-1, 184, 190, 192).

Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 p. (cm. 48).

Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992р. (cm. 19)

Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. (статті 30-31).

Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997р. (статті 8-12).

Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 p. (cm. 8).

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 p. (cm. 1).

Рішення КС у справі про тлумачення терміна законодавство № 12-рп від 9 липня 1998 р. (п. 4 мотивувальної частини).

Форма трудового договору між працівником та фізичною особою. Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою. Затверджені наказом МПСП № 260 від 8 червня 2001 р.

Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю

1. Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства,

установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим гро¬

мадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживан¬

ня довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев¬ною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести міся¬ців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо

його роботи за межами України,-

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Безпосереднім об'єктом злочину є трудові права людини, а саме: право на мож¬ливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується, право не бути примушеним до праці, а також конституційне право гро¬мадян України на піклування і захист з боку держави під час роботи за кордоном.

2. Потерпілим від злочину є працівник, з яким укладено угоду про працю. Про по¬няття працівник див. коментар до ст. 172.

3. З об'єктивної сторони злочин характеризується грубим порушенням угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Угода про працю - це укладений відповідно до закону між працівником і власни¬ком підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою трудовий договір (письмовий чи усний, а також трудовий контракт), за яким, зокрема, працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, а вла¬сник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична осо¬ба зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Стаття J 73

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

385

Питання про визнання порушення угоди про працю грубим вирішується у кожному конкретному випадку. За будь-яких обставин наявність цієї ознаки потребує істотного порушення права людини на працю.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є спосіб його вчинення. Згідно із законом порушення угоди про працю може бути вчинено шляхом: 1) обма¬ну; 2) зловживання довірою або 3) примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою. Про поняття обману та зловживання довірою див. коментар до ст. 190. По¬рушення угоди про працю шляхом обману може проявитись, наприклад, у введенні потерпілого в оману стосовно умов та характеру праці, розміру заробітної плати, ви¬плати преміальних тощо. Зловживання довірою матиме місце у разі, коли винний не¬добросовісно використовує довір'я з боку потерпілого до нього особисто чи до орга¬нізації, яку він представляє, з тим, щоб ігнорувати визначені умови угоди про працю. Під примусом слід розуміти примушування до виконання роботи під загрозою дис¬циплінарного стягнення, застосування насильства чи будь-який інший протиправний вплив на особу з метою домоггися виконання нею роботи, не обумовленої угодою про працю. Якщо дії, за допомогою яких винний намагався примусити потерпілого до виконання роботи, не обумовленої угодою, самі по собі є кримінально караними, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 173 та, наприклад, стаття¬ми 126, 129, а у разі вчинення таких дій службовою особою з використанням свого службового становища - за статтею, що передбачає відповідальність за відповідний злочин у сфері службової діяльності.

Примушування працівника до належного виконання своїх обов'язків відповідно до займаної посади не утворює складу злочину, передбаченого ст. 173. За наявності під¬став такі дії службової особи можуть розглядатися як зловживання владою чи службо¬вим становищем або перевищення влади чи службових повноважень, а дії неслужбової особи - як самоправство чи злочин проти життя, здоров'я, волі особи.

Діяння, передбачене ст. 173, є спеціальним складом грубого порушення законодав¬ства про працю, а тому його вчинення не потребує додаткової кваліфікації ще і за ст. 172.

Закінченим цей злочин вважається з моменту грубого порушення угоди про працю.

4. Суб'єктом злочину може бути службова особа підприємства, установи, організа¬ції, громадянин-підприємець, інший громадянин, який уклав з працівником угоду про працю, або уповноважені ними особи.

5. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є порушення угоди про працю стосовно громадянина, з яким укладено угоду щодо його роботи за межами України.

При застосуванні цієї ознаки слід виходити з того, що відповідно до вітчизняного законодавства трудові відносини громадян, які працюють за межами України, регулю¬ються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами Украї¬ни. Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші пра¬вила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються прави¬ла міжнародного договору. При цьому слід виходити з того, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Отже, кваліфікований склад цього злочину матиме місце то¬ді, коли українські працівники, що працюють за кордоном на підставі угод між органі¬заціями різних держав, які укладаються на виконання міждержавних договорів про економічне, науково-технічне та інше співробітництво, залишаються у трудових відно¬синах з організацією, що відрядила їх за кордон, і на них поширюється вітчизняне за¬конодавство про працю. Водночас розглядуваний склад злочину буде відсутнім у випад¬ках, коли порушення угоди про працю вчинюється стосовно громадян України, які пра¬цюють у різних спільних підприємствах, філіях іноземних організацій на території України, і їхні трудові відносини регулюються законодавством відповідних іноземних держав.

із

і—187

386

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

Конституція України (статті 25, 43). КЗП (статті 8. 8-І, 9, 21).

Конвенція МОП про примусову або обов'язкову працю 1930р. Ратифікована УРСР 9 червня 1956 р.

Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є право людини, що працює, на страйк для захисту своїх еко¬номічних і соціальних інтересів. Відповідно до ст. 44 Конституції України, ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку.

2. Потерпілим від злочину є працівник, який відповідно до закону має право на страйк. Законодавством забороняється певним категоріям працюючих брати участь у страйку. Це, зокрема, стосується працівників (крім технічного та обслуговуючого пер¬соналу) органів прокуратури, суду, органів державної влади, безпеки та правопорядку, у т. ч. працівників міліції, військовослужбовців усіх військових формувань, державних службовців.

3. Об'єктивна сторона злочину може проявлятися у двох формах: 1) примушуван¬ні до участі у страйку; 2) перешкоджанні участі у страйку. Такі примушування та пе¬решкоджання є кримінально караними, якщо вони вчинюються одним із зазначених у ст. 174 способів, а саме, шляхом: 1) насильства; 2) погрози застосування насильства; 3) інших незаконних дій.

Страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичер¬пано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою влас¬ника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу. Порядок здійснення права на страйк встановлю¬ється законом.

Під примушуванням до участі у страйку розуміється домагання від потерпілого взяти участь у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій (наприклад, видання наказу чи розпорядження). Залу¬чення працівника до участі у страйку шляхом обману, підкупу, задобрювання (обіцян¬ням заохотити по службі тощо) або в інший спосіб, який не містить елемента примусу, не утворює складу цього злочину. Водночас, скажімо, поєднання насильства з підкупом слід розглядати як примушування.

Перешкоджання участі у страйку - це вчинення фізичного чи психічного насиль¬ства або інших незаконних дій, які утруднюють або унеможливлюють участь працівни¬ка, що має право на страйк, у законному страйку. Поняттям «інші незаконні дії» при вчиненні злочину у цій формі охоплюються будь-які дії, які суперечать закону (напри¬клад, підкуп, погроза незаконно звільнити з роботи чи притягти до юридичної відпові¬дальності, обмеження волі).

Не утворює складу злочину, передбаченого ст. 174, створення перепон участі у страйку, коли його проведення є незаконним - за умов, якщо припинення працівниками

Стаття 175

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

387

роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобі¬ганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.

6. У разі, якщо примушування до участі у страйку чи перешкоджання участі у страйку становлять дії, які самі по собі утворюють склад відповідного злочину (напри¬клад, нанесення тілесних ушкоджень, погроза вбивством, перевищення влади або служ¬бових повноважень), вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (наприклад, за ст. 174 і ч. 2 ст. 122).

Для визнання злочину закінченим не вимагається, щоб в результаті вчинення вин¬ним дій потерпілий взяв участь у страйку (при примушуванні) або не взяв участі у страйку (при перешкоджанні). Момент його закінчення пов'язується із самим фактом вчинення дій, описаних у ст. 174.

4. Суб'єкт злочину - загальний. Вчинення цього злочину службовою особою за на¬явності підстав може додатково кваліфікуватися як відповідний злочин у сфері службо¬вої діяльності.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Конституція України (ст. 44).

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 p. (cm. 8).

Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від З бе¬резня 1998 р. (розділ 111).

Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 p. (cm. 18).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 p. (cm. 5).

Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 p. (cm. 16).

Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої

установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчине¬

на умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від

форми власності,-

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів дохо¬дів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев¬ною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового викори¬

стання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та

інших встановлених законом виплат,-

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбав¬ленням волі на строк до трьох років.

3. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притяг¬

нення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної

плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

1. Об'єктом злочину є конституційне право на заробітну плату, не нижчу від ви¬значеної законом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, у т. ч. право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат. Цим конституційним правам кореспондує обов'язок відповідних суб'єктів (зокрема, держави) щодо виплати відповідних грошових коштів.

13*

388

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

Потерпілими від злочину є громадяни, яким має виплачуватися заробітна плата, стипендія, пенсія чи інша установлена законом виплата.

2. Об'єктивна сторона складу цього злочину виражається у безпідставній невипла¬ті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадя¬нам більше ніж за один місяць.

Під невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених ви¬плат. Така невиплата утворює склад злочину, передбаченого ст. 175, якщо вона: 1) є безпідставною; 2) має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).

Безпідставною зазначена невиплата вважатиметься тоді, коли вона має місце, не¬зважаючи на наявність законних підстав для виплати заробітної плати, стипендії, пен¬сії чи іншої установленої законом виплати громадянам. Не буде складу цього злочи¬ну, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, не¬сплата частини заробітної плати в результаті відрахування із неї для покриття забор¬гованості працівника підприємству, установі, організації, на якому він працює) або їх невиплата зумовлена об'єктивними причинами (наприклад, неповним бюджетним фінансуванням, відсутністю необхідних для виплат коштів на рахунках підприємства, установи, організації).

Склад злочину, передбаченого ст. 175, має місце лише у разі зазначеної невиплати більше ніж за один місяць. Вказівка закону на такий термін свідчить не лише про те, що невиплата, наприклад, заробітної плати чи пенсії за один місяць не є кримінально караною (за такі дії може наставати адміністративна відповідальність, передбачена ст. 41 КАП), а й про те, що вона може стосуватися лише тих виплат громадянам, які мають регулярний характер. Отже, склад цього злочину буде відсутній, якщо неви¬плата стосується одноразової (за винятком тієї, що входить в структуру заробітної плати) виплати громадянам. За наявності підстав, зокрема при заподіянні істотної шкоди, такі дії можуть розцінюватись як зловживання владою чи службовим стано¬вищем або інший злочин.

Для визначення цієї ознаки необхідно з'ясувати існуючі за законом чи іншим нор¬мативно-правовим актом строки та періодичність тієї чи іншої виплати. Так, згідно із законодавством про працю та про оплату праці, заробітна плата виплачується праців¬никам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти кален¬дарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святко¬вим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Виплата пенсій за відомостями здійснюється з 2-го по 20-те число кожного місяця в операційних касах поштамтів, вузлів, відділень зв'язку, банків та з доставкою додому. У разі потреби, за узгодженням органів зв'язку, соціального захисту населення і ПФ, строки виплати пен¬сії та складання звітності можуть змінюватися. Але при цьому виплата пенсій має бути здійснена не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується. Виплата пенсій здійс¬нюється за графіками, які складаються підприємствами поштового зв'язку на підставі виплатних документів органів соціального захисту населення і узгоджуються з органа¬ми соціального захисту населення і ПФ. Згідно з графіком кожному одержувачу вста¬новлюється дата виплати, яка повідомляється йому при першій виплаті пенсії.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, службові обов'язки). Структурно заробітна плата складається з основ¬ної (встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робіт¬ників та посадових окладів для службовців) та додаткової (встановлюється за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці і включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) заробіт-

Стаття 175 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 389^

ної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положен¬нями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми). Склад злочину, передбаченого ст. 175, утворює невиплата заробітної плати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій законом формі.

Відповідно до законодавства про оплату праці заробітна плата працівників підпри¬ємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розпи¬сок або у будь-якій іншій формі забороняється. Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками. Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не нижче собівартості) в тих га¬лузях або за тими професіями, де така виплата, що еквівалентна за вартістю оплаті пра¬ці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких встановлюється KM.

Пенсія - це форма соціального забезпечення, яке встановлюється для непрацездат¬них, а за настання передбачених законом умов і для інших громадян та гарантує їм пра¬во на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання. Відповідно до законодавства України пенсії поділяються на трудові (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні (наприклад, за особливі заслу¬ги). Відповідальність за ст. 175 настає за невиплату будь-якої встановленої громадяни¬нові відповідно до закону пенсії.

Стипендія - вид соціальної виплати (допомоги), який встановлюється студентам, слухачам, учням навчальних закладів, а також деяким іншим категоріям громадян з ме¬тою матеріального забезпечення їх соціального захисту (учасникам бойових дій; осо¬бам, які мають особливі заслуги перед Вітчизною; найбільш талановитим молодим ученим; найбільш обдарованим молодим митцям; видатним діячам науки, освіти та культури; талановитим перспективним спортсменам; чемпіонам Олімпійських та Пара-олімпійських ігор; стипендій імені Тараса Шевченка учням середніх загальноосвітніх навчальних закладів тощо). Склад злочину, передбаченого ст. 175, утворює невиплата будь-якої встановленої відповідно до закону стипендії, у т. ч. іменної, державної довіч¬ної та іншої стипендії, що встановлюються відповідно до закону для певних категорій громадян.

Інша, встановлена законом виплата,- це інша, крім заробітної плати, стипендії, пенсії, установлена законом виплата громадянам, яка здійснюється на регулярній осно¬ві (щомісячно). Це, зокрема: грошове утримання військовослужбовців та осіб началь¬ницького і рядового складу органів внутрішніх справ, довічне грошове утримання суд¬ді, певні види державної соціальної допомоги (наприклад, допомога по догляду за ди¬тиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми), доплати і компен¬сації, які здійснюються відповідно до законодавства про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли сплив останній строк виплати заро¬бітної плати, стипендії, іншої установленої законом виплати громадянам і її невиплата становить більше ніж за один місяць. Так, при невиплаті заробітної плати цей злочин вважатиметься закінченим з моменту настання дня, наступного за тим, у який мало бу¬ти виплачено першу частину заробітної плати за другий місяць. При невиплаті пенсії -з моменту настання дня, наступного за днем, який був останнім за строками виплати пенсії за другий місяць.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. Інші службові особи підпри¬ємств, установ, організацій, а так само приватні особи можуть нести кримінальну від¬повідальність за цією статтею лише як співучасники (організатори, підбурювачі, пособ-

390

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Роздій

ники). Громадянин-підприємець, який використовує найману працю і не виплачує на маним працівникам заробітну плату, не може визнаватися суб'єктом злочину, передб ченого ст. 175. Це стосується і фізичних осіб - засновників підприємств, які не є їх к) рівниками. За наявності підстав такого роду їхні дії можуть утворювати склад самі правства чи іншого- складу злочину.

4. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. (

5. Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення описаного у ч. 1 ст. 175 діяння результаті нецільового використання коштів, призначених для виплати заробіп ної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

Нецільовим слід визнавати використання зазначених коштів на будь-які заходи, і пов'язані з їх виплатою як заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлені законом виплат (наприклад, для придбання сировини, обладнання, техніки, різних ті варів, оплату оренди, послуг, на будівництво чи ремонт приміщення тощо). Вказаи невиплату слід визнавати також такою, що сталася внаслідок нецільового використай зазначених коштів, якщо вона мала місце в результаті порушення вимог законодавств відповідно до якого оплата праці працівників підприємств та організацій, у т. ч. тих, и знаходяться на госпрозрахунку й отримують дотації з бюджету, здійснюється в перші черговому порядку після сплати обов'язкових платежів. Якщо нецільове використані зазначених коштів пов'язане із вчиненням іншого злочину (наприклад, викрадення майна, зловживанням владою чи службовим становищем, службовим підробленням вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів. Якщо предметом зазначеного нец льового використання були бюджетні кошти, вчинене утворює ідеальну сукупнісі злочинів і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 175 і відповідною частиною ст. 210.