26 Загальна частина Розділ II

Що стосується виключної (морської) економічної зони України (її ширина стано¬вить 200 морських миль, або близько 320 км, відлічених у такий самий спосіб, як і територіальне море), то вона, згідно з цією ж Конвенцією, прирівнюється до території України, але не у всіх випадках. Підставою для притягнення особи, незалежно від гро¬мадянства, до кримінальної відповідальності за КК України є вчинення нею у межах вказаної зони лише певних видів злочинів (наприклад, пов'язаних з порушенням мит¬них, фіскальних, санітарних та імміграційних правил, правил стосовно безпеки експлуа¬тації штучних островів, установок і споруд, правил рибальства та інших правил, спря¬мованих на збереження живих ресурсів).

Особливий правовий режим мають місця перебування науково-дослідних антарктич¬них станцій (Україна на сьогодні має одну таку станцію), території дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном, автомашини послів під прапором України, місця розташування військових частин України на території ін¬ших країн, космічний простір, включаючи Місяць, космічні та деякі інші об'єкти. Ці об'єкти не знаходяться під суверенітетом України. Наша держава лише має право щодо проведення на них окремих видів діяльності, а на території дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном діє принцип імунітету території, який означає заборону здійснення на цій території слідчих дій без дозволу керівника представництва (установи). Злочин, вчинений на цих територіях (об'єктах), тягне відповідальність за КК України відповідно до правил, встановлених у його статтях 7 і 8.

3. Згідно з ч. 2 ст. 6 для того, щоб злочин вважався вчиненим на території України,

достатньо, щоб його було:

1) почато і закінчено на території України;

2) почато, продовжено і закінчено або припинено на території України;

3) почато на території України, а продовжено, закінчено або припинено за її ме¬жами;

4) почато і продовжено на території України, а закінчено або припинено за її межами;

5) почато на території України, продовжено за її межами, а закінчено або припине¬но знову на території України;

6) почато і продовжено за межами України, а закінчено або припинено на території України;

7) почато за межами України, продовжено на її території, а закінчено або припине¬но знову за межами України тощо.

Початком вчинення злочину слід вважати вчинення діяння, яке може бути квалі¬фіковане як готування до того чи іншого злочину (крім злочину невеликої тяжкості), замах на нього, або, якщо злочин не має стадій готування та замаху,- безпосередній початок вчинення діяння, яке може бути кваліфіковане як злочин.

Під продовженням злочину тут розуміється вчинення діяння, характерного для триваючого чи продовжуваного злочину, а під припиненням злочину - припинення триваючого чи продовжуваного злочину.

Про час вчинення закінченого злочину див. коментар до ст. 4.

4. Відповідно до ч. З ст, 6 злочин вважається вчиненим на території України у разі, якщо: а) злочин було почато, продовжено або закінчено на території України його ви¬конавцем або хоча б одним із співвиконавців незалежно від їх загальної кількості - при простій формі співучасті, а також при вчиненні злочину організованою групою чи зло¬чинною організацією; б) виконавець (виконавці) злочину діяв за межами України, але принаймні один із його інших співучасників - організатор, підбурювач або пособник -діяв на території України - при співучасті з розподілом ролей.

5. Дипломатичними представниками іноземних держав є глави дипломатичних представництв і члени дипломатичних представництв інших держав в Україні. Вони підлягають кримінальній юрисдикції України лише у разі чітко висловленої згоди на це

Стаття б ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 27

акредитуючої держави. Вказану згоду на притягнення однієї із вказаних осіб до кримі¬нальної відповідальності держава висловлює позбавленням її імунітету від криміналь¬ної юрисдикції держави перебування.

До інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами не є під¬судними у кримінальних справах судам України у разі вчинення ними злочину на тери¬торії України, належать, зокрема:

консульські посадові особи, крім випадків, коли вони переслідуються за вчинення тяжкого злочину або коли йдеться про виконання вироку (ухвали, постанови) суду, що набрав законної сили; консульські службовці - щодо діянь, вчинених при виконанні службових обов'язків;

глави дипломатичних представництв і члени дипломатичного персоналу диплома¬тичних представництв іноземних держав у третіх державах, які прямують транзитом через територію України, а також члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, не є громадянами України і супроводжують зазначених осіб або прямують окремо, щоб приєднатися до них чи повернутися до своєї держави,- лише в межах, необхідних для забезпечення їх проїзду;

дипломатичні та консульські кур'єри, статус яких підтверджується офіційними до¬кументами,- при виконанні своїх обов'язків, у т. ч. тимчасові кур'єри - до моменту до¬ставки ними дипломатичної (консульської) пошти за призначенням, а також диплома¬тичні та консульські кур'єри, які прямують транзитом через територію України;

члени сімей глав дипломатичних представництв і членів дипломатичного персона¬лу, якщо вони проживають разом з останніми і не є громадянами України;

члени адміністративно-технічного персоналу дипломатичних представництв і члени сімей цього персоналу, якщо вони проживають разом із першими і не є громадянами України або не проживають в Україні постійно;

члени обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, якщо вони не є громадянами України або не проживають в Україні постійно,- щодо діянь, вчинених при виконанні службових обов'язків;

представники іноземних держав, члени парламентських і урядових делегацій інозем¬них держав, які прибувають в Україну для участі в міждержавних переговорах, міжна¬родних конференціях і нарадах або з іншими офіційними дорученнями, а також члени їхніх сімей, які їх супроводжують і не є громадянами України;

представники іноземних держав, члени парламентських і урядових делегацій інозем¬них держав, які прямують транзитом через територію України для участі в міждержавних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах або з іншими офіційними доручен¬нями, а також члени їхніх сімей, які їх супроводжують і не є громадянами України,-лише в межах, необхідних для забезпечення їх проїзду;

Генеральний Секретар і всі помічники Генерального Секретаря ООН, їхні дружи¬ни і неповнолітні діти; інші представники держав - членів ООН у головних та допо¬міжних органах ООН і на конференціях, що скликаються ООН (делегати, їхні заступ¬ники, радники, технічні експерти і секретарі делегацій), якщо вони не є громадянами України,- під час виконання ними своїх службових обов'язків, проїзду до місця засі¬дання і звідти, а також і після того, як вони перестали бути представниками держав -членів ООН; інші посадові особи ООН (відповідно до категорій, визначених Генераль¬ним Секретарем ООН і доведених до відома Уряду України) - у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків; експерти у відрядженнях у справах ООН - під час виконання ними своїх службових обов'язків, а також і після того, як їх відрядження закінчилось;

головний адміністратор та посадові особи, які виконують його обов'язки за його відсутності, а так само їхні дружини і неповнолітні діти; інші представники членів спе¬ціалізованих установ ООН - під час виконання ними своїх обов'язків і при поїздках до місця засідань і звідти, а також і після того, як вони перестали бути вказаними представни¬ками;

28

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

представники держав — членів РЄ в Комітеті міністрів, а так само їхні заступники, радники, технічні експерти і секретарі делегацій, якщо вони не є громадянами Украї¬ни, у т. ч. особи, які беруть участь у засіданнях заступників міністрів,- під час вико¬нання ними своїх службових обов'язків, а також після цього; представники держав -членів РЄ в Консультативній асамблеї та їхні заступники - якщо злочин полягає у сказаному ними або в їхньому голосуванні на виконання службових обов'язків; ці самі особи, незалежно від їхнього громадянства і від того, чи є вони членами парла¬менту,- під час сесії, засідань комітетів та підкомітетів, а також, незалежно від часу проведення сесії, під час подорожування до Консультативної асамблеї та звідти (у межах імунітету, який надається народним депутатам України); Генеральний сек¬ретар РЄ, його заступник, судді Європейського суду з прав людини, їхні дружини та неповнолітні діти (у межах імунітету, який надається дипломатичним представни¬кам); постійні представники держав - членів РЄ, якщо вони не є громадянами Украї¬ни,- під час виконання своїх службових обов'язків і подорожування до місця засідань та звідти (у межах імунітету, який надається дипломатичним представникам); інші посадові особи РЄ (згідно зі списком, складеним Генеральним секретарем і дове¬деним до відома Уряду України) - у зв'язку з виконанням ними своїх посадових обов'язків;

представники держав - членів Організації Чорноморського економічного співро¬бітництва (ОЧЕС) (делегати, заступники делегатів, радники, технічні експерти і сек¬ретарі делегацій, які беруть участь у роботі ОЧЕС та її органів), якщо вони не є гро¬мадянами України,- під час виконання своїх функцій і поїздок до місць зустрічей і у зворотному напрямку, а стосовно усних і письмових висловлювань або всіх вчинків, заподіяних ними при виконанні своїх службових обов'язків,- і після закінчення вико¬нання цих обов'язків; працівники Постійного міжнародного секретаріату (ПМС) ОЧЕС (директорський, професійний і допоміжний персонал згідно зі списком, скла¬деним Генеральним секретарем ПМС ОЧЕС і доведеним до відома Уряду України) -стосовно слів і дій, здійснених ними при виконанні своїх службових обов'язків та в межах їхніх повноважень, а ті із них, які є громадянами або мають постійне місце проживання в державі перебування ПМС ОЧЕС,- щодо діянь, вчинених під час вико¬нання своїх обов'язків;

члени персоналу (згідно зі списком), який виконує обов'язки, пов'язані зі здійснен¬ням спостережних польотів відповідно до Договору про відкрите небо, на весь період з моменту прибуття на територію України і до вибуття з неї та в подальшому - щодо дій, вчинених під час здійснення своїх офіційних функцій; члени вказаного персоналу, які прямують транзитом через територію України, і члени їхніх сімей, якщо вони прожи¬вають разом з ними, не є громадянами України і супроводжують зазначених осіб або прямують окремо, щоб приєднатися до них чи повернутися до своєї держави,- у межах, необхідних для забезпечення їхнього проїзду;

військовослужбовці, які входять до складу з'єднань та військових частин Чорно¬морського флоту Російської Федерації, дислокованих на території України, а також члени їхніх сімей, які є громадянами Росії,- якщо злочин вчинено проти Російської Федерації, або проти осіб, які входять до складу військових формувань або членів їхніх сімей - громадян Росії; вказані військовослужбовці - якщо злочин вчинено під час виконання службових обов'язків у місцях дислокації військових формувань;

військовослужбовці польської національної складової частини спільного україно-польського військового миротворчого батальйону,- якщо злочин пов'язаний з вико¬нанням службових обов'язків і спрямований виключно проти майна або безпеки Поль¬щі, або виключно проти особи або майна іншого члена збройних сил Польщі чи їх ци¬вільного персоналу;

військовослужбовці інших країн, які є військовополоненими,-у разі вчинення ними втечі з полону, спроби такої втечі і співучасті у ній, а так само у разі вчинення злочинів, метою яких було полегшення втечі та які не супроводжувались насильницькими діями

Стаття 6 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 29

проти життя та здоров'я (наприклад, виготовлення та використання підроблених доку¬ментів, крадіжка без мети збагачення тощо).

Згідно з Угодою між Урядом Угорської Республіки, Урядом Румунії, Урядом Слова¬цької Республіки та Кабінетом Міністрів України стосовно створення багатонаціонально¬го інженерного батальйону, питання, не передбачені цією Угодою, є предметом Угоди між державами - членами Організації Північноатлантичного Договору та іншими держа¬вами, які беруть участь у програмі «Партнерство заради миру», щодо статусу їхніх збройних сил та Додаткового меморандуму до неї. Остання ж відсилає до Угоди між Сторонами Північноатлантичного Договору щодо статусу їх збройних сил, згідно з якою: 1) військові власті Країни, що відправляє (договірна Сторона, якій належать війська), ма¬ють право здійснювати кримінальну юрисдикцію відповідно до свого військового закону всередині Країни, що приймає (договірна Сторона, на території якої війська розміщені чи будуть зупинятися, чи перетинати транзитом); 2) власті ж Країни, що приймає, повинні здійснювати юрисдикцію над військовослужбовцями чи особами цивільного складу, а також членами їх сімей щодо правопорушень, здійснених на її території, і карати відпо¬відно до свого закону. Разом з тим, що стосується правопорушень, що впливають на безпеку Країни (а саме: державної зради, саботажу, шпигунства чи порушення будь-якого закону, що має відношення до державних таємниць чи до таємниць, що стосуються наці¬ональної оборони цієї Країни), то: 1) військові власті Країни, що відправляє, мають право здійснювати виключну юрисдикцію над особами та карати їх відповідно до свого війсь¬кового закону, а не закону Країни, що відправляє; 2) власті Країни, що приймає, мають право здійснювати виключну юрисдикцію над військовослужбовцями чи особами циві¬льного складу та членами їх сімей, і карати відповідно до свого закону, а не закону Краї¬ни, що відправляє. У випадках, коли право здійснення юрисдикції є паралельним, пови¬нні застосовуватись такі правила: 1) військові власті Країни, що відправляє, мають пер¬шочергове право здійснення юрисдикції над військовослужбовцями чи особами цивільного складу відносно: а) правопорушень, здійснених однією особою проти власно¬сті чи безпеки даної держави, правопорушень, здійснених однією особою проти особи чи власності іншого військовослужбовця або члена цивільного складу даної держави, або члена їх сімей; б) правопорушень, що виникли через будь-який вчинок чи упущення при виконанні службових обов'язків; 2) у випадку будь-якого іншого правопорушення власті Країни, що приймає, мають першочергове право на здійснення юрисдикції; 3) якщо дер¬жава, маючи першочергове право, вирішує не здійснювати юрисдикцію, вона повинна сповістити власті іншої країни так скоро, як це можливо.

Принцип екстериторіальності відповідно до законів та міжнародних договорів України може поширюватися і на інших осіб (на інші категорії військовослужбовців, на журналістів, представників певних міжнародних організацій тощо). Найбільш повний перелік таких осіб можна визначити шляхом з'ясування змісту відповідних міжнарод¬них договорів (див. нормативно-правові акти до цієї статті).

6. Випадки позитивного вирішення дипломатичним шляхом питання про криміна¬льну відповідальність дипломатичних представників у світовій практиці мають місце. Міжнародні договори містять для цього відповідні підстави. Наприклад, відповідно до Конвенції про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй імунітет від кримінальної відпо¬відальності посадовим особам ООН надається не для їх особистої користі, а в інтересах Організації. Тому Генеральний Секретар ООН має право і обов'язок відмовитися від імунітету, що наданий будь-якій посадовій особі, якщо імунітет заважає відправленню правосуддя і від нього є можливість відмовитися без шкоди для інтересів ООН. Подібні положення містяться і в інших міжнародних договорах України.

Якщо ж іноземна держава чи міжнародна організація не вважає за можливе притяг¬нення її дипломатичного представника чи іншої особи із числа перелічених вище до кримінальної відповідальності за КК України, така особа може бути визнана Україною persona non grata, що тягне видворення її за межі України у порядку, встановленому Законом України «Про правовий статус іноземців», і, за рішенням компетентних орга-

зо

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

нів держави її громадянства, притягнута до кримінальної відповідальності за криміна¬льним законом цієї держави.

На сьогодні є чинними консульські конвенції, укладені Радянським Союзом з Вели¬кобританією, Єменом, Кубою, Монголією, Норвегією, Сомалі, США, Францією, Шве¬цією, Японією, а також укладені після 1991 р. Україною з Азербайджаном, Болгарією, В'єтнамом, Грузією, Північною Кореєю, Китаєм, Литвою, Македонією, Молдовою, Польщею, Росією, Румунією, Туреччиною, Туркменістаном, Узбекистаном, Угорщи¬ною, деякими іншими країнами. У разі ж, якщо представникам України в іноземній державі не забезпечується така сама недоторканність, яка забезпечується представни¬кам іноземних держав в Україні, Кабінетом Міністрів України або іншим уповноваже¬ним органом щодо представника такої держави може бути винесено рішення про при¬тягнення його до кримінальної відповідальності за КК України.

7. Положення ч. 4 ст. 6 не стосується громадян України, які за законами України користуються недоторканністю. Адже щодо них вона має інший аспект - процесуаль¬ний. Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни України є рівними перед за¬коном. Президент України, народні депутати України та судді, так само як й інші гро¬мадяни, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, але в дещо іншому, більш складному процесуальному порядку, який слугує додатковою гарантією їх полі¬тичної та професійної незалежності.

Конституція України (статті 2, 9, 24, 26).

Конвенція про привілеї та імунітети об'єднаних націй від ІЗ лютого 1946р. УРСР приєдна¬лась до Конвенції 20 листопада 1953 р. (статті IV-V).

Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ від 21 листопада 1947р. СРСР приєднався до Конвенції 10 січня 1966 р. (статті V-VI).

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. Ратифі¬кована СРСР 17 квітня 1954 р. (статті 91-93).

Генеральна угода про привілеї та імунітети PC від 2 вересня 1949 р. Україна приєдналась до Угоди 1 жовтня 1996 р.

Протокол до Генеральної угоди про привілеї та імунітети PC від 6 листопада 1952 р. Україна приєдналась до Протоколу І жовтня 1996 р.

Шостий протокол до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи, від 5 берез¬ня 1996 р. Ратифікований Україною 15 травня 2003 р.

Конвенція про континентальний шельф від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовт¬ня I960 р.

Конвенція про територіальне море і прилеглу зону від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960 р.

Конвенція про відкрите море від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960 р. (статті 2-16, 27-33, 95-97, 121).

Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. Ратифікована СРСР 11 лютого 1964 р. (статті 29-32, 37-40).

Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. СРСР приєднався до Кон¬венції 23 березня 1989 р. (статті 41-45, 53-54, 58, 63, 71).

Конвенція про злочини та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна, від 14 вересня 1963 р. УРСР приєдналася до Конвенції 21 грудня 1987р.

Конвенція про спеціальні місії від 16 грудня 1969 р. Україна приєдналась до Конвенції 14 лип¬ня 1993 р. (статті 21, 29, 31, 36, 37-43).

Угода про правоздатність, привілеї, імунітети Міжнародної організації космічного зв 'язку «Интерспутник» від 20 вересня 1976р. Ратифікована СРСР 14 грудня 1976 р.

Конвенція ООН з морського права від 10 грудня 1982 р. Ратифікована Україною 3 червня 1999 р. (статті 27, 55-74, 97, 121).

Гельсінський договір з відкритого неба від 24 березня 1992 р. Ратифікований Україною 2 березня 2000 р. (розд. II ст. XIII).

Стаття 7

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

31

Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорно¬морського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 р. Ратифікова¬на Україною 24 березня 1999 p. (cm. 19).

Угода між Україною та Республікою Польща у справі створення спільної військової части¬ни для участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій від 26 листопада 1997 р. Ратифікована Україною 6 квітня 2000 р.

Угода між Кабінетом Міністрів України та Організацією економічного співробітництва та розвитку щодо привілеїв, імунітетів та пільг, наданих Організації, від 19 грудня 1997 р. Ра¬тифікована Україною 7 липня 1999 р.

Додатковий протокол про привілеї та імунітети Організації Чорноморського економічного співробітництва від ЗО квітня 1999 р. Ратифікований Україною б липня 2000 р.

Угода про привілеї та імунітети Комісії із захисту Чорного моря від забруднення від 28 квітня 2000 р. Ратифікована Україною 15 травня 2003 р.

Угода між сторонами Північноатлантичного Договору щодо статусу їх збройних сил від 19 червня 1951 p. (cm. 7).

Угода між Державами-учасницями Північноатлантичного Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі «Партнерство заради миру», щодо статусу їхніх збройних сил, від 19 червня 1995 р. Ратифікована Україною 2 березня 2000 p. (cm. 1).

Угода між' Урядом Угорської Республіки, Урядом Румунії, Урядом Словацької Республіки та Кабінетом Міністрів України стосовно створення багатонаціонального інженерного баталь¬йону, від 18 січня 2002 р. Ратифікована Україною 22 листопада 2002 p. (cm. 10).

Конвенція держав-учасниць ГУУАМ про взаємне надання допомоги з консульських питань від 7 червня 2001 р. Ратифікована Україною 12 вересня 2002 р.

Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 р. (статті 32, 34).

Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. (статті 1-6, 13-14).

Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних дер¬жав в Україні. Затверджене указом Президента України № 198/93 від 10 червня 1993 р. (пунк¬ти 13,25).

Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України

1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно прожива¬ють в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини.

1. У ч. 1 ст. 7 і в ст. 8 закріплені такі принципи дії кримінального закону у просторі, як принцип громадянства, універсальний і реальний принципи. Відповід¬но до них:

1) громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають в Украї¬ні, у разі вчинення ними злочину за її межами, підлягають відповідальності за КК України як правило, тобто, якщо інше не передбачено відповідними міжнародними договорами України;

2) іноземці та особи без громадянства, які не проживають постійно в Україні і вчи¬нили злочини за її межами, підлягають відповідальності за КК України як виняток, тобто лише у випадках, коли це прямо передбачено міжнародними договорами України

32

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

або коли вчинений ними злочин, передбачений КК України, є особливо тяжким злочи¬ном проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

Принцип громадянства має значення для застосування КК України у випадках вчи¬нення злочинів за межами України, коли на момент виявлення злочину чи встановлен¬ня винного останній знаходився на території України або був виданий їй.

2. Громадянин України - це особа, яка набула громадянства України у порядку, пе¬

редбаченому законами України і міжнародними договорами України. Вичерпний пере¬

лік осіб, які належать до громадян України, визначено у Законі України «Про грома¬

дянство України». Крім того, згідно з цим Законом, якщо міжнародним договором

України встановлено інші правила щодо визнання певних осіб громадянами України,

застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана

Верховною Радою України.

Документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи мо¬ряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Законодавство України не визнає подвійного громадянства. Водночас, такі факти можуть мати місце у випадках, коли інша держава не визнає своїм обов'язком повід¬омляти Україну про надання свого громадянства тій чи іншій особі. Якщо під час провадження кримінальної справи встановлено, що особа має, крім українського, ще й громадянство іншої держави, слід виходити із того, що набуття нею іноземно¬го громадянства виключає її із числа громадян України (принцип єдиного грома¬дянства).

Особою без громадянства, що проживає постійно в Україні, є особа, яку жодна із держав відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином і яка має постійне місце проживання на території України на підставі українських до¬кументів - посвідки на постійне проживання. Це може бути особа, яка перебуває на території України як іммігрант, прибула на навчання на термін дії угоди про навчання тощо.