2. Як і амністія, помилування у кк розглядається як підстава звільнення і від криміна¬

льної відповідальності (статті 44 і 85), і від покарання (ст. 87). При цьому реальна правоза-

стосовна практика, як правило, зорієнтована на непов'язане із звільненням від кримінальної

відповідальності помилування засуджених, яке здійснюється у виді: 1) заміни довічного

позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк (згідно з ч. 2 ст. 87 - на строк не мен¬

ше двадцяти п'яти років); 2) повного або часткового звільнення від відбування інших, крім

довічного позбавлення волі, видів основного, а також додаткового покарання; 3) заміни

інших, крім довічного позбавлення волі, видів основного, а також додаткового покарання

або його невідбутої частини більш м'яким покаранням. Зняття судимості відбувається в

порядку, встановленому ст. 91, і не може передбачатись указом про помилування.

3. Помилування здійснюється Президентом України. Коло осіб, які мають право клопотати про помилування, порядок підготовки матеріалів для розгляду цих клопо¬тань, повноваження Управління з питань помилування Адміністрації Президента України і Комісії при Президентові України у питаннях помилування визначаються Положенням про порядок здійснення помилування.

4. Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закрит¬тю у зв'язку з помилуванням даної особи. Закриття кримінальної справи у зв'язку з помилуванням особи не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (у цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку).

Конституція України (п. 27 ч. І ст. 106).

Положення про порядок здійснення помилування. Затверджене указом Президента України № 588/2000 від 12 квітня 2000 р.

КПК (ст. 6).

Постанова ПВС № 8 від 12 жовтня 1989 р. «Про практику розгляду судами України кримі¬нальних справ у касаційному порядку» (п. 6).

Розділ XIII СУДИМІСТЬ

Стаття 88. Правові наслідки судимості

1. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної си¬ли обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

2. Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а та¬кож в інших випадках, передбачених законами України.

3. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або зві¬льнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

4. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають суди¬мості.

1. Кримінальна відповідальність включає в себе осуд особи, яка вчинила злочин, від

імені держави, а також, як правило, призначення покарання за вчинене і судимість. Су¬

димість - це передбачені законом правові наслідки засудження, які тривають певний

період і визначають особливий правовий статус особи.

Істотними ознаками судимості є те, що вона: 1) є наслідком засудження за вчинення злочину, який триває і після відбуття покарання; 2) являє собою особливий правовий статус засудженого (має персональний характер і пов'язана лише з даною особою); 3) має чітко визначені часові рамки, встановлені КК; 4) полягає в обмеженнях, які засто¬совуються до особи, що має судимість, інших несприятливих для неї правових наслід¬ках,- а, крім того, 5) умови перебігу судимості та її кримінально-правові наслідки ви¬значені КК. Загальноправові наслідки судимості регламентуються іншими нормативно-правовими актами.